Ухвала суду № 118623453, 18.04.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/13644/2012

Провадження № 4-с/761/61/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_1,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2023 р. боржник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_1, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, накладеного за постановою віл 17.06.2016 р. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, зобов`язати зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який накладений за постановою віл 17.06.2016 р. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1.

Скарга мотивована тим, що в серпні 2023 р. боржник дізнався про наявність відносно нього виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2610/13644/2012 від 24.01.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» боргу в розмірі 1195311,11 грн. В рамках виконавчого провадження 17.06.2016 р. було винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, а 22.06.2016 р. постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підстав ст. 47 ч.1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження»

Боржник зазначає, що станом на 19.09.2023 р. вказаний виконавчий лист повторно на примусове виконання не надходив, матеріали ВП знищені.

Крім цього, звертає увагу, що в первісний стягувач АТ «Універсал Банк» відступив право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу ТОВ «ФК «ЄАПБ», які не мають претензій до боржника в зв`язку з виконанням гарантійних листів, а виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчих листів №2610/13644/2012 від 19.09.2012 р. закінчені.

Заявник зазначає, що фактично арешт до теперішнього часу не знято, що є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Вказане стало підставою для звернення до суду зі скаргою.

В судове засідання заявник не з`явився, представник подала заяву про вирішення скарги без їх участі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлялись про день та час розгляду скарги, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2023 р. Шевченківським районним судом м. Києва видано два виконавчі листи щодо боржника ОСОБА_1 за результатом розгляду справи №2610/13644/2012 за позовом ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме: стягнення заборгованості за кредитним договором №068-2008-2538 від 30.08.2008 р. в розмірі 149600,89 дол. США, що еквівалентно 1195311,11 грн та стягнення заборгованості за кредитним договором №068-2008-2539 від 30.08.2008 р. в розмірі 87500,75 дол. США, що еквівалентно 699130,99 грн.

Згідно з відповіддю Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.09.2023 р. на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа «2610/13644/2012 від 24.01.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості в розмірі 1195311,11 грн. 16.06.2016 р. держвиконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 22.06.2016 р. постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підстав ст. 47 ч.1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання. Станом на 19.09.2023 р. повторно вказаний виконавчий документ до Відділу не надходив.

Наявність спірного арешту підтверджує також приватний нотаріус Хоменко В.В., яка у відповіді №24/01-16 від 09.04.2024 р. зазначила, що цей запис про накладення арешту автоматично вилучений по завершенню п`ятирічного терміну зберігання, тому він не відображається у Витязі.

Згідно ст. 47 ч.1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення постанови від 22.06.2016 р.) Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено

частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 50 ч.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення постанови від 22.06.2016 р.) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу

державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому, згідно ст. 56 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час розгляду справи) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже згідно з приписами пункту 3.17 Інструкції № 512/5, статті 50 Закону № 606-XIV, державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу проводить всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, в тому числі й знімає арешт, накладений на майно боржника.

Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Наслідки завершення виконавчого провадження були визначені у статті 50 Закону № 606-XIV, чинному на час виникнення спірних правовідносин, яка, зокрема, передбачала зняття арешту з майна боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.06.2022 р. у справі №522/8685/13.

Судом також враховано, що на виконанні в приватного виконавця Лановенко Л.О. перебували виконавчі провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів №2610/13644/2012 від 24.01.2013 р., які були об`єднані у зведене виконавче провадження №59930435 за постановою від 30.08.2019 р.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2022 р. у справі №2610/13644/2012 замінено сторону стягувача у виконавчих листах №2610/13644/2012, виданих Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Внаслідок виконання ОСОБА_1 гарантійних листів ТОВ «ФК «ЄАПБ», що підтверджується квитанцією від 21.06.2023 р., виконавчі листи №2610/13644/2012 від 24.01.2013 р. повернуто стягувачу за постановами від 21.06.2023 р. на підставі ст. 37 ч.1 п. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане свідчить про відсутність претензій стягувача щодо виконання рішення суду.

В постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) зазначено: «...враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду апеляційної інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.». Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

В зв`язку з цим, є підстави для зобов`язання уповноважену особу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, який накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 за постановою від 17.06.2016 р.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, накладеного за постановою віл 17.06.2016 р. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, слід зазначити, що державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки вказаний механізм стосується лише тих випадків, коли відбувається повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, як це зазначено у частині першій статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В зв`язку з чим , відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

З огляду на викладені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання уповноважену особу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, який накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 за постановою від 17.06.2016 р.

В зв`язку з цим скарга підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 2, 13, 37,40 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену особу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, який накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 за постановою від 17.06.2016 р.

В задоволенні іншої частини скарги, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.А.Осаулов