Ухвала суду № 118650257, 26.04.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1824/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924) (вх. № 4-32/24 від 25.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачі):

1)Державне підприємство Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770);

2)Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі філії Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України (68355, Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 38728528)

ВСТАНОВИВ:

25.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачі) Державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України, згідно якої просить суд:

- заборонити Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» та Філії Усть-Дунайськ «Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» вчиняти дії, щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» послуги доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно- розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ, за тарифами передбаченими чинним законодавством, до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» про визнання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № 44-П- АМПУ-21 від 10.06.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», продовженим на умовах договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 року, а саме з 31.12.2023 року по 31.12.2024 року.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (далі - портовий оператор, ТОВ ЗТК) є портовим оператором (стивідорною компанією), що здійснює свою господарську діяльність в портовому пункті Кілія порту Усть-Дунайськ в м. Кілія.

Так, 10.06.2021 року ТОВ ЗТК та ДП Адміністрація морських портів України" було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21, за умовами п. 1.1 якого Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу № 1 портового пункту Кілія філії Усть-Дунайськ державного підприємства Адміністрація морських портів України, що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно- відвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції споруди.

На підставі даного договору, відповідно до довідки ТОВ «ЗТК» б/н у 2022 році вказане Товариство як портовий оператор надало послуги клієнтам з перевантаження вантажів у кількості 90034,97 тон. Також у 2023 році ТОВ «ЗТК» надало послуги з перевалки у кількості 188009,83 тон, що підтверджується довідкою б/н.

Поряд з цим заявник наголошує, що наразі ТОВ «Зерновий термінал Кілія» є лідером серед портових операторів, які здійснюють свою господарську діяльність у порто-пункті Кілія порту «Усть-Дунайськ».

Як вказує заявник, ТОВ «ЗТК» вчасно та у повному обсязі виконувало свої зобов`язання перед ДП «АМПУ» на підставі договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21, про що свідчать виписки по рахунку за 2022 рік та за 2023 рік по контрагенту ДП «АМПУ» в особі Філії Усть-Дунайськ.

Однак, за ствердженнями заявника, ДП «АМПУ» без жодних правових підстав направило лист № 2249/10-09-02/вих. від 13.07.2023 року про небажання останнього продовжувати дію договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 року та про припинення договору з 01.01.2024 року (лист додається).

Так, заявник вважає, що ДП «АМПУ» фактично з 01.01.2024 року в односторонньому порядку відмовилось від надання послуги доступу портового оператора до причалу, при цьому з 01.01.2024 року ДП «АМПУ» почало перешкоджати у проведенні законної господарської діяльності ТОВ «ЗТК», шляхом вибіркового погодження нотісів про підхід судна, посилаючись на ту обставину, що ТОВ «ЗТК» не є портовим оператором, враховуючи відсутність укладеного договору з ДП «АМПУ» про забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Отже, заявник зазначає, що фактично можливість підходу судна у порто-пункт Кілія на причал № 1 для завантаження/вивантаження портовим оператором ТОВ «ЗТК» наразі залежить від волі ДП «АМПУ», оскільки останнє нібито не пролонгувало договір № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року. Зокрема, згідно листа диспетчера АМПУ у зв`язку з відсутністю ПО ТОВ «ЗТК» діючого договору доступу до причалу, головна диспетчерська порту Усть-Дунайськ не може підтвердити прийом судна до причалу.

За ствердженнями заявника, внаслідок вказаних дій щодо непідтвердження нотісу про підхід судів до причалу для здійснення завантаження/розвантаження Товариством з боку філії Усть-Дунайськ ,ТОВ «ЗТК», як портовий оператор, позбавлено можливості відповідно до зводу звичаїв морського порту Усть-Дунайськ здійснювати прийом суден для подальшої обробки, а отже вимушене зупинити діяльність.

Разом з тим, заявник вказує, що незважаючи на офіційну позицію ДП «АМПУ», викладену в листі № 2249/10-09-02/вих. від 13.07.2023 року, починаючи з 01.01.2024 року ДП «АМПУ» продовжує фактично надавати послуги ТОВ «ЗТК» з доступу портового оператору до причалу, саме на умовах договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, що, на думку заявника, свідчить про добровільне продовження АМПУ дії договору на той самий строк, на який його було укладено. На підтвердження факту продовження надання послуги доступу до причалу ТОВ «ЗТК» з боку ДП «АМПУ» після нібито непролонгації договору № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року заявником надано копії рахунків ДП «АМПУ» № 2/56 від 31.03.2024 року, № 2/34 від 29.02.2024 року, № 2/7 від 31.01.2024 року, а також актів наданих ТОВ «ЗТК» послуг № 2/7 від 30.01.2024 року, № 2/34 від 29.02.2024 року, № 2/56 від 31.03.2024 року, в яких ДП «АМПУ» фактично зазначає в якості підстав для їх складання саме «забезпечення доступу Портового оператора до причалу згідно договору № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 року та відповідно до Наказу МІУ№ 541 від 18.12.2015 року». Наразі заявник вказує, що випискою по рахунку ТОВ «ЗТК» підтверджується сплата на користь ДП «АМПУ» сплата грошових коштів за надані послуги саме в рамках договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 44-АМПУ-21 від 10.06.2021 року, про непродовження дії якого ДП «АМПУ» сповістило ТОВ «ЗТК» 13.07.2023 року.

Відтак, заявник вважає, що з вищезазначеного випливає те, що фактично ДП «АМПУ» самостійно продовжило дію зазначеного договору, хоча періодично останнє блокує діяльність ТОВ «ЗТК», зазначаючи про відсутність договору доступу портового оператору до причалу, що в свою чергу ставить ТОВ «ЗТК» у ситуацію правової невизначеності. Більше того, ДП «АМПУ» посилається в рахунках та актах виконаних робіт за надані послуги саме на зазначений договір № 44-АМПУ-21 від 10.06.2021 року.

Таким чином, заявник зазначає, що у ТОВ «ЗТК» є всі підстави вважати, що ДП «АМПУ» внаслідок мовчазної згоди фактично здійснило пролонгацію договору № 44-АМПУ-21 від 10.06.2021 ще на один рік, тобто до 31.12.2024 року включно, у зв`язку з чим заявником буде заявлено відповідний позов до суду про визнання договору доступу портового оператора до причалу за № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ЗТК» та ДП «АМПУ», продовженим на тих саме умовах та на той самий строк, тобто на 1 рік, а саме до 31.12.2024 року.

Наразі заявник вказує про існування реальних підстав вважати, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову реально призведене до неможливості виконання рішення суду у справі, а також призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів ТОВ «ЗТК». Зокрема, заявник зазначає, що наразі ДП «АМПУ» документально вчиняє всі дії, які підтверджують факт мовчазної згоди на пролонгацію договору № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, однак при цьому періодично здійснює блокування підписання нотісів, з огляду на відсутність укладеного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу між ТОВ «ЗТК» та ДП «АМПУ». Натомість на 2024 рік у ТОВ «ЗТК» наявний та запланований об`єм роботи з контрагентами, про що проінформовано ДП «АМПУ» листом №619-11/23 від 23.11.2023 року, для подальшого планування черговості використання причалу№ 1 для постановки суден для завантаження/розвантаження. Зазначені об`єми завантаження/розвантаження вже погоджені контрактами з контрагентами, які в свою чергу здійснили фрахт суден відповідно до зазначеного плану.

Проте, за ствердженнями заявника, вибіркові дії ДП «АМПУ» щодо погодження/не погодження нотісів фактично призводить до завдання збитків, тому існують об`єктивні підстави вважати, що після постановлення рішення по даній справі фактично не буде «ефективно» відновлено порушене право ТОВ «ЗТК», з огляду на те, що останнє фактично втратить клієнтів, можливість доступу до причалу № 1 у порто-пункті Кілія, та вимушено буде звертатись з позовами до ДП «АМПУ» про відшкодування збитків. Адже, до моменту вирішення спору у ТОВ «ЗТК» фактично не буде можливості здійснювати господарську діяльність, враховуючи факт блокування з боку ДП «АМПУ», про що свідчить лист диспетчера ДП «АМПУ» Олега Грабовського про неприйняття судна до причалу №1 під обробку у зв`язку з непідписанням договору. Зазначені обставини підтверджуються Актом від 19.04.2024 року, яким затверджено реєстр судів, нотіси про суднозаходи яких до порто-пункту Кілія не були погоджені філією Усть-Дунайськ «ДП «АМПУ». Вказаний акт підписаний директором ТОВ «ЗТК», а також експедитором ТОВ «ДАВОС-АГРО», який надавав послуги з транспортного експедирування вантажу на зазначені судна.

Крім того, заявник зауважує, що бізнес-омбудсмен України - Роман Вашук за наслідками розгляду скарги ТОВ «ЗТК» також підтвердив про створення АМПУ спеціальних гірших умов для ТОВ «ЗТК» з поміж інших портових операторів у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунай (а фактично тільки одного - ТОВ «Краншип»).

Саме зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ «ЗТК» із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки у діяльності портового оператора, вартість судно заходу кожного судна, яке заплановано йде під розвантаження/завантаження є дуже великою. Натомість у випадку продовження непогодження нотісів з боку ДП «АМПУ» зазначені дії призведуть до значних збитків ТОВ «ЗТК», а також до неможливості виконання зазначеного рішення по справі після звернення з позовом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Щодо підсудності спору заявник вказує, що юридична адреса реєстрації філії «Усть-Дунайськ» державного підприємства «Адміністрація морських портів України»: Одеська область, Кілійський район, місто Вилкове, вулиця Придунайська, будинок 2. Враховуючи положення п.8.2. договору та специфіку діяльності, оскільки відповідачем у спорі зазначено філію Усть-Дунайськ ДП «АМПУ», відповідно до ч. 3 ст. 29 ГПК України це є підставою для визначення підсудності саме Господарському суду Одеської області.

До того ж, враховуючи особливості спірного договору, який ТОВ «ЗТК» просить визнати продовженим, та фактичне виконання якого здійснюється у порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, відповідно до ч.5 ст. 29 ГПК України даний спір підсудний Господарському суду Одеської області.

Згідно з ч. 1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

26.04.2024 від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до суду надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову (вх. № 17098/24), в яких АМПУ вказує про неодноразове подання заявником таких заяв про забезпечення позову, у задоволенні яких було відмовлено, що, на його думку, свідчить про зловживання процесуальними правами на звернення до суду із застосування заходів забезпечення позову. Також АМПУ вказує про необґрунтованість заяви та відсутність належних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія, дослідивши надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення

Отже, одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, положення зазначених норм пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Більш того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до приписів частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Виходячи зі змісту поданої заяви, предметом майбутнього позову буде вимога про визнання продовженим договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ЗТК» та ДП «АМПУ», на тих саме умовах та на той самий строк, тобто на 1 рік, а саме до 31.12.2024 року.

В свою чергу, з огляду на подальший намір позивача звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, відповідно дослідженню підлягає саме обставини наявності достатньо обґрунтованого припущення того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Як вказано в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як вбачається з матеріалів заяви, між ТОВ Зерновий термінал Кілія та ДП Адміністрація морських портів України" 10.06.2021 року було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21. Між сторонами вказаного договору існує спір з приводу продовження дії цього договору після 31.12.2023 року, оскільки, як вказує заявник, з одного боку ДП «АМПУ» фактично вчиняє всі дії, які підтверджують факт мовчазної згоди на пролонгацію договору № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, у т.ч. надає послуги за договором після закінчення дії договору, приймає оплату від заявника за надані послуги, однак при цьому ДП «АМПУ» періодично здійснює блокування підписання нотісів з посиланням на відсутність укладеного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу між ТОВ «Зерновий термінал Кілія» та ДП «АМПУ», про що свідчать лист диспетчера ДП «АМПУ» Олега Грабовського про неприйняття судна до причалу №1 під обробку у зв`язку з непідписанням договору, акт від 19.04.2024 року, яким затверджено реєстр судів, нотіси про суднозаходи яких до порто-пункту Кілія не були погоджені філією Усть-Дунайськ «ДП «АМПУ».

Так, необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обумовлює саме вибірковими діями ДП «АМПУ» щодо погодження/непогодження нотісів, внаслідок яких ТОВ «Зерновий термінал Кілія» фактично втратить клієнтів, можливість доступу до причалу № 1 у порто-пункті Кілія, що, в свою чергу, може призвести до завдання збитків.

Як вбачається зі змісту спірного договору, сторонами було погоджено в п. 7.1, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору, до 31 грудня кожного наступного календарного року.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмета/підстав позову, на забезпечення якого подана дана заява, та наведені ТОВ "Зерновий термінал Кілія" в обґрунтування заяви обставини, наразі не досліджуючи саме питання обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ЗТК», які будуть предметом у відповідному позові, суд доходить висновку, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову щодо заборони ДП «АМПУ» вчиняти будь-які дії, направлені на припинення виконання зобов`язання за договором № 44-АМПУ-П-21 від 10.06.2021 року, у тому числі, надання ТОВ Зерновий термінал Кілія послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ та супутніх послуг відповідно до умов вказаного договору, дійсно може утруднити чи зробити неможливим поновлення порушених прав та інтересів ТОВ «Зерновий термінал Кілія» у разі задоволення його позову стосовно продовження дії договору.

При цьому, суд вважає, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, тобто існує конкретний зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, також вказані заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відповідна правова позиція щодо можливості забезпечення позову у спорі про визнання договору про надання послуг продовженим шляхом заборони вчиняти будь-які дії, направлені на припинення виконання зобов`язань за таким договором, наведена в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі № 910/8245/18, яка є релевантною відносно даних правовідносин.

Поряд з цим, слід зауважити, що вищевказані заходи забезпечення позову не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки предметом спору є продовження дії спірного договору, в той же час запропоновані заходи забезпечення позову направлені на запобігання наслідків, якої будуть незворотними, у разі визнання договору продовженим в судовому порядку, оскільки неможливість доступу до причалу портового оператора за час вирішення спору та наслідки цього у разі задоволення позову заявника не може бути повернута у той стан, що був до порушення.

В даному випадку заборона АМПУ вчиняти будь-які дії, направлені на припинення виконання зобов`язань за таким договором, забезпечить збалансованість інтересів сторін, не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача та сприятиме відновленню порушених прав заявника в разі задоволення позову, в той ж час запобігатиме настанню негативних наслідків для заявника у вигляді понесення збитків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову шляхом заборони ДП АМПУ та ДП АМПУ в особі Філії Усть-Дунайськ ДП АМПУ вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ Зерновий термінал Кілія послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку, передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ, до набрання рішенням з даної справи законної сили.

Щодо вимоги заявника про заборону ДП АМПУ вчиняти вказані вище дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ Зерновий термінал Кілія послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ та супутніх послуг, саме за тарифами, передбаченими чинним законодавством, суд зазначає, що предмет спору, який виник між сторонами, не охоплює надання заявнику послуг за відповідними тарифами. З огляду на таке, суд не вбачає підстав для задоволення таких вимог в заяві ТОВ Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову.

Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ Зерновий термінал Кілія.

Щодо доводів ДП Адміністрація морських портів України у своїх запереченнях про зловживання заявником процесуальними правами, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

В даному випадку, суд також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №50з-20, згідно яких судом касаційної інстанції визнано необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося. При цьому, Верховним Судом враховано, що лише у пункті 1 частини другої статті 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Наведена норма чи будь-яка інша норма ГПК України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.

При цьому, право учасників справи на подання клопотань та заяв встановлене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, обмеження щодо повторного подання заяв/клопотань відсутні.

Так, на думку суду, подання заявником до господарського суду заяви про забезпечення позову до подання позову та відсутність заборони щодо повторного звернення до суду зі заявою про забезпечення позову не свідчить про неналежне користування позивачем правами, наданими йому чинним законодавством України. За таких обставин, доводи АМПУ про зловживання заявником процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не базуються на приписах Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.140 ГПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 4-32/24 від 25.04.2024) задовольнити частково.

2. Заборонити Державному підприємству Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) та Державному підприємству Адміністрація морських портів України в особі філії Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України (68355, Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 38728528) вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924) послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ до набрання законної сили рішенням суду у спорі між Товариством з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) про визнання Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № 44-П- АМПУ-21 від 10.06.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» продовженим на умовах Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 року, а саме з 31.12.2023 року по 31.12.2024 року.

Стягувачем за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924)

Боржниками за ухвалою є: 1) Державне підприємство Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770),

2) Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України (68355, Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2; код ЄДРПОУ 38728528).

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія відмовити.

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набрала законної сили 26.04.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 254, 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна