Рішення № 11860584, 26.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10                                                                                 Справа № 5/60

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростильплюс», м. Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод», м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 12195,55 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Холод С.М, дов. б/н від 05.03.2010р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 9072 грн. 00 коп., пені у сумі 321 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 80 грн. 31 коп. та 30 % штрафу у сумі 2722 грн. 00 коп. за неналежне виконання умов договору № 4 від 13.03.2010р.

13 вересня 2010 р. на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2010 б/н, у якій позивач просить стягнути з відповідача лише пеню у сумі 321 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 80 грн. 31 коп. та 30% штрафу у сумі 2722 грн. 00 коп.

Подана заява, відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому прийнята судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Позивач у справі в судові засідання не з’являвся, втім направив на адресу суду клопотання б/н від 28.09.2010р. про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач в судове засідання прибув, однак відзиву на позовну заяву не надав, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

13 березня 2010 року між сторонами у справі було укладено договір №4, за умовами якого перевізник (позивач у справі) зобов’язався надати замовнику (відповідач у справі) послуги з перевезення вантажу власним транспортом або транспортом третіх осіб, а замовник, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити дані послуги.

Умови перевозки сторонами визначені в пункті 1.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 здача-приймання послуг після доставки вантажу підтверджується відмітками в товаротранспортній накладній, CMR, накладною чи іншими документами і не потребує оформлення додаткових документів.

Оплата виконаних перевізником робіт, в порядку п. 2.2 договору, здійснюється протягом одного дня з моменту вивантаження автомобіля, шляхом безготівкового розрахунку з НДС на підставі рахунка перевізника.

З позовної заяви та приєднаних до матеріалів справи письмових доказів, а саме: акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 0000004 від 16.03.2010 (а.с.11) та товарно-транспортної накладної б/н від 13.03.2010 (а.с.12), слідує, що позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом вартістю 9072 грн. 00 коп.

Відповідач також виконав свої обов’язки щодо оплати наданих послуг, але з порушенням терміну встановленого п. 2.2 договору, а саме сплатив 9072 грн. 00 коп. 05.08.2010, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 2515 від 05.08.2010, у зв’язку з цим позивач заявив позов про стягнення з відповідача, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог від 09.09.2010р., пені в сумі 321,24 грн., 3% річних в сумі 80,31 грн. та 30% штрафу в сумі 2722 грн. за порушення взятих на себе за договором зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену ціну.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі визначені строки та умови оплати наданих послуг, зокрема оплата виконаних перевізником робіт здійснюється протягом одного дня з моменту вивантаження автомобіля шляхом безготівкового розрахунку з НДС на підставі рахунку перевізника (п. 2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, вивантаження автомобіля відбулось 16.03.2010р., отже оплатити транспортні послуги відповідач повинен був не пізніше 17.03.2010р., однак оплатив їх лише 05.08.2010р.

Посилання відповідача на неотримання рахунку, як підстави для здійснення розрахунків, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджене належними доказами та з огляду на таке.

В матеріалах справи наявний Акт здачі –приймання робіт (надання послуг) №ОУ- 0000004 від 16.03.2010, підписаний відповідачем у справі. Відповідно до цього акту сторони дійшли згоди щодо повного та своєчасного виконання позивачем транспортних послуг по рахунку №СКА-2 від 16.03.2010р. та засвідчили вартість послуг позивача у сумі 9072,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами договору 16.03.2010 та містить посилання на відповідний рахунок, що свідчить про настання у відповідача обов’язку сплатити надані позивачем автотранспортні послуги у строк передбачений п. 2.2 договору.

Згідно положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Умовами пункту 6.1 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати послуг замовником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у час прострочення, а також штраф у розмірі 30% від вартості послуг з перевезення, зазначеної у п. 2.1 даного договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.1 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню та штраф, які, за розрахунком позивача (а.с.15)) складають відповідно 321 грн. 24 коп. та 2722 грн. 00 коп.

За розрахунком суду розмір пені, виходячи з дати виникнення прострочки платежу та умов п. 6.1 договору, складає 531,15 грн., втім, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, а таке клопотання в матеріалах справи відсутнє, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню у заявленій сумі 321 грн. 24 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2722 грн. штрафу, то вони підлягають задоволенню частково, оскільки арифметично вірний розмір штрафу, обрахованого судом, виходячи з умов договору, становить 2721 грн. 60 коп.

Окрім того, оскільки у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 80 грн. 31 коп.

Оскільки арифметично вірний розмір трьох відсотків річних, обрахованих судом, виходячи з дати настання прострочки за умовами п. 2.2 договору (18.06.2010р., а не 16.03.2010р. як помилково визначив позивач), становить 79 грн. 04 коп., вимога позивача про стягнення з відповідача 80 грн. 31 коп. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 79,04 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Тоді як, статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що часткове задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод», м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний номер 00418030 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростильплюс», вул. Кремлівська, буд. 34, кв. 9, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 35005615, 3 % річних у сумі 79 грн. 04 коп., пеню в розмірі 321 грн. 24 коп., штраф у сумі 2721 грн. 60 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 31 грн. 22 коп. та 60 грн. 41 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 27.10.2010.