Рішення № 118712086, 24.04.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5261/23

Провадження № 2/191/1545/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-523273 в розмірі 18077,81 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» обґрунтовані наступним.

23.11.2019 року між відповідачем та ТОВ «Качай Гроші» було укладено кредитний договір №00-523273.

22.12.2022 року між ТОВ «Качай Гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №22122022/2, у відповідності до умов якого, ТОВ «Качай Гроші» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Качай Гроші» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 22.12.2022 року до Договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 18077,81 грн., з яких:

- 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 21,00 грн. сума заборгованості за звичайними відсотками;

- 11056,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22.12.2022 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-523273 в розмірі 18077,81 грн., з яких 7000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 21,00 грн. сума заборгованості за звичайними відсотками, 11056,81 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судувід 27.02.2024року буловитребувано уТовариствазобмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія«Європейськаагенція зповерненняборгів» належним чином завірені копіїдокументів, що підтверджують перерахування кредитних коштів в сумі 7000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-523273 від 23.11.2019 року, укладеним між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 .

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили розглядати справу без їх участі на підставі наявних у справі доказів. На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів жодних документів на адресу суду не надали.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки кредитний договір не укладала та коштів не отримувала.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так судом встановлено, що матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-523273 від 23.11.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 , який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Строк дії кредиту 30 (тридцять) днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 23.12.2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому пп.1.3.1-1.3.3 Договору (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.4 Договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 0,01% в день річних. Тип процентної ставки - фіксована.

22.12.2022 року між ТОВ «Качай Гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №22122022/2, у відповідності до умов якого, ТОВ «Качай Гроші» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Качай Гроші» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.12-15).

У Реєстрі боржників від 22.12.2022 року до Договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначено про набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 18077,81 грн., з яких:

- 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 21,00 грн. сума заборгованості за звичайними відсотками;

- 11056,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.16).

На підтвердження суми заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №00-523273 від 23.11.2019 року за період з 22.12.2022 по 30.09.2023, яка становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом в сумі 18077,81 грн. (а.с. 17).

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи№ 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 (ЄДРСРУ № 93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі№161/16891/15-ц).

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмірє первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі№342/180/17та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), що діяло на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі, вказує, щопервинний документ документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором,в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Суд приходить до висновку, що виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами.

У матеріалах даної справи виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відсутня.

Також,позивачем навиконання вимогухвали судупро витребуваннядоказів,що підтверджують перерахування кредитних коштів в сумі 7000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-523273 від 23.11.2019 року, укладеним між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , не надано жодних документів.

У той же час відповідачем надано виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDN50ЩТС001769314 від 12.01.2009 р. за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» від 13.03.2024 року за №7FFHAU3GVDHBCMJF, згідно якої в неї, ОСОБА_1 , у зазначений період відсутні надходження в сумі 7000,00 грн.

Крім того, наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Будь-яких доказів на підтвердження видачі первісним кредитором відповідачу кредитних коштів, зняття таких коштів відповідачем з рахунків, відкриття рахунків на ім`я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Повне рішення складено 29.04.2024 року.

Суддя О.І. Окладнікова