Рішення № 118622429, 02.04.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17714/22

2/760/614/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, в якому просить:

стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь АТ «Універсал Банк» суму боргу у вигляді інфляційних втрат за період з 08.11.2019 року по 31.09.2022 року в розмірі 300 862,69 грн., а також 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 08.11.2019 року по 07.11.2022 року в розмірі 66 043,03 грн.

Також просить покласти на відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал Банк», ВАТ «Універсал Банк» та ВАТ «Банк Універсальний». 27.08.2007 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» було перейменовано у ВАТ «Універсал Банк»; 22.06.2009 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в ПАТ «Універсал Банк»; 31.10.2018 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» було перейменовано в АТ «Універсал Банк», що підтверджується статутом АТ «Універсал Банк».

26.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (далі - позивач, Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1, Позичальник) було укладено кредитний договір №007-2008-2200 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 122 000,00 доларів США (далі - «Кредит»), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 13,45 % річних (далі - «базова процентна ставка») в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього Договору.

Згідно п. 1.1.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 40,35 % (далі - «підвищена процентна ставка»).

Крім того, 26.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2, Поручитель) з метою забезпечення виконання зобов`язань Відповідача-1 було укладено договір поруки №007-2008-2200-Р (далі - Договір поруки).

Позивач вказує на те, що оскільки відповідачами були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, Банк був змушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

20.12.2011 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-1836/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №007-2008-2200 у розмірі 1 018 409,67 гривень, а також судових витрат у розмірі 1 820,00 гривень.

Рішення набрало законної сили 03 березня 2012 року.

Крім того, 03.11.2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення по цивільній справі №369/6848/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 007-2008-2200 від 26.06.2008 року в розмірі 1 018 409 (один мільйон вісімнадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 67 копійок, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,1516 га, кадастровий номер 3222481202:02:110:6037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у ході виконавчого провадження.

Позивач посилається на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт укладання між позивачем та Відповідачем-1 Кредитного договору №007- 2008-2200 від 26.06.2008 року, факт укладення між позивачем та Відповідачем-2 Договору поруки №007-2008-2200-Р від 26.06.2008 року, факт отримання кредитних коштів та факт порушення умов кредитного договору встановлено судовим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 по справі №2-1836/2011, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. У подальшому, Банком 06.03.2012 року було отримано виконавчі документи за вищевказаним рішенням суду та пред`явлено їх до виконання.

Позивач зазначає, що на даний час рішення Солом`янського районного суду м. Києва у справі №2-1836/2011 від 20.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором 3007-2008-2200 у розмірі 1 018 409,67 гривень виконано частково.

Часткове виконання вказаного рішення відбулось за рахунок погашення, що надійшло від коригування дебіторської заборгованості в результаті залишення Банком за собою майна, нереалізованого в ході виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2014 року.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для Відповідачів, та з огляду на те, що ОСОБА_1 порушила грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, та не виконала рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Також, оскільки відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі №2-1836/2011 до стягнення підлягає сума боргу саме в національній валюті України - гривні, за період часу, протягом якого Відповідачами вказане рішення суду не було виконано, сума коштів, що згідно рішення суду підлягала стягненню, знецінилась внаслідок девальвації, таким чином, як вважає позивач, він вправі вимагати від відповідачів застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних втрат.

Так, відповідно до розрахунку від 07.11.2022 (розрахунок додається) інфляційні втрати АТ «Універсал Банк» за час прострочення виконання грошових зобов`язань за останні три роки за період з 08.11.2019 року по 31.09.2022 року становлять 300 862,69 грн.

Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з Відповідачів заборгованість у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки прострочена сума становить 733 811,43 грн., то три проценти річних за весь час прострочення складає 66 043,03 грн.

Сума вираховується наступним чином: 3% річних = С х 3% х Д : 365, де С - сума боргу, Д - кількість днів прострочення. При цьому, кількість днів прострочення за період з 08.11.2019 року по 07.11.2022 року становить 1095 днів.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідачів по інфляційних втратах та 3% річних становить 300 862,69 + 66 043,03 = 366 905,72 грн.

З огляду на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.

29.11.2022 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

06.12.2022 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідачами копію ухвали суду від 07.12.2022 та копію позовної заяви з додатками не було отримано.

Вказані документи направлялися відповідачам за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 , приватний будинок.

Конверти з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачам за адресою місця реєстрації, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.01.2024 року, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника АТ «Універсал Банк».

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідачів до суду не надійшло.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідачів копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів, та судові повістки про виклик до суду. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідачі кореспонденцію суду не отримали, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд вважає повідомлення відповідачів про розгляд даної справи належним.

У встановлений судом строк відповідачами відзиву на позовну заяву подано не було.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останніх щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (далі - позивач, Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1, Позичальник) було укладено кредитний договір №007-2008-2200 (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1. статуту Акціонерного товариства «Універсал Банк» в новій редакції, затвердженій позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Унівесал Банк» протокол № 2-2018 від 31.10.2018 та погодженій Національним банком України 20.12.2018, Акціонерного товариства «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», тип якого у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол № 2-2018 від 31.10.2018) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Отже, в силу ст. 512 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», які випливають з кредитного договору №007-2008-2200 від 26.06.2008 та договору поруки №007-2008-2200-Р від 26.06.2008, а отже, позивач є особою, якій належать права вимоги за вказаним кредитним договором та договором поруки, та які належать судовому захисту у разі їх порушення.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 122 000,00 доларів США (далі - «Кредит»), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 13,45 % річних (далі - «базова процентна ставка») в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього Договору.

Згідно п. 1.1.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 40,35 % (далі - «підвищена процентна ставка»).

Крім того, 26.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2, Поручитель) з метою забезпечення виконання зобов`язань Відповідача-1 було укладено договір поруки №007-2008-2200-Р (далі - Договір поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

гідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, Банк був змушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

20.12.2011 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-1836/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №007-2008-2200 у розмірі 1 018 409,67 гривень, а також судових витрат у розмірі 1 820,00 гривень.

Рішення набрало законної сили 03 березня 2012 року.

Крім того, 03.11.2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення по цивільній справі №369/6848/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 007-2008-2200 від 26.06.2008 року в розмірі 1 018 409 (один мільйон вісімнадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 67 копійок, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,1516 га, кадастровий номер 3222481202:02:110:6037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у ході виконавчого провадження.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Таким чином, факт укладання між позивачем та Відповідачем-1 Кредитного договору №007- 2008-2200 від 26.06.2008 року, факт укладення між позивачем та Відповідачем-2 Договору поруки №007-2008-2200-Р від 26.06.2008 року, факт отримання кредитних коштів та факт порушення умов кредитного договору встановлено судовим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 по справі №2-1836/2011, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. У подальшому, Банком 06.03.2012 року було отримано виконавчі документи за вищевказаним рішенням суду та пред`явлено їх до виконання.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, АТ «Універсал Банк» вказує на те, що на даний час рішення Солом`янського районного суду м. Києва у справі №2-1836/2011 від 20.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором 3007-2008-2200 у розмірі 1 018 409,67 гривень виконано частково.

Часткове виконання вказаного рішення відбулось за рахунок погашення, що надійшло від коригування дебіторської заборгованості в результаті залишення Банком за собою майна, нереалізованого в ході виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2014 року.

На підтвердження факту часткового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва №2-1836/2011 від 20.12.2011 року позивачем надано: копію акту державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23.02.2018 року про реалізацію предмета іпотеки, а також копію свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 06.07.2018 року.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для Відповідачів, та з огляду на те, що ОСОБА_1 порушила грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, та не виконала рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Також, оскільки відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі №2-1836/2011 до стягнення підлягає сума боргу саме в національній валюті України - гривні, за період часу, протягом якого Відповідачами вказане рішення суду не було виконано, сума коштів, що згідно рішення суду підлягала стягненню, знецінилась внаслідок девальвації, таким чином, як вважає позивач, він вправі вимагати від відповідачів застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2011 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

У постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18 Велика Палата Верховного Суду відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); Постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

У цій Постанові Велика Палата також вказала на те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань в тому числі і зобов`язання, що виникають з судових рішень.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З наведених вище обставин, враховуючи наявність рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, доведеним та беззаперечним є факт наявності боргового зобов`язання відповідачів перед позивачем.

Так, позивач надає свій розрахунок заборгованості від 07.11.2022.

Відповідно до розрахунку від 07.11.2022, інфляційні втрати АТ «Універсал Банк» за час прострочення виконання грошових зобов`язань за останні три роки за період з 08.11.2019 року по 31.09.2022 року становлять 300 862,69 грн.

При цьому, оскільки прострочена сума становить 733 811,43 грн., то три проценти річних за весь час прострочення складає 66 043,03 грн.

Суму позивач вирахував наступним чином: 3% річних = С х 3% х Д : 365, де С - сума боргу, Д - кількість днів прострочення.

При цьому, кількість днів прострочення за період з 08.11.2019 року по 07.11.2022 року становить 1095 днів.

З приводу цього, суд зазначає, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Викладене узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року, справа № 201/6750/16.

Зі сторони відповідачів до суду не надійшло жодних документів та доказів на підтвердження належного виконання рішення Соломянського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року по справі №2-1836/2011 та неправомірного нарахування позивачем суми інфляційних витрат та 3% річних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі мають заборгованість, а саме:

- суму боргу у вигляді інфляційних втрат за період з 08.11.2019 по 31.09.2022 в розмірі 300 862,69 грн.;

- 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 08.11.2019 по 07.11.2022 в розмірі 66 043,03 грн.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачами не спростовано наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо відшкодування відповідачами судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частках судовий збір в розмірі 5 503,59 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 207, 525-526, 530, 536, 541, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) інфляційні втрати за період з 08.11.2019 року по 31.09.2022 року в розмірі 300 862,69 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 08.11.2019 року по 07.11.2022 року в розмірі 66 043,03 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) суму сплаченого судового збору в розмірі 5 503,59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.04.2024

Суддя: Букіна О.М.