Рішення № 11861111, 11.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 16/69-1440 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ.

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

Позивача: Пількевич В.В. –головний юрисконсульт, довіреність № 78/10 від 28.12.2009 р.

Відповідача: Штогрин М.П., - представник, довіреність № 01/81 від 20.01.2010 р.

Суть справи: Ухвалою суду від 04 жовтня 2010 року розгляд справи відкладено відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України на 11 жовтня 2010 року на 12 год. 50 хв. в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, про cтягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 6543 097 грн. 09 коп., пені в сумі 411 848 грн. 70 коп., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 543 077 грн. 06 коп., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 233 928 грн. 81 коп., 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем умов договору поставки природного газу № 06/09-442 від 12 червня 2009 року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повній мірі. Від позивача до матеріалів справи надійшло пояснення № 31/10-10853 від 08.10.2010 р. стосовно заяви відповідача про пропуск строків позовної давності щодо стягнення заявленої у позові пені.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Від відповідача до матеріалів справи 04.10.2010 року поступив відзив № 01/1671 від 04.10.2010 року на позовну заяву, в якому зазначається, зокрема, що станом на момент розгляду справи у суді сума заборгованості по договору № 06/09-442 від 12.06.2009 року складає 6543097 грн. 09 коп.; ВАТ “Тернопільгаз” не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки враховуючи дату виникнення заборгованості (відповідно до умов договору “Покупець” зобов’язувався оплатити вартість поставленого газу протягом 3-х робочих днів з моменту укладення договору, тобто 15 червня 2009 року), а також положення ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені по договору закінчилось 15 грудня 2009 року, а позивач звернувся з позовом до суду тільки у серпні 2010 року, встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності для стягнення пені минув, а тому відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити; розмір інфляційних за період прострочення платежів з липня 2009 року по липень 2010 року становить 438387 грн. 51 коп. з врахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представнику позивача в судовому засіданні 04.10.2010 року та представнику відповідача в судовому засіданні 11.10.2010 року роз’яснено їх права та обов’язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз’яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

12 червня 2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, надалі "Постачальник", в особі заступника директора з питань газопостачання та розрахунків Заславського М.В., який діяв на підставі довіреності від 31.12.2008 р. № 206/10, з однієї сторони, та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільгаз", надалі "Покупець", в особі заступника голови правління Канака П.О., який діяв на підставі довіреності від 22.10.2007 року № 6485, з другої сторони, було укладено договір поставки природного газу № 06/09-442, у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого “Постачальник” передає “Покупцеві” в 2009 році у власність природний газ (далі –газ) з ресурсу IV кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат “Покупця”, а ”Покупець” приймає та оплачує його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 розділу 2 договору “Постачальник” передає у власність “Покупцеві” газ з ресурсу IV кварталу 2006 року в обсязі 9986,229 тис. куб. м. (дев’ять мільйонів дев’ятсот вісімдесят шість тисяч двісті двадцять дев’ять куб. м), в тому числі по місяцях:

-          з ресурсу жовтня 2006 р. 2633,048 тис. куб. м (два мільйони шістсот тридцять три тисячі сорок вісім куб. м).

-          з ресурсу листопада 2006 р. 3367,073 тис. куб. м (три мільйони триста шістдесят сім тисяч сімдесят три куб м).

-          з ресурсу грудня 2006 р. 3986,108 тис. куб. м. (три мільйони дев’ятсот вісімдесят шість тисяч сто вісім тис. куб. м).

Як визначається в п. 3.1 розділу 3 договору, приймання-передача газу, переданного “Постачальником” “Покупцеві”, оформляється актом приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками “Постачальника” і “Покупця”.

У відповідності до п. 3.2 розділу 3 договору, акт приймання-передачі газу, що зазначений у пункті 3.1 цього договору, уповноважені представники Сторін складають протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору.

Згідно п. 4.1 розділу 4 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 535,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

          - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ –2%;

          - податок на додану вартість за ставкою 20%;

До сплати за 1000 куб м. природного газу –546 грн. 01 коп, крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ –655 грн. 21 коп.

У п. 5.1 розділу 5 договору передбачено, що оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється “Покупцем” виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок “Постачальника” протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Згідно пункту 9.1 статті 9 Договору № 06/09-442 від 12.06.2009 року цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині передачі ресурсу газу до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Як слідує з матеріалів справи, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 31 серпня 2009 року здійснила поставку природного газу Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” на загальну суму 6543097 грн. 09 коп. в об‘ємі 9986,229 тис. куб. м., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № без номера від 31.08.2009 р., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками позивача та відповідача (копії актів прийому-передачі знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно укладеного договору поставки природного газу № 06/09-442 від 12.06.2009 р. належним чином не виконав, оплату за поставлений йому природний газ не здійснив та допустив заборгованість по оплаті за поставлений природний газ, яка станом на момент звернення з позовом до господарського суду становить 6543097 грн. 09 коп.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.          

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної вартості поставленого йому природного газу та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення 6543097 грн. 09 коп. боргу, про що зазначено в доповненні від 04.10.2010 року до відзиву поданому до матеріалів справи представником відповідача в судовому засіданні 04.10.2010 року. А тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6543097 грн. 09 коп. боргу за поставлений йому позивачем природний газ підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 28.08.2009 року по 18.12.2009 року в сумі 411 848 грн. 70 коп. (згідно розрахунку пені зазначеного в позовній заяві).

У відзиві № 01/1671 від 04.10.2010 року на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки нарахування пені по договору закінчилось 15 грудня 2009 року, а позивач звернувся з позовом до суду тільки у серпні 2010 року, встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності для стягнення пені минув.

Ухвалою від 04 жовтня 2010 року судом було відкладено розгляд справи на 11 жовтня 2010 року та зобов’язано позивача подати письмові обґрунтування з посиланням на докази поважності пропущення строку позовної давності.

11.10.2010 року позивач подав до матеріалів справи письмові пояснення № 31/10-10853 від 08.10.2010 року, в яких, зокрема, заперечив проти клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також зазначив, що позивач, як вбачається з поштової квитанції, звернувся з позовною заявою 30.08.2010 року, тобто в межах однорічного строку, а відтак, ним було правомірно нараховано пеню за період з 28.08.2009 року по 18.12.2009 року, тобто на зобов’язання, яке існувало за рік до моменту звернення, оскільки строк позовної давності по стягненню неустойки за даний період не сплив.

У статті 258 Цивільного кодексу України визначається, зокрема, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.1. розділу 6 укладеного Договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 цього договору, “Покупець” сплачує на користь “Постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу, за кожен день прострочення платежу.

А згідно п. 11 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993 року “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів”, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

З урахуванням вказаних правових положень суд вважає, що, позивачем пропущено строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача 18374 грн. 45 коп. пені за період з 28.08.2009 року по 02.09.2009 року, оскільки : позивач звернувся з позовом до господарського суду лише 03.09.2010 року (як свідчить дата на позовній заяві на штампі вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області), порушивши передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальний строк позовної давності; позивач не обґрунтував поважності пропущеного строку позовної давності стосовно стягнення пені за вказаний період ( в письмовому поясненні № 31/10-10853 від 08.10.2010 року позивач зазначив, зокрема, про: правомірність нарахування пені за період з 28.08. 2009 року по 18.12.2009 року; строк позовної давності по стягненню неустойки за даний період не сплив; як вбачається з поштової квитанції позивач звернувся з позовною заявою 30.08.2010 року, тобто в межах однрічного строку (однак, така поштова квитанція від 30.08.2010 року в матеріалах справи відсутня).

А тому суд вважає, що в частині стягнення 18374 грн. 45 коп. пені за період з 28.08.2009 року по 02.09.2009 року в позові слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Крім того, суд, здійснивши перерахунок заявлено суми пені вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 382188 грн. 58 коп. пені за період з 03.09.2009 року по 16.12.2009 року, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

В частині позовних вимог щодо стягнення 11285 грн. 67 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені, оскільки згідно частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законодавством або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано та у відповідності до пункту 5.1 розділу 5 договору поставки природного газу № 06/09-442 від 12.06.2009 року відповідач, як “Покупець”, зобов’язувався оплатити вартість поставленного йому природного газу протягом 3-х робочих днів з моменту укладення договору, тобто до 15 червня 2009 року. Саме з 16 червня 2009 року у позивача виникло право на нарахування пені, однак саме до 16 грудня 2009 року (шість місяців). Позивач заявив до стягнення пеню за період з 28.08.2009 року по 18.12.2009 року, що є його правом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 543 077 грн. 06 коп. –суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період: вересень 2009 року - березень 2010 року та 233 928 грн. 81 коп.- 3% річних за період з 18.06.2009 року по 28.08.2010 року.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перерахувавши заявлену суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 435336 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань за період з липня 2009 року по липень 2010 року, тобто за весь час прострочення, оскільки борг виник з 16 червня 2009 року. Відтак, інфляційні слід нараховувати уже з наступного місяця –липня 2009 року, адже як зазначено в Листі Верховного суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 року “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому слід вважати, що якщо сума, внесена з 16 по 31 число місяця, то розрахунок інфляції на цю суму починається з наступного місяця. Отже, нарахування інфляційних необхідно здійснювати з липня 2009 року і до липня 2010 року включно.

В частині позовних вимог щодо стягнення 107740 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

У відповідності д ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перерахувавши суму 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 233928 грн. 81 коп. є правомірними та такими, що визнані відповідачем в доповненні від 04.10.2010 року до відзиву поданому до матеріалів справи представником відповідача в судовому засіданні 04.10.2010 року

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 6543097 грн. 09 коп. боргу, 382188 грн. 58 коп. пені, 435336 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань та 233 928 грн. 81 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

В решті позову слід відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул.Чернівецька,54 м.Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827:

- 6543097 грн. 09 коп основного боргу за поставлений природний газ,

- 233928 грн. 81 коп –3% річних,

- 435336 грн 74 коп - інфляційних нарахувань,

- 382188 грн 58 коп - пені,

- 25046 грн 85 коп державного мита та 231 грн 80 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення:

- 29660 грн. 12 коп. пені,

- 107740 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань

в позові відмовити.

4 Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 18 жовтня 2010 року

Суддя