Рішення № 11860855, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 9/188-10-3489 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА"; в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м.Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ";

До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 15324,91грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Старіков Є.О. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 09.08.2010р. за вх .№6761 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА", в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м.Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідачі) 15324,91 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА", в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м. Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були укладені договори на виконання підрядних робіт з ремонту вантажних автомобілів VOLVO.

В рамках виконання своїх зобов'язань за договорами підряду, Позивачем були виконані роботи з ремонту вантажного автомобіля VOLVO FН12: державний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_3.

Під час виконання ремонтних робіт Позивачем використовувалось своє обладнання та свої автозапчастини і паливно-мастильні матеріали.

Факт укладення між Позивачем та Відповідачем договорів підряду та договорів купівлі-продажу товару, а також факт виконання Позивачем робіт, та їх прийом Відповідачем підтверджується відповідними документами, зокрема, актом виконаних робіт, передачі запчастин та експлуатаційних матеріалів №SТ-OD92609 від 27 лютого 2010 року на суму 13 989,92 грн. Вищевказаний Акт був підписаний Відповідачем 27 лютого 2010 року.

За проведені роботи Відповідачу був виставлений рахунок: №ОD-100554 від 27.02.2010 року.

Таким чином, загальна вартість робіт, виконаних Позивачем та вартість проданих матеріалів склала - 13 989,92 грн.

Проте, Відповідач не виконав обов'язку по оплаті вартості отриманих ним товарів та прийнятих робіт.

3 червня 2010 року Позивач звернувся до Відповідача за №215 з вимогою в строк семи днів, з моменту отримання вимоги, сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 13 989,92 грн.

Відповідач отримав вищевказану вимогу про сплату заборгованості 7 червня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідно до акту виконаних робі Відповідач повинен був сплатити вартість робіт не пізніше 01.03.2010 року. Таким чином, останній день оплати заборгованості був 01 березня 2010 року. Однак, Відповідач заборгованості не погасив.

Сума основного боргу на 02.03.2010 року складає: 13 989,92 гривень. Відповідно до цього, Позивачем було нараховано суму 3% річних за договором, що склала 177,08 грн. Розмір пені, котрий нарахований Позивачем відповідно до норм чинного законодавства, дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до Рахунку №ОD-100554 від 27 лютого 2010 року, який було підписано Відповідачем, розмір пені дорівнює 1157,91 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 839 Цивільного кодексу України закріплює, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволено повністю.

2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА", в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м.Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ" (65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, р/р 26004014943000 в ПАТ „КІБ Креді Агріколь”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 34731317) суму основного боргу 13398,92 грн., суму 3% річних за договором 177,08 грн., пеню в сумі 1157,91 грн., витрати по державному миту в сумі 153,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.