Рішення № 11861244, 19.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

19.10.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"14" жовтня 2010 року                               Справа №20/109

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітсервіс»

01601, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24;

до відповідача: приватного підприємства «Уком»

14032, м. Чернігів, вул. Пухова, 115а, кв. 46;

предмет спору: стягнення 11775,08 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Іванюк Ю.П. довіреність № 133 від 27.09.2010 року - представник;

відповідача: не з’явився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітсервіс»(далі - Товариство) звернулось з позовом до приватного підприємства «Уком»(далі - Підприємство) про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором поставки № 37/2007 від 05.11.2007 року в сумі 4800,00грн., інфляційних в сумі 2010,01грн., пені в сумі 3652,78грн., річних 359,41грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 952,88грн., а всього на загальну суму 11775,08 грн. та просить розірвати вищезазначений договір з підстав істотного порушення умов договору відповідачем.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.09.2010 року розгляд справи №20/109 призначено на 28.09.2010 року, після чого розгляд справи відкладався до 14.10.2010 року.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала про порушення провадження у справі від 10.09.2010 року, що направлена за адресою, зазначеною в позовній заяві (вул. Пухова, 115а/46, м.Чернігів, 14032) повернулась до суду з відміткою поштового відділення „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на 29.09.2010р. адреса відповідача: вул. Пухова, 115а/46, м.Чернігів, 14032.

Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача до ЄДРПОУ не вносились.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 11775,08грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання зобов'язання та наявність судових рішень по іншим справам, відповідно до яких з відповідача стягувались заборгованості за позовами інших кредиторів. Крім того, частина рішень є невиконаною за відсутності у відповідача коштів. На думку позивача, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Наведені в заяві позивача обґрунтування не є підставами для забезпечення позову шляхом накладення арешту, а відтак господарський суд не задовольняє заяву позивача про забезпечення позову.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.11.2007р. між Товариством та Підприємством укладено договір поставки №37/2007 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник (відповідач) зобов’язався розробити, виготовити, поставити та передати у власність Покупцеві (позивачу) товар, а Покупець зобов’язався прийняти цей товар та оплатити відповідно до умов даного Договору.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За юридичною природою вказаний договір є змішаною формою договору підряду та поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договорів підряду застосовуються положення параграфу1 глави 61 ЦК України.

Так, відповідно до умов Договору та Додаткової угоди №1 від 05.11.2007р. до Договору відповідач зобов’язався виготовити штам універсальний пробивний для преса КД-2128 з комплектом матриць та пуасонів кількістю 1 штука, вартістю 9200грн. зі строком поставки 8 робочих тижнів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, у наступному порядку: - 50% протягом 5 робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди; 50% вартості Товару протягом 5 робочих днів з моменту підписання покупцем акту приймання-передачі Товару.

На виконання умов Договору, а саме п.6.1 та додаткової угоди №1 від 05.11.2007р. до Договору поставки, позивач здійснив передоплату у розмірі 50% вартості товару в сумі 4800грн, що підтверджується банківською випискою від 13.11.2007р.

Факт оплати належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 839 ЦК України підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором і відповідно до ст. 712 ЦК України передати у встановлений строк товар у власність позивача.

Проте, обов’язок щодо виготовлення та передачі товару відповідачем не виконаний.

Відповідно до ст. 693ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач на протязі 8 робочих тижнів з 13.11.2007р. не виконав зобов’язання по Договору, позивач обґрунтовано просить стягнути суму попередньої оплати 4800грн.

Виходячи з викладеного, господарський суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 4800грн. передоплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2.2 Договору передбачено, що за прострочку поставки, або недопоставку, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочених зобов’язань.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Так, господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Суд вважає, що в п.11.2.2. Договору встановлена сторонами санкція за порушення зобов’язання не підпадає під визначення штрафу та пені, отже слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сторони мали право встановити за спільною згодою даний вид штрафних санкцій, як вид відповідальності за порушення відповідачем зобов’язання, тому позивач має право на застосування до відповідача відповідальності за порушення ним зобов’язання за п.11.2.2 Договору у вигляді неустойки.

          Так, позивачем нарахування неустойки здійснено за період з 17.01.2008 по 15.07.2010р. на суму 3652,78грн.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Розрахунок суду:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку неустойкиКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума неустойки, грн.

2*Ставка НБУ16.01.200817.07.20081839200999.43

За перерахунком суду розмір неустойки становить 999,43грн., яка і підлягає стягненню. В іншій частині нарахованої неустойки слід відмовити.

Крім того, на підставі ст.536, ч.2 та 3 ст. 693, ст. ст. 1048, 1054-1057 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 952,88грн. за період з 17.01.2008 по 15.07.2010р., що нараховані на суму здійсненої передоплати в розмірі 4800грн.

Так, відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач посилається на положення ст.1057 ЦК України що стосуються комерційного кредиту. Так, ч.2 ст. 1057 ЦК України передбачено, що до комерційного кредиту застосовуються положення ст.. 1054-1056 цього кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання , і не суперечить суті такого зобов’язання.

Як зазначалося вище, за своєю юридичною природою спірний Договір є змішаною формою договору підряду та поставки. Договір не містить положень, на підставі яких його можна було віднести до договору про комерційний кредит, а відтак положення ст. ст. 1054-1057 ЦК України не застосовуються до спірних відносин.

Крім того, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми оплати. Отже, лише договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї оплати. Разом з тим, розмір процентів також повинен встановлюватись договором або законом. Оскільки положення договору та нормативних актів, що стосуються договорів поставки (купівля-продаж) та підряду не визначають розмір цих процентів, тому у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків.

Виходячи з викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення 952,88грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана стаття застосовується у випадку наявності у відповідача грошового зобов’язання.

Враховуючи, що відповідно до умов договору у відповідача наявне лише зобов’язання щодо поставки товару, а відтак нарахування річних та інфляційних на не грошове зобов’язання є безпідставною.

Господарський суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення 359,41грн. річних та 2010,01грн. інфляційних.

Крім того, позивач просить розірвати договір поставки №37/2007 від 05.11.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі продажу.

Відповідно до ст.852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідачем зобов’язання по договору не виконанні, а саме не виготовлено штам універсальний пробивний для преса КД-2128 з комплектом матриць та пуасонів кількістю 1 штука, вартістю 9200грн. та не поставлено його позивачу на протязі 8 робочих тижнів з моменту отримання передоплати –13.11.2007р., тому вимоги щодо розірвання спірного Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем сплачено 117,75грн. держмита, що складає 1% від заявленої до стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11775,08грн.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору, отже відповідно до п.в ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовної вимоги про розірвання господарського договору має бути сплачено державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке виходячи із задоволених судом позовних вимог має бути покладено на відповідача.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 57,99грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,23грн., та з відповідача до державного бюджету 85,00грн. державного мита.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Уком” (14032, вул. Пухова,115а/46, м.Чернігів, р/р 2600800016849 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 30732186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітсервіс»(01601, вул. Гоголівська, 22-24, м.Київ, р/р 26000014031039 в ф-ї ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, код ЄДРПОУ 32559117) 4800,00грн. передоплати, 999,43грн. неустойки, а всього 5799,43грн., а також 57,99грн. державного мита та 116,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Договір поставки №37/2007 від 05.11.2007р., укладений між ТОВ «Монолітсервіс»та ПП «УКОМ»- розірвати.

В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з приватного підприємства „Уком” (14032, вул. Пухова,115а/46, м.Чернігів, р/р 2600800016849 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 30732186) в доход державного бюджету (на рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код ЄДРПОУ 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 19 жовтня 2010 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна