Рішення № 118707658, 23.04.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6410/23

Провадження № 2/346/327/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді П`ятковського В.І.

за участі секретаря Насадик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом який мотивує тим, що 13 березня 2021 року між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 268878732. У зв`язку із неналежним виконанням Сенюк зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість в загальній сумі 26636,37 грн.

Вказує, що позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу із ТОВ "Таліон плюс", яке, у свою чергу, набуло право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Представник позивача просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та сплачений судовий збір, розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про при чини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи належно повідомлялася судовими повістками, за зареєстрованим місцем проживанням та адресою, вказаною у позовній заяві.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01.

Згідно з наданою позивачем додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до умов цієї додаткової угоди за договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», як клієнт, зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором ( а.с. 9-11).

Згідно з пунктом 4.1 додаткової угоди наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 268878732 визначено в сумі 26636,37 грн, з яких: 6999,09 грн заборгованість по основному боргу; 19637,28 грн заборгованість по відсотках.(а.с. 14).

13 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №268878732,за умовами якогоТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 7 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,79 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту (а.с. 6-8).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

З графіку розрахунку до договору №268878732 від 13 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_4 повинен був повернути 14 квітня 2021 року кредит у розмірі 7 000 грн 00 коп. та сплатити нараховані проценти у розмірі 1603,70 грн 00 коп. (а.с. 10, на звороті).

Платіжним дорученням від 13 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів по договору №268878732 від 13 березня 2021 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.59).

Відповідно до витягу прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитним договором № 268878732 від 13 березня 2021 року складає 17621,49 грн, з яких 6999,09 грн заборгованість по основному боргу та 10622,4 грн заборгованість по відсоткам (а.с. 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третястатті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Однак, позивачем не долучено до позовної заяви та не надано суду в подальшому тексту належним чином завіреної копії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до якого останнє відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс».

Крім того, всупереч вказаних вимог закону, суду не надано реєстру прав вимог, підписаного уповноваженими особами ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яким би підтверджувалося набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_5 . При цьому, копія витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року містить інформацію лише про прізвище боржника та номер кредитного договору № 268878732 без зазначення дати його укладання, тобто позивачем не доведено, що саме за спірним договором було передано право вимоги.

Долучена копія витягу прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року, на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року,не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки вказаний витяг виданий і підписаний лише директором ТОВ «Таліон Плюс».

Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» повинно було сплатити ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, проте докази на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги до ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні.

Так, 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТзОВ «Таліон плюс» (клієнт) було укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого клієнт ТОВ «Таліон плюс» відступив, а фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 13 березня 2021 року, тобто після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за умовами якого клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав фактору ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, лише 20 жовтня 2022 року на підставі договору факторингу ТОВ «Таліон плюс» передало фактору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, однак право вимоги на борги за кредитним договором з ОСОБА_5 в даний пакет не могло входити.

Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитним договором № 268878732, оскільки кредитний договір був укладений 13 березня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору ТОВ «Таліон плюс» було передано право вимоги за кредитними договорами, 28 листопада 2018 року, тобто до укладення спірного кредитного договору.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено належними та допустимими доказами передання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прав грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором, укладеним з відповідачем від 13 березня 2021 року.

Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги до боржника Сенюк за кредитним договором № 268878732, оскільки кредитний договір укладений 13 березня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, укладений 28 листопада 2018 року, тобто до укладення спірного кредитного договору. Оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Тому позовні вимоги не підлягають до задовлення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1,3, 207, 510, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 656, 1049, 1050, 1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13,70, 77, 80, 81,89, 141, 191, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цьогоКодексу.

Суддя: П`ятковський В. І.