Рішення № 11860878, 18.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р.Справа № 15/152-10-4115 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Борисов С.Ю.,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства „Облконцертсервіс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23827,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Облконцертсервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23827,66 грн., посилаючись на наступне.

14 травня 2010 року між КП „Облконцертсервіс" та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 57-10 з про надання послуг з організації та проведення театрально-концертного заходу спектаклю „Поздняя любовь", який був проведений 01 липня 2010 року з 18.00 годин до 22.00 години у приміщенні Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В.Василька.

Відповідно до умов зазначеного договору КП „Облконцертсервіс” надає послуги відповідачу з організації та проведення зазначеного заходу, а відповідач мав оплатити зазначені послуги.

Пунктом 2.2. зазначеного договору визначено, що оплата послуг виконавця у сумі 9877,00 грн. повинна була відбутися до 05.06.2010 року та відповідно до пункту 2.3. договору відповідач повинен був сплатити залишок в сумі 21162,00 грн. до 20.06.2010 року. Завдаток у сумі 9877,00 грн. був виплачений відповідачем у строк. Остаточна оплата у строк проведена не була.

20 липня 2010 року у адресу ФОП ОСОБА_2 була направлена претензія, на яку відповідь позивачу не була надана.

Разом з тим у звязку простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати наданих послуг позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 499,66 грн. згідно п. 4.8, 4.9 договору.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, що разом складає 21661,66 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2166,00 грн., посилаючись на те, що КП „Облконцертсервіс” уклало договір з ПП „Юридична компанія "Апріорі” з метою надання правової допомоги та представництва інтересів позивача, на суму 2166,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/152-10-4115 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні відповідач проти позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 квітня 2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Комунальним підприємством „Облконцертсервіс” (виконавець), що діє на підставі агентського договору № 02-10/ОУАУМДТ від 01.01.2010 р., був укладений договір № 57-10 про надання послуг.

Вказаний договір був погоджений начальником Управління Одеської обласної ради з майнових відносин.

Згідно п. 1.1 вказаного договору позивач зобовязується надати відповідачу як замовнику послуги з організації та проведення театрально-концертного заходу: спектаклю „Поздняя любовь”, який буде проведений 01 липня 2010 року з 18.00 годин до 22.00 годин у приміщенні Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В.Василька, а замовник прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та розмірі, передбачені в розділі 2 даного договору.

Згідно п. 1.2 договору послуги з організації та проведення театрально-концертного заходу передбачають:

-надання приміщення для проведення театрально-концертного заходу (п. 1.2.1);

-проведення рекламної компанії театрально-концертного заходу (за згодою сторін та за рахунок замовника);

-надання інформаційних, консультаційних послуг у галузі театрально-концертного мистецтва.

Вартість послуг з організації та проведення театрально-концертного заходу складає 31042,00 грн., у т.ч. ПДВ 5173,67 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору відповідач зобовязаний перераховувати виконавцю грошову суму у розмірі 9877,00 грн. як завдаток за надання послуг щодо організації та проведення театрально-концертних заходів у Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В.Василька, не пізніше 05.06.2010 р.

При цьому відповідно до п. 2.3 договору відповідач зобовязався до 20.06.2010 р. перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму, визначену п. 2.1 цього договору за виключенням завдатку.

Вартість послуг позивача складає 2822,00 грн., у т.ч. ПДВ - 470,33 грн.(п. 2.4 договору).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджено сторонами в ході розгляду справи, обумовлені договором № 57-10 послуги з організації та проведення театрально-концертного заходу були надані позивачем відповідачу. При цьому за надані послуги відповідачем було сплачено позивачу лише суму в розмірі 9877,00 грн. (завдаток), що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Залишок суми вартості послуг відповідач не сплатив, що не оспорюється відповідачем. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 21165,00 грн. (31042 грн. - 9877 грн.), з яких позивач просить стягнути 21162,00 грн. Заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорює, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним з позивачем договором № 57-10 щодо оплати наданих позивачем послуг. При цьому несплатою позивачу спірної суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 21162,00 грн., відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, строк виконання відповідачем зобовязань за договором встановлений в п. 2.3 договору, а саме до 20.06.2010 р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому слід зазначити, що невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 4.9 договору, за несвоєчасну виплату винагороди виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором № 57-10 щодо оплати наданих позивачем послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 499,66 грн. за період з 20.06.2010 р. по 09.08.2010 р.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості за договором № 57-10, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 21661,66 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2166,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2009 р. Комунальне підприємство „Облконцертсервіс” уклало з Приватним підприємством „Юридична компанія „Апріорі” договір № 1/10 про комплексне юридичне обслуговування, згідно якого позивач доручає, а ПП „Юридична компанія „Апріорі” зобовязується надати позивачу відповідно до умов цього договору правову інформаційно-консультативну допомогу з юридичних питань, повязаних з діяльністю організації, а позивач зобовязується прийняти вказані послуги і оплатити їх.

В п. 3.2 вказаного договору зазначено, що за кожну окрему судову справу у разі задоволення позовних вимог по справі за участю виконавця замовник сплачує 10% від суми задоволених позовних вимог.

Так, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2166,00 грн. (складає 10% від суми позову), позивач посилається на ст. 216 ГК України, згідно якої учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Однак, слід зазначити, що позивачем у позовній заяві не визначено вид господарських санкцій, до якого відносяться заявлені до стягнення витрати на правову допомогу, також не зазначено норму закону, яка передбачає обовязок відповідача сплатити ці витрати. Адже, в договорі № 57-10 така вказівка відсутня. Більш того слід зазначити, що передбачені договором № 57-10 санкції у вигляді сплати пені застосовані до відповідача.

Між тим ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Виходячи з вказаних положень законодавства, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу розцінюються судом як вимоги про відшкодування збитків.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (абз. 4 ч. 1 ст. 225 ГК України).

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний звязок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.

Як вже зазначалось, відповідачем були допущені порушення зобовязання за договором № 57-10, однак докази понесення позивачем витрат на правову допомогу як наслідок вказаних порушень відповідача в матеріалах справи відсутні та позивачем не надавались.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Облконцертсервіс” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Комунального підприємства „Облконцертсервіс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23827,66 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Облконцертсервіс” (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 36288869; р/р 26000031719001 в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 328384) заборгованість в сумі 21661/двадцять одна тисяча шістсот шістдесят одна/грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 216/двісті шістнадцять/грн. 62 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214/двісті чотирнадцять/грн. 55 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18.10.2010 р.

Суддя