Ухвала суду № 118664989, 26.04.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/1352/23

Провадження №1-кп/193/37/24

У Х В А Л А

іменем України

26 квітня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

представників потерпілих: ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),,

ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),,

захисника ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у рамках кримінального провадження № 12023040000000482 від 23.05.2023 клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за № 12023040000000482 від 23.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 700 524 грн.

Під час судового розгляду справи прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 28.04.2024, з тих підстав, що ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не відпали та не змінились, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому прокурор вважав за можливе також визначити заставу у розмірі, яка була визначена до цього під час продовження слідчим суддею на досудовому розслідуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто у розмірі 805 200 грн.

Вважає, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання ризикам, передбаченим п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України: зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, через суворість покарання за вчинення тяжкого злочину (до 10 років позбавлення волі); незаконно впливати на потерпілих та експертів у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що виражається у заявленні безпідставних численних відводів прокурору та судді з метою затягування розгляду справи; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, в обґрунтування якого прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 не позбавлений права керування транспортними засобами, добровільно посвідчення водія своє не здав, тому, перебуваючи на волі останній може знову сісти за кермо та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення.

Обвинувачений та захисник заперечували щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема захисник, зазначає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу втратили актуальність на час його продовження, оскільки всі свідки та потерпілі вже допитані, питання про можливість допиту експертів ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не піднімалося. Ризики можливості обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином стороною обвинувачення жодним чином не доведені і ґрунтуються на припущеннях. До того ж ці ризики були спростовані вже неодноразово судом першої інстанції під час ухвалення попередніх рішень про продовження строку дії запобіжного заходу, що підтверджував також суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг на ці рішення.

З огляду на викладене, вважав, що достатнім застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу є цілодобовий домашній арешт з можливістю застосуванням електронних засобів контролю, а у разі продовження строку дії цього запобіжного заходу просив зменшити розмір застави.

Представники потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 клопотання прокурора підтримали, вважають, що маються достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження за ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2023 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.08.2023 з можливістю внесення застави у розмірі 805 200 грн.

Надалі, після спрямування кримінального провадження для його розгляду до Софіївського районного суду Дніпропетровської області, судом відповідний запобіжний захід відносно обвинуваченого був неодноразово продовжений.

Востаннє, за ухвалою суду від 29.02.2024, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 28.04.2024.

За ухвалою суду від 07.11.2023 під час продовження строку дії цього запобіжного заходу обвинуваченому було зменшено розмір застави до 700 524 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 201, ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень глави 18 КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд дійшов висновку про існування обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, враховується тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , та належить його до категорії тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; наявність передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: ОСОБА_6 може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих і експертів, зважаючи не те, що висновки останніх, ще не досліджувалися судом і експерти для дачі пояснень по ним можуть бути допитані судом; репутацію обвинуваченого, який жодним чином не відшкодував заподіяної шкоди, провину не визнає, а також суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, який об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи та дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, тяжких наслідків вчиненого злочину, який призвів до загибелі трьох людей та серйозності у зв`язку з цим висунутого щодо ОСОБА_6 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Суд також бере до уваги те, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_6 (27 років) зареєстрований та фактично мешкає разом зі своєю матір`ю, власної сім`ї не створив, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто, на переконання суду він жодним чином не обтяжений, тому, через відсутність достатніх стримуючих факторів, існує ризик переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб з можливістю внесення раніше визначеної застави у розмірі 700 524 грн.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має офіційну роботу, постійне місце проживання та реєстрації, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі судового розгляду справи та відсутність ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

З огляду на заявлені потерпілими цивільні позови до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 12 130 592 грн., суд не знаходить підстав для зменшення суми застави.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеним існування ризиків, передбачених п. 5 і п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризиків того, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та/або вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, вказані ризики не можуть доводитися лише припущеннями, без наведення фактів, підтверджених належними доказами, стосовно поведінки обвинуваченого, які дають підстави для тверджень про існування цих ризиків.

Так, на стадії судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Наразі обвинувачується за вчинення не умисного, а обережного злочину, який і призвів до тяжких наслідків. Не надано прокурором також жодних відомостей, що ОСОБА_6 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення порушень Правил дорожнього руху України.

Такі висновки суд навів при оцінці цих ризиків ще під час вирішення попереднього клопотання про продовження відповідного запобіжного заходу за ухвалою суду від 04.01.2024 та 29.02.2024. Ці ухвали оскаржувалися в апеляційному порядку та за ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2024 та 02.04.2024 залишені без змін.

На переконання суду ці ризики не виникли і під час теперішнього розгляду відповідного клопотання прокурора.

Крім того, суд, як у попередніх своїх ухвалах, що мали місце 07.11.2023, 04.01.2024 та 29.02.2024, так само вважає, що немає підстав для задоволення клопотання прокурора в частині збільшення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу для обвинуваченого, зокрема до попереднього її розміру, що складав 805 200 грн, оскільки щодо ОСОБА_6 є чинним раніше визначений аналогічний запобіжний захід, який діє до його зміни чи скасування у встановленому КПК порядку та наголошує вкотре, що на час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 не скористався можливістю внесення цієї застави і продовжує перебувати під вартою, а тому не настали обставини, які надають підстави стороні обвинувачення, згідно до вимог ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, заявляти перед судом клопотання про збільшення розміру застави.

Чинний розмір застави, на переконання суду, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. 182, 183, 194, 197, 199, 331, 371, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 25 червня 2024 року включно з можливістю внесення раніше визначеної застави у сумі шістдесяти одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 700 524 (сімсот тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_6 застави у визначеному розмірі, вважати, що до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого виконувати наступні обов`язки на строк до 25.06.2024, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Кривого Рогу без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , членами їхніх родин, а також з усіма експертами у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг).

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 29.04.2024 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1