Рішення № 118687194, 30.04.2024, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2275/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ШЕВНІ І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №572/2275/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в тому числі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ) до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» - про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 (в тому числі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 ) звернулись до суду із позовом до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_9 7500 грн. страхового відшкодування, пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 196 грн. 85 коп., три відсотка річних в розмірі 38 грн. 84 коп., інфляційні витрати в сумі 15 грн. (всього 250 грн. 69 коп.) та 4000 грн. понесених судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги; на користь ОСОБА_6 - 7500 грн. страхового відшкодування, пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 196 грн. 85 коп., три відсотка річних в розмірі 38 грн. 84 коп., інфляційні витрати в сумі 15 грн. (всього 250 грн. 69 коп.) та 4000 грн. понесених судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги; на користь ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , 2020 року народження) - 105 000 грн. страхового відшкодування, пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2755 грн. 89 коп., три відсотка річних в розмірі 543 грн. 70 коп., інфляційні витрати в сумі 210 грн. (всього 3 509 грн. 59 коп.) та 4000 грн. понесених судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 17 листопада 2020 року о 07 годині 30 хвилин на автодорозі «Київ-Чоп» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , пасажирами якого були ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , та автопоїздом у складі сідлового тягача «SCANIA R 450» р.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепа «SCHWARZMUELLER SPA-ЗЕ» р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 .

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_10 на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Отже, відповідачем, на підставі заяви від 01 грудня 2020 року, було здійснено страхове відшкодування матері, батькові, дружині та сину загиблого внаслідок ДТП - ОСОБА_9 , у розмірі 50% відшкодування моральної шкоди, визначеного Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - в зв`язку з тим, що шкода заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до п.36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивачі вважають, що строхове відшкодування шкоди мало здійснюватись у розмірі 100%, тобто, у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а також 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Свою позицію сторона обгрунтовує тим, що в даному випадку відповідачем помилково було визначено, що шкоду було заподіяно внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, так як причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, згідно ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 12 травня 2021 року стало порушення Правил дорожнього руху саме ОСОБА_10 , при чому порушень правил дорожнього руху х боку водія ОСОБА_12 не встановлено. Отже, відшкодування шкоди має здійснюватись на загальних підставах тобто, з урахуванням принципу вини, відповідно до ст.1188 ЦК України.

Таким чином, позивачі просять стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування, а також пеню, інфляційні витрати та три відсотка річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

За клопотанням позивача дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України.

Відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив, у строк, визначений ст.278 ЦПК України подав відзив на позов.

Згідно із змістом відзиву відповідач вимоги позивачів не визнає повністю. Так, відповідач не заперечує, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна», яке не є заподіювачем шкоди, має зобов`язання по відшкодуванню шкоди, завданої діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу - у відповідності до ст.999 ЦК України, якою визначено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

На час ДТП, що відбулась 17 листопада 2020 року, відповідальність водія автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», за полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР.105066660.

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, додатково регулюються нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.36.3 ст.36 якого встановлено, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

З урахуванням вимог ст.ст.1187, 1188 ЦК України - у завданні шкоди життю потерпілої особи вбачається вина обох учасників події, оскільки володільці джерела підвищеної небезпеки несуть майнову відповідальність навіть за відсутності вини у вчиненні ДТП.

Відповідач зазначає, що з урахуванням положень ст.27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування був визначений шляхом поділу розміру заподіяної шкоди (12 мінімальних заробітних плат) на кількість відповідальних осіб у розмірі 50%.

Під час судового провадження представником позивача неодноразово подавались письмові клопотання про збільшення позовних вимог в частині нарахування сум, пов`язаних із стягненням пені, 3% річних та інфляційних витрат (загалом подано 8 заяв про збільшення позовних вимог), внаслідок чого в судовому засіданні оголошувались перерви.

Інших клопотань сторонами заявлено не було.

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, виникли з приводу відшкодування шкоди за договором страхування.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26 квітня 1995 року позивачі, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26 червня 2020 року батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24 листопада 2020 року, доводить, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер цього ж числа у с.Світин Житомирського району Житомирської області.

Із копії ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 12 травня 2021 року, наданої суду позивачами, вбачається, що у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 листопада 2020 року на автодорозі «Київ-Чоп», перебуває порушення п.п.2.3.б), 10.1, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України водієм автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_10 .

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно із ч.23.1 статті 23 Закону, є, в тому числі, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17 листопада 2020 року за участю двох транспортних засобів, заподіяно шкоду позивачам, яка підлягає відшкодуванню, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Копією Поліса №105066660 на 17.11.2020 підтверджено факт страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» транспортного засобу легкового автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 .

Представником позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було подано заяву про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП, яка мала місце 17 листопада 2020 року на автодорозі «Київ-Чоп» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , пасажирами якого були ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , та автопоїздом у складі сідлового тягача «SCANIA R 450» р.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепа «SCHWARZMUELLER SPA-ЗЕ» р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 .

Відповідно до вказаної заяви представник просив виплатити батькам, дружині, дитині померлого ОСОБА_9 страхове відшкодування у розмірі 240 000 грн.

Однак, згідно із повідомленням №1848-31 від 02 червня 2021 року - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було прийнято рішення за вказаним вище страховим випадком на підставі Поліса №105066660, здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 50% заподіяної шкоди, відповідно до вимог ст.ст.1187, 1188, 1190 ЦК України, п.36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В обгрунтування заявлених вимог, позивачі посилаються на ті обставини, що ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 травня 2021 року встановлено вину у вчиненні ДТП виключно водія автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , в зв`язку із чим виплата відповідачем 50% страхового відшкодування з посиланням на п.36.3 ст.36 Закону, яким встановлено, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, є безпідставним.

Однак, відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України - якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 листопада 2020 року, шкоду заподіяно позивачам, тобто, третім особами, шкода має бути відшкодована саме у відповідності до ч.2 ст.1188 ЦК України, тобто, з урахуванням заподіяння шкоди внаслідок дій обох водіїв, незалежно від наявності в їх діях вини.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем правомірно було здійснено нарахування та виплата страхового відшкодування у розмірі 50% - шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, через що позов до задоволення не підлягає.

Крім цього, позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних в зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання.

Грошове зобов`язання це зобов`язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання.

Особливістю застосування статті 625 ЦК України України є можливість зобов`язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відсутність вини, як правило, звільняє особу - порушника зобов`язання від відповідальності. Відповідно до частини першої статті 546, статті 549 ЦК України зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Тобто, обов`язок сплати пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, виникає виключно при невиконанні грошового зобов`язання кредитора, за наявності його вини.

В даному випадку суд вважає, що відповідачем виконано грошове зобов`язання по відшкодуванню страхових виплат належним чином, а тому підстав для стягнення неустойки, 3% річних та індексу інфляції немає.

Також, позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, які позивачі просять стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані із розглядом справи (до яких ст.133 ЦПК України віднесені і витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги), покладаються : у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених позивачами вимог, правових підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивачів, немає.

На підставі наведеного, ст.ст. 4, 16, 1188 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (жительки АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_11 , РНОКПП НОМЕР_12 ) (в тому числі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ) до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» (м.Київ вул.Дегтярівська,62, код ЄДРПОУ 20782312) - про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування відмовити повністю, за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: