Рішення № 118703435, 22.04.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Справа № 915/1308/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Шорстова О.Ю.,

представника відповідача: Сурикової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія,

про: стягнення 29139494,09 грн,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти в загальній сумі 138919407,17 грн, з яких: 111736757,81 грн основний борг за надані у березні 2021 року червні 2023 року по договору №0221-02024 від 01.01.2019 послуги з передачі електричної енергії, 19169586,26 грн інфляційні втрати, 8013063,10 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2023.

Відповідач у відзиві визнає вимоги позивача щодо заборгованості за надані послуги передачі електричної енергії, однак вказує, що така заборгованість виникла у відповідача з об`єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, негативними подіями для всієї країни, такі як поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також початком збройної агресії Російської Федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача.

Також, у відзиві та письмових запереченнях відповідач, посилаючись на необхідність дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат обґрунтовуючи такі заперечення тим, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі (3% річних), визначеному ч.2 ст.625 ЦК України.

У судовому засіданні 04.10.2023 судом оголошено перерву до 01.11.2023.

01.11.2023 судом відкладено підготовче засідання на 29.11.2023 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 29.11.2023 задоволено заяву позивача та закрито провадження у справі в частині стягнення 111736757,81 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 29.11.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 20.12.2023.

20.12.2023 судом відкладено підготовче засідання на 25.01.2024 за відповідним клопотанням відповідача.

05.01.2024 від позивача до суду надійшла заява від 28.12.2023 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 263762311,53 грн, з яких: 234622817,44 грн основний борг за надані у липні - листопаді 2023 року по спірному договору №0221-02024 від 01.01.2019 послуги з передачі електричної енергії, 10243519,97 грн 3% річних, 18895974,12 грн інфляційні втрати, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за березень 2021 року листопад 2023 року, з яких: 8010194,63 грн - 3% річних, 16916038,75 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за березень 2021 року червень 2023 року, та 2233325,34 грн 3% річних, 1979935,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за липень листопад 2023 року.

Відповідач у додаткових поясненнях від 19.12.2023 та заяві від 24.01.2024 висловив заперечення щодо розміру заборгованості, який існував станом на дату подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, а також повідомив суд про сплату у період з 28.12.2023 по 22.01.2024 в погашення заборгованості значної частини основного боргу, яка, на думку відповідача, не врахована позивачем при подані заяви про збільшення позовних вимог. Крім того, відповідач наголошував на тому, що позивачем невірно розраховані 3% річних та інфляційні втрати.

Враховуючи наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо розміру заборгованості відповідача, ухвалою суду від 25.01.2024 сторони було зобов`язано провести звірку взаєморозрахунків, станом на 12.02.2024, за надані у період з березня 2021 року по червень 2023 року послуги по спірному договору №0221-02024 від 01.01.2019. Ініціативу покладено на позивача. Акт звірки зобов`язано надати суду в строк до 15.02.2024. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення (заперечення) щодо наданого відповідачем контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Розгляд справи відкладено на 15.02.2024.

15.02.2024 від позивача до суду надійшов акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по даній справі за період з 01.03.2021 по 12.02.2024, а також уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за липень листопад 2023 року, за яким позивачем заявлено до стягнення 2230391,10 грн - 3% річних та 1979935,37 грн інфляційних втрат за вказаний період.

15.02.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 15.02.2024 розгляд справи призначено на 01.03.2024.

29.02.2024 від позивача до суду надійшла заява, в якій він просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 234622817,44 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору та розглянути справу з урахуванням розміру позовних вимог про стягнення 10240585,73 грн 3% річних та 18895974,12 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за березень 2021 року листопад 2023 року.

Ухвалою суду від 01.03.2024 задоволено заяву позивача та закрито провадження у справі в частині стягнення 234622817,44 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 29136559,85 грн, з яких: 10240585,73 грн 3% річних, 18895974,12 грн інфляційні втрати, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за березень 2021 року листопад 2023 року (8010194,63 грн - 3% річних та 16916038,75 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за березень 2021 року червень 2023 року + 2230391,10 грн - 3% річних та 1979935,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов`язання відповідача по спірному договору за липень листопад 2023 року).

Ухвалою суду від 01.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

27.03.2024 судом відкладено розгляд справи на 09.04.2024 за відповідним клопотанням відповідача.

05.04.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду справи №908/1162/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 10.04.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі та відкладено розгляд справи на 22.04.2024.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 22.04.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 22.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго, як оператором системи передачі, та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, як користувачем системи передачі, укладено договір №0221-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії, який в подальшому додатковими угодами від 11.09.2019, від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022 викладався у новій редакції (далі - Договір).

За умовами Договору оператор взяв на себе зобов`язання надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов договору, а користувач взяв зобов`язання здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Умовами розділу 6 Договору в редакції додаткової угоди від 11.09.2019 сторони узгодили порядок розрахунків, так, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць (п.6.1 Договору в редакції додаткової угоди від 11.09.2019).

Відповідно до п.6.2 Договору в редакції додаткової угоди від 11.09.2019, користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги оператору системи передачі наступним чином:

- перший платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснювались щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 у кожен з наступних періодів;

- другий платіж з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

- третій платіж з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

- четвертий платіж з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

- п`ятий платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 на п`ять днів наперед.

Користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який оператор системи розподілу надає користувачу протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих оператором або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» з використання кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п.6.5 договору в редакції додаткової угоди від 11.09.2019).

Відповідно до умов п.6.6 договору в редакції додаткової угоди від 11.09.2019, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператором системи передачі за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом п`яти робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом п`яти робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

За умовами Договору в редакціях додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022, сторони узгодили інший порядок розрахунків.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 (один) календарний місяць (п.5.1 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022).

Згідно п.5.2 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги оператору таким чином:

- перший платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

- другий платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

- третій платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

- четвертий платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

- п`ятий платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (п.5.3 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022).

У разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії оператор здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу (п.5.4 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022).

Відповідно до п.5.5 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих оператором, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх оператору.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора за попередній розрахунковий місяць актом приимання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приимання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору повідомлення протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта приимання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п.5.6 Договору в редакції додаткових угод від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 23.12.2022).

На підставі Договору протягом березня 2021 року - червня 2023 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії користувачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приимання-передачі послуг.

За розрахункові періоди з березня 2021 року по листопад 2023 року сторонами були підписані такі акти приимання-передачі послуг від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 65519734,43 грн; від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 55246805,10 грн; від 31.05.2021 за травень 2021 року на суму 49524729,05 грн; від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 46490514,00 грн; від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 55166682,83 грн; від 31.08.2021 за серпень 2021 року на суму 52214170,56 грн; від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 46304631,25 грн; від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 57578081,84 грн; від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 60081434,63 грн; від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 68036042,11 грн; від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 84877252,09 грн; від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 66927883,19 грн; від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 51039395,28 грн; від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 43044156,01грн; від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 35854699,39 грн; від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 37176321,96 грн; від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 141113001,59 грн; від 30.08.2022 за серпень 2022 року на суму 39940138,07 грн; від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 36757769,62 грн; від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 42542969,03 грн; від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 47032213,38 грн; від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 50308397,78 грн; від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 61738912,21 грн; від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 64365596,82 грн; від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 62144637,35 грн; від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму 61913478,56 грн; від 31.05.2023 за травень 2023 року на суму 50832450,74 грн; від 30.06.2023 за червень 2023 року на суму 46 528 028,72 грн; від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 67 883 647,87 грн; від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 71637141,91 грн; від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 66483795,38 грн; від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 69573901,98 грн; від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 81887291,34 грн.

Також сторонами протягом серпня 2021 року - червня 2023 року здійснено врегулювання та підписані акти коригування за попередні розрахункові періоди, які сальдуються при здійсненні поточних розрахунків, а саме акт-коригування від 14.08.2021 до акту надання послуги від 31.10.2020 суму рахунку за серпень 2021 року збільшено на 1540126,34 грн; акт-коригування від 20.09.2021 до акту надання послуги від 30.11.2020 суму рахунку за вересень 2021 року зменшена на 732212,39 грн; акт-коригування від 27.09.2021 до акту надання послуги від 31.12.2020 суму рахунку за вересень 2021 року зменшено на 932126,37 грн; акт-коригування від 20.10.2021 до акту надання послуги від 31.01.2021 суму рахунку за жовтень 2021 року зменшено на 411069,34 грн; акт-коригування від 29.10.2021 до акту надання послуги від 28.02.2021 суму рахунку за жовтень 2021 року зменшено на 565136,39 грн; акт-коригування від 17.11.2021 до акту надання послуги від 31.03.2021 суму рахунку за листопад 2021 року зменшено на 230799,36 грн; акт-коригування від 17.12.2021 до акту надання послуги від 30.04.2021 суму рахунку за грудень 2021 року збільшено на 196555,57 грн; акт-коригування від 29.12.2021 до акту надання послуги від 31.05.2021 суму рахунку за грудень 2021 року збільшено на 646476,23 грн; акт-коригування від 30.12.2021 до акту надання послуги від 30.04.2021 суму рахунку за грудень 2021 року зменшено на 799159,57 грн; акт-коригування від 28.01.2022 до акту надання послуги від 31.07.2021 суму рахунку за січень 2022 року зменшено на 1341164,85 грн; акт-коригування від 21.02.2022 до акту надання послуги від 30.08.2021 року суму рахунку за лютий 2022 року зменшено на 157467,94 грн; акт-коригування від 21.03.2022 до акту надання послуги від 30.09.2021 суму рахунку за березень 2022 року збільшено на 224226,85 грн; акт-коригування від 19.05.2022 до акту надання послуги від 31.10.2021 суму рахунку за травень 2022 року зменшено на 681744,99 грн; акт-коригування від 30.05.2022 до акту надання послуги від 30.11.2021 суму рахунку за травень 2022 року збільшено на 381189,36 грн; акт-коригування від 16.06.2022 до акту надання послуги від 31.12.2021 суму рахунку за червень 2022 року зменшено на 1042013,35 грн; акт-коригування від 29.06.2022 до акту надання послуги від 30.01.2022 суму рахунку за червень 2022 року зменшено на 3515899,16 грн; акт-коригування від 27.07.2022 до акту надання послуги від 28.02.2022 суму рахунку за липень 2022 року збільшено на 2445747,54 грн; акт-коригування від 18.08.2022 до акту надання послуги від 31.03.2022 суму рахунку за серпень 2022 року зменшено на 24059,45 грн; акт-коригування від 20.09.2022 до акту надання послуги від 30.04.2022 суму рахунку за вересень 2022 року зменшено на 1356848,81 грн; акт-коригування від 20.10.2022 до акту надання послуги від 31.05.2022 суму рахунку за жовтень 2022 року збільшено на 458307,03 грн; акт-коригування від 18.11.2022 до акту надання послуги від 30.06.2022 суму рахунку за листопад 2022 року зменшено на 363946,07 грн; акт-коригування від 29.11.2022 до акту надання послуги від 30.07.2022 суму рахунку за листопад 2022 року зменшено на 462512,77 грн; акт-коригування від 21.12.2022 до акту надання послуги від 31.08.2022 суму рахунку за грудень 2022 року зменшено на 498015,27 грн; акт-коригування від 30.12.2022 до акту надання послуги від 30.09.2022 суму рахунку за грудень 2022 року збільшено на 394573,77 грн; акт-коригування від 21.02.2023 до акту надання послуги від 31.10.2022 суму рахунку за лютий 2023 року зменшено на 1163809,15 грн; акт-коригування від 17.03.2023 до акту надання послуги від 30.11.2022 суму рахунку за березень 2023 року збільшено на 1075392,64 грн; акт-коригування від 30.03.2023 до акту надання послуги від 31.12.2022 суму рахунку за березень 2023 року зменшено на 581934,02 грн; акт-коригування від 21.04.2023 до акту надання послуги від 31.01.2023 суму рахунку за квітень 2023 року зменшено на 1901036,46 грн; акт-коригування від 19.05.2023 до акту надання послуги від 28.02.2023 суму рахунку за травень 2023 року зменшено на 1942394,64 грн; акт-коригування від 29.05.2023 до акту надання послуги від 31.03.2022 суму рахунку за травень 2023 року зменшено на 8711,37 грн; акт-коригування від 16.06.2023 до акту надання послуги від 31.03.2023 суму рахунку за червень 2023 року зменшено на 2492839,90 грн; акт-коригування від 17.07.2023 до акту надання послуги від 30.04.2023 суму рахунку за квітень 2023 року зменшено на 1126346,13 грн; акт-коригування від 18.08.2023 до акту надання послуги від 31.05.2023 суму рахунку за травень 2023 року зменшено на 401192,47 грн; акт-коригування від 20.10.2023 до акту надання послуги від 30.06.2023 суму рахунку за червень 2023 року збільшено на 355410,09 грн; акт-коригування від 17.11.2023 до акту надання послуги від 31.07.2023 суму за липень 2023 року зменшено на 1007590,34 грн.

За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що протягом березня 2021 року - листопада 2023 року розрахунки за надані по спірному договору послуги з передачі електричної енергії відповідач здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.

За прострочення з виконання грошового зобов`язання протягом березня 2021 року - листопада 2023 року за спірним договором позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10240585,73 грн 3% річних та 18895974,12 грн інфляційних втрат.

Розрахунки таких вимог знаходяться в матеріалах даної справи (т.3 а.с.168-205, т.4 а.с.40-42).

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично та методологічно вірними.

У відзиві на позов відповідач, посилаючись на необхідність дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, зокрема, просить суд зменшити розмір стягуваних 3% річних та інфляційних втрат на 99%.

В обґрунтування такого клопотання, відповідач також посилається на те, що заборгованість за надані послуги передачі електричної енергії у спірний період виникла у відповідача з об`єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, негативними подіями для всієї країни, такі як поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також початком збройної агресії Російської Федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат обґрунтовуючи такі заперечення тим, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі (3% річних), визначеному ч.2 ст.625 ЦК України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних витрат, суд приходить до таких висновків.

Суд звертає увагу відповідача на те, що враховуючи положення ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, котрі нараховуються незалежно від вини боржника.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в ст.625 ЦК України.

Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України інфляційних втрат, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Подібних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати позивачу інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання по спірному договору шляхом їх зменшення.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, суд приходить до таких висновків.

За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Подібний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

Також, висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала у постановах від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 та в ухвалі від 28.02.2024 у справі №915/534/22, що свідчить про сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

У даній справі судом встановлено, що заборгованість за послуги передачі електричної енергії в заявленій позивачем сумі виникла у відповідача з об`єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, настання яких знаходилося поза волею відповідача, враховуючи наступне.

Відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області, на якого відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Розділу 3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2801 від 13.12.2019, покладаються спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019.

Так, між відповідачем, як постачальником послуг, та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», як замовником, укладено типовий договір №0221-09021 від 01.07.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

З оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 вбачається, та не спростовується позивачем, що внаслідок невиконання зобов`язань за договором №0221-09021 від 01.07.2019, станом на 31.07.2023 заборгованість ДП «НЕК «Укренерго» перед відповідачем складає 64852718,85 грн, та станом на 31.03.2024 складає 23223042,47 грн, які в свою чергу були б сплачені за послугу з передачі за спірний період.

Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки, на учасників ринку відповідно до статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», зокрема на гарантованого покупця та на постачальника універсальних послуг.

До спеціальних обов`язків належить: постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами; надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем. Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Фіксована ціна на електричну енергію, що постачається побутовим споживачам, включає в себе вартість не тільки електричної енергії, а й послуг операторів системи розподілу, а також вартість послуг оператора системи передачі (позивача у даній справі). При цьому, оскільки реальна ринкова ціна електричної енергії значно вища за фіксовану, що встановлена для побутових споживачів, відповідач (в статусі ПУП) надає послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованому покупцю, з подальшою компенсацією вартості своїх послуг гарантованим покупцем.

З оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 вбачається, та не спростовується позивачем, що станом на 31.07.2023 заборгованість гарантованого покупця перед відповідачем складала 395484249,14 грн, а станом на 31.03.2024 така заборгованість вже становить 425279493,62 грн.

Вказана сума фактично включає в себе і вартість послуг оператора системи передачі, яку відповідач, як постачальник універсальних послуг, не отримує безпосередньо (не є кінцевим споживачем цієї послуги).

Також судом прийнято до уваги, що місто Миколаїв та Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України опинились в зоні активних бойових дій. Внаслідок цих подій критично знизилась платоспроможність побутових споживачів електричної енергії, що в свою чергу стало підставою для збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.

Судом також враховано, що надскладна фінансова ситуація, в якій опинився відповідач, ускладнювалась також забороною припинення постачання електроенергії, що унеможливлювало зупинення накопичення заборгованості, та призупиненням всіх примусових виконавчих дій, що затримує стягнення боргів за попередні, довоєнні періоди.

Також, судом прийнято до уваги, що деякі населені пункти Миколаївської області, в яких проживають споживачі відповідача знаходились під тимчасовою окупацією, багато населених пунктів взагалі зруйновані. Такий фактор також впливає на платоспроможність споживачів відповідача. Договором передбачені умови, які змушують відповідача здійснювати оплату позивачу за надані послуги 5-ма плановими платежами у місяці надання послуг з передачі, в нинішніх умовах є взагалі неможливим для виконання, оскільки електропостачальнику переважна кількість споживачів універсальної послуг здійснює оплату за поставлену електроенергію в період 15-30 числа місяця наступного за місяцем надання послуг з передачі. Тобто, період між термінами виконання зобов`язання щодо здійснення планових платежів та фактичним надходженням коштів становить 30 та більше днів, що спричиняє непоправний касовий розрив.

Отже, оскільки послуга передачі електричної енергії є невід`ємною складовою вартості електричної енергії, спожитої побутовими споживачами, за об`єктивних підстав відповідач опинився в умовах неможливості здійснення попередньої оплати за послугу з передачі електричної енергії.

Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем вживались всі можливі дії щодо належного виконання умов даного Договору.

Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідно до положень ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається і договір про надання послуг з передачі.

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є типовим договором, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №309 від 14.03.2018, від змісту якого за приписами ч.4 ст.179 ГК України сторони не можуть відступати, а мають лише право конкретизувати його умови.

Тобто, умови спірного договору, в тому числі відносно здійснення планових платежів, - є заздалегідь визначеними, які сторонами такого договору неможливо змінити.

Разом з тим, судом прийнято до уваги, що відповідач є постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області. Більшість його споживачів є побутовими споживачами.

З наданих відповідачем інформаційних довідок вбачається, що станом на 01.08.2023 кількість споживачів відповідача становила 502981, з яких 488450 побутові споживачі, 14531 непобутові споживачі; та станом на 01.04.2024 кількість споживачів відповідача становить 500086, з яких 485497 побутові споживачі, 14589 непобутові споживачі.

Відповідно до пункту 4.10 Правил, побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.

Пунктом 3.3.1 Правил встановлено, що постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі, оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Отже, послуга з передачі електричної енергії фактично надається позивачем споживачам, які сплачують її через постачальника універсальних послуг за фактично спожиту електричну енергію, тоді як постачальник (відповідач) має здійснювати оплату цієї послуги оператору системи (позивачу) за споживачів наперед плановими платежами. При таких обставинах спостерігається значний касовий розрив, який об`єктивно призводить до затримки оплати вказаної послуги.

Судом враховано, що заявлений у позові період заборгованості за послуги з передачі - березень 2021 року - липень 2023 року. Такий період супроводжувався негативними подіями для всієї країни, такі як поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також початок збройної агресії Російської Федерації проти України.

У зв`язку з такими подіями значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, що, в свою чергу призвело до збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.

Крім того, у вказаний період були встановлені певні обмеження для надавачів комунальних послуг, зокрема заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України, у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі, заборона нарахування штрафних санкцій тощо.

З наданих відповідачем інформаційних довідок вбачається, що станом на 01.08.2023 дебіторська заборгованість перед відповідачем складала 467,041 млн.грн, з яких 223,317 млн.грн заборгованість побутових споживачів, 243,724 млн.грн заборгованість непобутових споживачів; та станом на 01.04.2024 така дебіторська заборгованість перед відповідачем збільшилась та вже складає 695,096 млн.грн, з яких 290,136 млн.грн заборгованість побутових споживачів, 404,960 млн.грн заборгованість непобутових споживачів.

Судом враховано, що внаслідок таких обставин відповідач об`єктивно опинився в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за послугу передачі електричної енергії, яка фактично входить до складу ціни на електричну енергію, встановленої для побутових споживачів, та оплачується споживачами через постачальника.

Судом також взято до уваги, що відповідач був постачальником універсальних послуг на ті частини території України, які перебували у тимчасовій окупації, що в подальшому, враховуючи визначену Верховним Судом позицію щодо нікчемності правочинів стороною яких є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, може мати наслідком корегування сторонами спірного Договору №0221-02024 від 01.01.2029 вже підписаних актів приймання-передачі послуг, через зміни фактичних обсягів переданої електричної енергії.

В той же час, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи відповідачем повністю погашена значна сума основного боргу за спірним договором у розмірі 346359575,25 грн.

В свою чергу, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 3% річних у значному розмірі - 10240585,73 грн, а також враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашено значну суму основного боргу у розмірі 346359575,25 грн, та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до 1,5% в сумі 5120292,87 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд також вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 18895974,12 грн інфляційних втрат та 5120292,87 грн відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 18895974,12 грн інфляційних втрат та 5120292,87 грн відсотків річних.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, однак без урахування зменшення судом суми 3% річних.

Оскільки за ухвалою суду від 26.03.2024 позивачу повернуто з Державного бюджету України 835596,30 грн судового збору (виходячи з розрахунку: 939400,0 грн х 88,95%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 103803,70 грн судового збору (виходячи з розрахунку: 939400,0 грн - 835596,30 грн).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 18895974,12 грн інфляційних втрат, 5120292,87 грн відсотків річних.

3. В решті позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 103803,70 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.04.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва