Рішення № 118663197, 26.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2024 року м. Рівне№460/1789/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2024 №1223/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 120053,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що серед перелічених в Податковому кодексі України підстав для проведення фактичної перевірки відсутня така підстава, як лист ДПС України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07, щодо падіння обсягів реалізації тютюну на території Здовбицької ТГ. Позивач вказує, що інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування повинна бути щодо можливих порушень з боку конкретного платника податків. Враховуючи те, що саме інформації щодо можливого порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи можливого порушення немає, дана підстава, визначена підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не може бути застосована. Інші перелічені у зазначеній нормі обставини відсутні. Таким чином, підстави для проведення перевірки позивача відсутні. Також позивач зазначає, що в акті (довідці) перевірки у розділі Висновки не зазначено порушення, які були встановленні за результатами перевірки. Даний розділ абсолютно порожній, що дає підстави вважати, що абсолютно ніяких порушень платником податків встановлено не було. Сам акт (довідка) перевірки інформації про встановлені порушення не містить. Проте, оскаржуване рішення містить інформацію про те, що встановлено порушення частин 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР. Позивач вказує, що безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки. Водночас за змістом акта фактичної перевірки, контролюючим органом не зафіксовано фактів непроведення підприємцем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а отже, винесення рішення про застосування фінансових санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним.

Також на обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що реквізити марки акцизного податку складаються з її серії та номера і мають бути відображені в розрахунковому документі (фіскальному чеку), який свідчить про їх продаж, разом з назвою, ціною та фактичним об`ємом алкогольного напою. Після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували, як алкогольні напої марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом). Однак, акт перевірки не містить доказів про те, яке акцизне маркування було на алкогольних напоях, що реалізував підприємець, старого чи нового зразка. Тому, контролюючий орган протиправно стверджує, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період підприємець мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку, тобто цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. При цьому, законодавство України не зобов`язує підприємця зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка. За висновками акта фактичної перевірки, проведеної в магазині позивача, суть порушення, полягає у тому, що роздруковані та видані фіскальні чеки не мали цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої й у них були відсутні серія і номер марки акцизного податку. Водночас ні акт, ні протокол не містить жодної інформації, яка б підтверджувала б, що реалізована підприємцем підакцизна продукція містила марки нового зразка. Крім того, відповідачем не було враховано, що 30.09.2022 позивачем було допущено технічну помилку при продажі, а саме оформлено продаж води «Моршинська» 1.5 л по 24 гривні (з буквою А акциз) і неправильно вибито чек №0000014390 від 30.09.2022 на суму 49512,00 грн., з якого нараховано акцизу на суму 2363,76 грн. Про дану ситуацію було повідомлено головного бухгалтера шляхом написання Пояснюючої від 05.10.2022. Відповідно санкції щодо продажу, зафіксованого в чеку №0000014390 від 30.09.2022, з допущенням технічної помилки, застосовані бути не можуть. З огляду на вищевикладене, рішення про застосування фінансових санкцій №1223/17000705-22 від 06.02.2024 позивач вважає незаконним, необґрунтованим та, відповідно таким, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що листом від 17.10.2023 за№ 26144/7/99-00-07-04-02- 07 доручено Головним управлінням ДПС у областях провести доперевірочний аналіз діяльності суб`єктів господарювання, організувати та провести фактичні перевірки у відповідності до вимог пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Відтак, доводи позивача про відсутність підстав, визначених статтею 80 Податкового кодексу України для призначення та проведення перевірки спростовуються вищевикладеним. Щодо твердження позивача про невідповідність акта перевірки законодавству відповідач зазначає, що ОСОБА_1 19.01.2024 подано заперечення на Акт перевірки, які були розглянуті 31.01.2024. За результатами розгляду поданих заперечень висновки викладені в акті фактичної перевірки № 129/ж5/17-00-07-05-17/2358003803 від 05.01.2024 (бланк №002753) вирішено залишити без змін. Відповідач вказує, що в ході фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , не забезпечено надання відповідних розрахункових документів, встановленої форми та змісту, відповідно до баз даних СОД РРО, а саме: під час продажу алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, в кафетерії «Волинь» за адресою: АДРЕСА_1 , у фіскальних чеках, з фіскальним номером РРО 3000714691, на загальну суму реалізації 80091,00 грн, не відображався такий обов`язковий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серії та номера), у відповідності до Положення «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 13 від 21.01.2016. Зареєстрований підприємцем ОСОБА_1 РРО МІМ Т-400 МЕ, фіскальний номер РРО 3000714691, заводський номер НОМЕР_1 із версією внутрішнього забезпечення 4101-9, має можливість виконання всіх вимог щодо форми і змісту розрахункових документів, у відповідності до Положення «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 13 від 21.01.2016. Щодо фіскального чека від 30.09.2022, фіскальний №14390, на загальну суму 49639,00 грн., який вказаний в матеріалах перевірки, як не відповідний до форми і змісту розрахункових документів, відповідач зазначає, що відповідно до баз даних СОД РРО вище зазначений розрахунковий документ має статус «касовий чек, (реалізація)», відкликання, сторнування, повернення товару на суму чеку не було. Керуючись статтею 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача суму штрафних санкцій 120053,50 грн. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.03.1998, взята на облік як платник податків 14.04.1999; види діяльності за КВЕД: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями.

У відповідності наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 03.01.2024 № 10-п Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 та направлень №37/Ж3/17-00-07-05-15 від 04.01.2024 та №36/Ж3/17-00-07-05-15 від 04.01.2024 на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку в кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ).

Відповідно до наказу від 03.01.2024 № 10-п метою перевірки визначено: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, - згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 05.01.2024 №129/Ж5/17-00-07-05-17/2358003803, згідно з висновками якого перевіркою встановлено: не забезпечено надання відповідних розрахункових документів встановленої форми та змісту при проведенні розрахункових операцій, а саме: під час продажу алкогольних напоїв згідно з Додатком 1 у фіскальних чеках на загальну суму розрахунків 80091,00 грн. не відображений такий обов`язковий реквізит як цифрове значення цифрового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серії та номера). Відповідно до Положення «Про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016 (зі змінами та доповненнями) у разі відсутності у розрахунковому документі хоча б одного із обов`язкових реквізитів, такі документи не приймаються як розрахункові.

Перевірка проводилася в присутності позивача. В зауваженнях до акта перевірки позивач вказала, що порушення, яке зазначено в цьому акті виникло через технічні несправності в касовому апараті.

Позивачем подавалися заперечення на акт фактичної перевірки від 05.01.2024 №129/Ж5/17-00-07-05-17/2358003803, за результатом розгляду якого висновки акта залишені без змін.

Таким чином, за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Враховуючи вищевикладене, на підставі акта перевірки від 05.01.2024 №129/Ж5/17-00-07-05-17/2358003803 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 №1223/17000705-22, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 120053,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі № 808/1746/15, від 04.02.2019 у справа № 807/242/14, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 19.03.2024 у справі №160/12714/22 та інших.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17, від 20.09.2023 у справі №440/1961/19.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 у справі №540/3549/20.

Як свідчать матеріали справи, як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі Головного управління ДПС у Рівненській області від 03.01.2024 №10-к зазначено статтю 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункт80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 ПК України та лист ДПС України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства та лист ДПС, а також норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків (п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України). Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Суд звертає увагу, що зазначена контролюючим органом правова підстава норми підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дійсно пов`язують підстави для проведення фактичної перевірки із фактом отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

В спірному випадку, наказ про проведення фактичної перевірки містить посилання як на фактичну підставу для її проведення лише на лист Державної податкової служби України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07.

Отже, для перевірки наявності визначених законом передумов для проведення фактичної перевірки згідно з означеними контролюючим органом підставами суду необхідно дослідити зміст такого листа.

Так, в листі Державної податкової служби України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07 зазначено, що за даними, наявними в СОД РРО, про обсяг реалізованого суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, відповідно до кодів згідно з УКТ ЗЕД, у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (територіальних громад) КАТОТТГ (третій рівень) у 3 кварталі 2023 року вартість тютюнових виробів склала: 11,4 млрд грн - у липні 2023 року в цілому по Україні; 11.8 млрд грн - у серпні 2023 року в цілому по Україні; 10.8 млрд грн - у вересні 2023 року в цілому по Україні, тобто, обсяг реалізації тютюнових виробів у вересні 2023 року зменшився відносно серпня 2023 року на 1 млрд грн (або на 8,5 відс.). При цьому, збільшення обсягів реалізації тютюнових виробів спостерігається лише у Вінницькій та Кіровоградській областях. У всіх інших регіонах обсяги реалізації тютюнових виробів у вересні 2023 року зменшились відносно серпня 2023 року.

У листі вказано, що найбільше падіння обсягів реалізації тютюнових виробів спостерігається у наступних регіонах: Черкаська область на 236 млн грн (або на 33,62 відс.); Сумська область на 32,1 млн грн (або на 14,28 відс.); Запорізька область на 51,9 млн грн (або на 11,65 відс.); Львівська область на 98,4 млн грн (або на 11,30 відс.); Київська область на 75,2 млн грн (або на 10,96 відс.); Донецька область на 13,3 млн грн (або на 10,56 відс.); Чернігівська область на 24,7 млн грн (або на 10,50 відс.); Дніпропетровська область на 128,3 млн грн (або на 10,38 відс.); Хмельницька область на 37,7 млн грн (або на 10,38 відс.).

Департаментом податкового аудиту, за результатами аналізу даних СОД РРО, встановлено територіальні громади у розрізі КАТОТТГ 3 рівня, у яких відбулось значне зменшення обсягів (вартості) реалізації тютюнових виробів у вересні поточного року відносно серпня 2023 року (додаток 2), а також ряд СГ, які допустили зменшення обсягів реалізації тютюнових виробів (додаток 3).

У листі зазначено, що враховуючи вищевикладене, ДПС вважає за необхідне:

детально проаналізувати зазначену у цьому листі інформацію та провести комплексний аналіз з метою визначення причин суттєвого зниження обсягів реалізації тютюнових виробів у вересні 2023 року відносно серпня 2023 року на території окремих територіальних громад;

самостійно провести доперевірочний аналіз діяльності суб`єктів господарювання, що допустили значне (понад 1 млн грн) зменшення обсягів (вартості) реалізації тютюнових виробів, у т.ч. зазначених у додатку 3;

у разі наявності підстав організувати та провести фактичні перевірки, відповідно до вимог пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, господарських одиниць/об`єктів, які знаходяться на підконтрольних головним управлінням територіях, де під час аналізу даних встановлено значне зменшення обсягів (загальної вартості продажів) реалізованих тютюнових виробів у вересні 2023 року відносно серпня 2023 року, у т.ч. зазначених у додатку 3.

Під час проведення перевірок в обов`язковому порядку необхідно досліджувати питання використання суб`єктами господарювання режиму програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), повноти проведених готівкових розрахунків, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та причин виникнення зменшення обсягів (загальної вартості продажів) реалізованих тютюнових виробів у вересні 2023 року відносно серпня 2023 року.

Тобто, проаналізувавши зміст листа Державної податкової служби України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07 судом не встановлено жодних відомостей чи інформаційних даних про те, що в діяльності ФОП ОСОБА_1 існують можливі порушення податкового законодавства.

Досліджуючи зміст листа Державної податкової служби України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07, судом встановлено, що наведена в ньому інформація є загальною та фактично зводиться до надання доручення територіальним органам ДПС щодо проведення дієвого контролю за обігом тютюнових виробів на підконтрольних головним управлінням територіях, де під час аналізу даних встановлено значне зменшення обсягів (загальної вартості продажів) реалізованих тютюнових виробів у вересні 2023 року відносно серпня 2023 року. Проте, серед зазначених в листі областей, які підлягають контрою відсутня Рівненська область, викладена у листі інформація взагалі не містить посилань на можливі порушення податкового законодавства саме ФОП ОСОБА_1 .

Даний лист ДПС України вказує на необхідність активізування контрольно-перевірочні заходи щодо господарських одиниць, де під час аналізу даних встановлено значне зменшення обсягів (загальної вартості продажів) реалізованих тютюнових виробів у вересні 2023 року відносно серпня 2023 року. Втім, будь-якої інформації стосовно позивача та її діяльності, які б вказували на можливі порушення нею, як платником податків, вимог чинного законодавства, такий листи взагалі не містить.

Крім того, під час розгляду цієї справи відповідач не надав інших письмових і належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала саме інформація про порушення/можливі порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства. Як у листі ДПС України, яку контролюючий орган визначає як підставу для проведення фактичної перевірки, так і в самому наказі про призначення перевірки, взагалі не конкретизовано суть порушення/ймовірного порушення, про яке можливо вести мову із наявних документів.

Фактично, умовою призначення фактичної перевірки відносно позивача, про що власне відображено в наказі від 03.01.2024 №10-к, падіння реалізації тютюну на території Здовбицької ТГ, а не наявність отриманої контролюючим органом інформації про можливі порушення платником податків - позивачем вимог законодавства та перевірки такої інформації.

Суд звертає увагу, що інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити саме інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 по справі № 820/4893/18 та від 11.07.2023 по справі №240/959/20 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №820/4891/18, від 18.04.2022 у справі №440/6887/20.

Суд наголошує, що у наказі від 03.01.2024 №10-к відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки (інформація про можливі порушення платником), крім посилання на норми, що їх регулюють. У наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Адже, як вказував суд вище, у листі ДПС України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07 таких обставин взагалі не міститься.

При вирішенні цього спору суд враховує висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21, від 06.12.2023 у справі №500/1429/22) відносно того, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.07.2019 по справі №140/2181/18, від 10.07.2019 по справі №160/7669/18).

З огляду на встановлені обставин, суд вказує, що Головне управління ДПС у Рівненській області, як суб`єкт владних повноважень, не надало письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем провадження господарської діяльності. Адже, у наказі відповідача від 03.01.2024 №10-к відсутні належні посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють та листа Державної податкової служби України від 17.10.2023 №26144/7/99-00-07-04-02-07, який такі підстави не розкриває. У наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі Головного управління ДПС у Рівненській області від 03.01.2024 №10-к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно. Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої.

Такий правовий висновок був неодноразово підтриманий Верховним Судом за результатами розгляду спорів із подібними правовідносинами (зокрема постанови по справі № 120/5229/20-а від 12.10.2021, по справі № 120/5729/20-а від 12.10.2021 та інші).

У зв`язку із цим, за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних на те підстав, суд дійшов висновку, що оспорюванне податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 №1223/17000705-22 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

А оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятого відповідачем рішення та дають самостійні підстави для його скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованих перевіркою порушень вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і у постановах від 15.06.2022 у справі №826/16874/18, від 13.07.2022 у справі №0840/3592/18, від 25.11.2022 у справі №640/5640/19, від 11.01.2023 у справі № 340/2736/21, від 06.12.2023 у справі № 640/15008/20.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки судом задоволено адміністративний позов, тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що є більшим ніж передбачено законодавством. Переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасуват податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.02.2024 №1223/17000705-22.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в 1211,20 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 26.04.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО