Рішення № 118703436, 29.04.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Справа № 915/156/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

про: стягнення 47 213,16 грн,

Суть спору:

15.02.2024 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/368 від 14.02.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ» основний борг за теплову енергію в сумі 46 392,46 грн. на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478.

4. Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ» 246,69 грн. інфляційних втрат, 258,95грн. 3% річних, 315,06 грн. пені 3028,00 грн. судового збору на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 353327071 від 07.11.2023; листів Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 1370-Ю від 17.11.2023, № 54-Ю від 17.01.2024; рахунків (4 шт.); актів надання послуг (4 шт.); претензії № 1178-Ю від 03.10.2023; листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 701/10/01/08/23 від 09.11.2023; Технічного паспорту на громадський будинок від 15.07.2016; договорів оренди, з актами приймання-передавання до них (2 шт.); нарядів на підключення опалення (2 шт.); рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.1.2023, № 984 від 13.10.2021, № 124 від 09.02.2022, № 1029 від 25.10.2023; наказу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021; застосування положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), норм статей 526, 610, 612, 624 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що з 01.11.2021 між ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ» та споживачем Миколаївська міська рада укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 4927, який є публічним договором приєднання. Об`єктом Відповідача є нежитлові приміщення, які знаходиться в громадському будинку по вул. Корабелів, 16 у м. Миколаєві на першому поверсі. Нежитлові приміщення першого поверху будинку належить на праві власності Територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом на громадський будинок. У зв`язку з тим, що з листопада 2022 року відповідач не надав відомості щодо нових орендарів у цих приміщеннях, тому позивач нарахував за спожиту теплову енергію власнику приміщення. Листом від 17.11.2023 вих. № 1370-ю позивач направив на адресу відповідача два примірника індивідуального договору № 4927 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення площею 87,15 м2, але дотеперішнього часу підписаного договору на адресу позивача не надходило. Позивач також зазначає, що для врегулювання заборгованості направляв Управлінню комунального майна ММР претензію № 1178-ю від 03.10.2023 де повідомлялося про заборгованість за період з листопада 2022 по 31.08.2023, яка станом на 01.09.2023 складала 34 307,58 грн. Разом з претензією направлялися: рахунок № 4927, акт наданих послуг та розрахунок нарахувань за цей період з відображенням періоду споживання теплової енергії, тариф, навантаження, кількість спожитої теплової енергії та загальна сума, яка підлягала сплаті. Управління комунального майна ММР надало відповідь листом № 701/10/01/08/23 від 09.11.2023, в якому зауважено, що основними завданнями управління є здійснення повноважень щодо реалізації прав Миколаївської міської територіальної громади, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням об`єктами комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади в межах, визначеної Положенням. Одночасно управління повідомило, що сприятиме укладанню договорів на теплову енергію для опалення приміщень у разі їх передачі в орендне користування. У подальшому, у вересні 2023 року позивач зробив нарахування за спожиту теплову енергію у періоді з вересня 2023 по грудень 2023, включно. Сума основного боргу складає 46 392,46грн, інфляційні витрати в сумі 246.69грн., 3% річних в сумі 258,95грн та пені в розмірі 315,06 грн. Відповідні рахунки № 4927 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 та акти надання послуг № 4927 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 супровідним листом № 54-ю від 17.01.2024 було направлено відповідачу. За даними позивача, на сьогодні борг не сплачено, чим завдано товариству матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/156/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 20.02.2024 о 19:45, до електронного кабінету відповідача 20.02.2024 о 19:45, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 у справі № 915/156/24 позивач та відповідач отримали 21.02.2024.

12.03.2024 до суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.03.2024 (вх. № 2897/24), у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що позов не підлягає задоволенню. Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на тому, що згідно із нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. В матеріалах доданих до позовної заяви не надано підтвердження факту отримання послуг. Крім того, відповідач зазначає, що адміністративна будівля літ. Б, огорожі та споруди літ. А,а, а,а, No1 загальною площею 442,7 кв.м., гараж літ. Б, огорожі та споруди І, No2Ю, No3 по вул. Корабелів, 16 належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади. Частина нежитлових приміщень адміністративної будівлі загальною площею 171, 63 кв. м. передана в орендне користування Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до договору оренди №7327 від 01.12.2012 з метою розміщення Заводського районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Миколаївській області. Термін дії зазначеного договору до 30.04.2023 включно, тобто співпадає з частиною періоду за який вимагається сплата за теплову енергію. Користувачем, та споживачем всіх комунальних послуг в зазначеному нежитловому приміщенні є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). При цьому, варто зазначити про відсутність будь-яких договірних відносин між ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» та ММР за період опалювальних сезонів з 09.11.2022 року по 31.12.2023.

13.03.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 13.03.2024 (вх. № 2995/24), в якій викладено заперечення проти аргументів відповідача, наведених у відзиві.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 15.04.2024 по 23.04.23024, повне рішення складено та підписано судом 29.04.2024.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- типова форма Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 353327071 від 07.11.2023;

- листи Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 1370-Ю від 17.11.2023, № 54-Ю від 17.01.2024;

- рахунки (4 шт.);

- акти надання послуг (4 шт.);

- претензія № 1178-Ю від 03.10.2023;

- лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 701/10/01/08/23 від 09.11.2023;

- Технічний паспорт на громадський будинок від 15.07.2016;

- договори оренди, з актами приймання-передавання до них (2 шт.);

- наряди на підключення опалення (2 шт.);

- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.1.2023, № 984 від 13.10.2021, № 124 від 09.02.2022, № 1029 від 25.10.2023;

- наказ Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021;

- виписка по особовому рахунку;

- лист Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Центрального району м. Миколаєва № 181 від 21.08.2023;

- Договір № 2123-З від 01.11.2023 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії;

- Індивідуальний договір № 2123 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 199/10/01/08/24 від 01.03.2024;

- розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 110р від 27.04.2020;

- Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.12.2012, з додатками та додатковими угодами до нього.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Матеріали справи свідчать про те, що територіальна громада в особі Миколаївської міської ради є власником нежитлового об`єкта, загальною площею 442,7 кв.м.; опис: літ. А,а,а,а, № 1 - адміністративна будівля, літ. Б - гараж, І,№2,№3 - огорожі та споруди; за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 16 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 353327071 від 07.11.2023, Технічний паспорт на громадський будинок від 15.07.2016).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 16 є позивач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2021 у позивача зі споживачем Миколаївська міська рада, як власником об`єкту нерухомого майна за адресою м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 16, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Судом досліджено аргументи відповідача про те, що частина нежитлових приміщень адміністративної будівлі за адресою м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 16 загальною площею 171, 63 кв.м. передана в орендне користування Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до договору оренди №7327 від 01.12.2012, термін дії якого (до 30.04.2023 включно) співпадає з частиною періоду за який вимагається сплата за теплову енергію. На переконання відповідача користувачем, та споживачем всіх комунальних послуг в зазначеному нежитловому приміщенні є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Суд відхиляє вказані аргументи Миколаївської міської ради та зауважує, що з матеріалів справи дійсно вбачається, що Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) передано в оренду частину нежитлових приміщень загальною площею 171,63 м.кв. на підставі Договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.12.2012. Разом із тим, відповідачем не доведено, що площа наданих Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) в оренду нежитлових приміщень співпадає з площею нежитлових приміщень (87,15 кв.м.), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі.

Так, із наданих позивачем доказів вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» та Міністерством юстиції укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2123 від 01.11.2021 та договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії № 2123-3 від 01.11.2023 за яким виконуються нарахування за спожиту теплову енергію та надходять своєчасні оплати.

Вказане, на переконання суду свідчить про те, що передані Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) в оренду нежитлові приміщення є іншими ніж ті, щодо яких з 01.11.2021 у Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» із Миколаївською міською радою, як власником об`єкту нерухомого майна, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

З метою забезпечення теплом об`єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023 на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023 у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва тривали опалювальні періоди з 09.11.2022 по 24.03.2023 та з 14.11.2023.

При цьому, тарифи на теплову енергію Приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль» встановлювалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021, № 124 від 09.02.2022, № 1029 від 25.10.2023, наказом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021.

У зв`язку із початком опалювальних періодів та з метою підключення системи опалення для споживачів за адресою м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 16 було підписано наряди на підключення опалення від 16.11.2022 та від 21.11.2023.

Факт належності приміщень за вказаною адресою відповідачу позивач підтверджує Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 353327071 від 07.11.2023.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.

Посилання ж відповідача на лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 199/10/01/08/24 від 01.03.2024 та розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 110р від 27.04.2020 щодо передачі спірних приміщень на баланс КДЖЕП Центрального району м. Миколаєва на праві господарського відання відхиляються судом, оскільки власником відповідного майна залишається територіальна громада в особі Миколаївської міської ради.

За даними позивача, у період з листопада 2022 року по грудень 2023 року відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 46 392,46 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:

1. Акти надання послуг на загальну суму 46 392,46 грн, зокрема:

- № 4927 від 30.09.2023 на суму 35 242,06 грн;

- № 4927 від 31.10.2023 на суму 934,48 грн;

- № 4927 від 30.11.2023 на суму 1248,91 грн;

- № 4927 від 31.12.2023 на суму 8967,01 грн.

2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 46 392,46 грн, зокрема:

- № 4927 за послугу з постачання теплової енергії надану в вересні 2023 р. на суму 35 242,06 грн. Суд зауважує, що з пояснень позивача вбачається, що сума нарахувань вересня 2023 включає борг з листопада 2022 року по серпень 2023 року, з урахуванням вересня 2023 року. Так, в рахунку № 4927 за вересень 2023 року здійснено донарахування за період листопад 2022 - серпень 2023, яке відображено (визначено) в рахунку як перерахунок, трьома позиціями, а саме: Умовно-змінна частина (з листопада 2022 по березень 2023) 8,79416 Гкал * 2365,47 грн./Гкал(без ПДВ)= 20802,33 грн. (без ПДВ), Умовно-постійна частина (з листопада 2022 по серпень 2023) 0,0072 Гкал/год * 106323,99 грн./Гкал/год(без ПДВ)* 10 міс. = 7655,32 грн.(без ПДВ), Абонентська плата 13,20 грн.(без ПДВ) * 10 міс. = 132,0 грн.(без ПДВ); саме за вересень 2023 року нараховано: Умовно-постійна частина 0,00072 Гкал/год * 106323,99 грн./Гкал/год(без ПДВ)=765,53грн.(без ПДВ), Абонентська плата 13,20 грн.(без ПДВ). Разом нараховано без ПДВ: 29368,38 грн., ПДВ 5873,68грн. Разом нараховано з ПДВ: 29368,38 грн.+5873,68грн.=35242,06 грн;

- № 4927 за послугу з постачання теплової енергії надану в жовтні 2023 р. на суму 934,48 грн;

- № 4927 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2023 р. на суму 1248,91 грн;

- № 4927 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2023 р. на суму 8967,01 грн.

Вказані рахунки та акти направлялися позивачем на адресу відповідача 18.01.2024 з листом № 54-Ю від 17.01.2024, про що до матеріалів справи надано відповідні докази.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради претензія № 1178-Ю від 03.10.2023, з вимогою оплатити наявну заборгованість.

У відповідь на вказану претензію Управління комунального майна Миколаївської міської ради надало лист № 701/10/01/08/23 від 09.11.2023, за змістом якого зауважило, що основними завданнями управління є здійснення повноважень щодо реалізації прав Миколаївської міської територіальної громади, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням об`єктами комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади в межах, визначеної Положенням. Одночасно управління повідомило, що сприятиме укладанню договорів на теплову енергію для опалення приміщень у разі їх передачі в орендне користування.

З пояснень позивача, не спростованих та не заперечених відповідачем, вбачається, що останній за спірний період оплату не здійснив.

Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з вищевикладеного, суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 46 392,46 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлену теплову енергію, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 46 392,46 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати за грудень 2023 року на суму 246,69 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 01.11.2023 по 26.01.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 258,95 грн.

3. Пеню за сукупний період з 01.11.2023 по 26.01.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 315,06 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, пунктом 45 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Таким чином, на підставі вищевказаного позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

При цьому, з огляду на те, що Миколаївська міська рада не є головним розпорядником коштів та не має рахунків в органах Державної казначейської служби України, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь позивача із відповідача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 46 392,46 грн, інфляційні втрати в сумі 246,69 грн, 3% річних в сумі 258,95 грн, пеню в сумі 315,06 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).

Повне рішення складено та підписано судом 29.04.2024.

Суддя О.Г. Смородінова