Рішення № 11860301, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р. Справа № 20/128

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Мальцев М.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк

до відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний підприємець ОСОБА_7, м.Донецьк

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний підприємець ОСОБА_8, м.Донецьк

про стягнення 195589,00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_5 приватний підприємець, ОСОБА_9 дов.

від відповідача: Каморніков Ю.С. дов.

від третьої особи-1: ОСОБА_7 приватний підприємець

від третьої особи-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулась Фізична особа підприємець ОСОБА_5, м.Донецьк, із позовом до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, про стягнення 195589,00 грн. - суми збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договору № 188/Кр від 24.11.2008р. “На охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації”, з додатками 1-5.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 150000,00 грн. суми моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 188/Кр від 24.11.2008р. “На охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації”, з додатками 1-5, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України “Про захист прав споживачів”, Закону України “Про міліцію”, Інструкції “Про організацію діяльності міліції охорони Державної охорони при МВС України” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

18 червня 2009 року позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням про залучення до матеріалів справи документів та про витребування від відповідача додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 18.06.09 р. було витребувано від відповідача у вигляді копій, витягів тощо матеріали внутрішнього службового розслідування подій, які мали місто 28.02.09 р., посадові інструкції диспетчера ПЦО, працівників групи затримання міліції охорони, нормативні документи, які стосуються дій працівників міліції охорони під час надходження сигналу “Тривога”, технічну характеристику обладнання, охоронюваного обєкта позивача. Крім того, від Красноармійського МВУ МВС України в Донецькій області було витребувано протоколи допитів диспетчера ПЦО, міліціонерів групи затримання, сторожа ОСОБА_11, протокол огляду охоронюваного обєкту (у вигляді копій, витягів тощо).

02 липня 2009 року позивач долучив до матеріалів справи протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 11.05.09 р., протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 від 28.02.09 р., протокол допиту свідка ОСОБА_13 11.05.09 р., протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 11.05.09 р., висновок по факту пограбування ювелірного відділу ФОП ОСОБА_5 від 06.03.09 р., протокол огляду місця пригоди від 25.02.09 р.

Відповідач надав суду письмові пояснення по справі від 02.07.09 р. № 21/1-2788, в яких просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У відзиві на позовну заяву від 02.07.09 р. № 21/1-2777 відповідач, посилаючись на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, зазначає, що всі свої обовязки за договором № 188/Кр від 24.11.2008 року ним виконано належним чином та у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_5 у повному обсязі. В обґрунтування свого відзиву відповідач надав суду договір № 188/Кр від 24.11.2008 року з додатками, копії гістограм, DVD-R з аудіо записом переговорів оператора ПЦС, стенограму, копію акту хронометражу руху наряду ГЗ, копію акту від 28.04.2009 р.

На вимогу ухвали суду від 18.06.09 р. відповідач разом із супровідним листом від 02.07.09 р. залучив до матеріалів справи висновок службового розслідування по факту пограбування ювелірного відділу ФОП ОСОБА_5, документи про обладнання охоронюваного обєкту: копію довідки № 1004 від 28.10.2008 року, копію акту функціонування засобів ОПС від 28.02.2009 р., копію додатку № 3 до Договору № 188/Кр від 24.11.2008 р. та зазначив, що посадових інструкцій диспетчера ПЦО і працівників групи затримання не існує, дії працівників зумовлені (регламентуються) наказами МВС України №№ 1433-2003 р. та 1429-2003 р.

Листом від 06.07.09 р. відповідач залучив до матеріалів справи копії бортового журналу, пояснення співробітників, рапорт відповідального по підрозділу ДСО офіцера, довідки про розкриття розбійного нападу.

10 липня 2009 року позивач звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд під час слухання справи застосувати звукозаписувальні технічні засоби для фіксації судового процесу. Дане клопотання судом задоволено.

В поясненнях по справі від 10.07.09 р. № 21/1-2790 відповідач зазначає, що наполягаючи на стягненні 195589,00 грн., в рахунок відшкодування шкоди завданої злочином, позивач свідомо залишає поза увагою те, що шкоду завдано не йому, а укладений 24.11.2008 року договір № 188/Кр не передбачав обовязків відповідача по забезпеченню збереження або схоронності цінностей. Крім того, в поясненнях відповідач посилається на те, що позивач на підставі договорів, укладених з ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7, будучи їх повіреним, зобовязався вчиняти від їх імені та за їх рахунок певні юридичні дії продавати третім особам товари своїх довірителів. Також відповідач стверджує, що ювелірні вироби, які позивач отримав від вищезазначених осіб, не перейшли у його власність, тобто вони вкрадені у ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7, та позивач реально не поніс витрат, про які заявляє. Також відповідач зазначає, що вимога щодо відшкодування вартості ювелірних виробів, виготовлених ТОВ “Ювелірна фірма “Тріумф”, ФОП ОСОБА_15, ПП “Амадеус” та ЧП “Камея-96”, та відшкодування 270,00 грн. є недоведеною.

Листом від 14.07.09 р. відповідач залучив до матеріалів справи “Функціональні обовязки” працівників Красноармійського МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, витяг з наказу МВС України від 08.10.2007 р. № 376, яким зумовлено введення штатних одиниць чергових пультів централізованого спостереження, довідку УДСО при ГУМВС України в Донецькій області про задіяні ємності пульту централізованого спостереження Красноармійського МВДСОУДСО при ГУМВС України в Донецькій області, копію табелю обліку робочого часу чергових ПЦО.

15 липня 2009 року позивач звернувся до суду із письмовою заявою, в якій просив суд визнати третіми особами, на стороні позивача по справі Приватних підприємців ОСОБА_8, ОСОБА_16 та винести відповідну ухвалу.

15 липня 2009 року відповідач надав суду заяву № 21/1-2793, в якій проти залучення до участі у справі третіх осіб - виробників та постачальників не заперечив та вважає, що внаслідок порушення позивачем приписів п.5.2.3 Договору № 188/Кр від 24.11.2008 року і відсутності належних документів, визначити розмір збитків неможливо.

Ухвалою суду від 15.07.09 р., відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватного підприємця ОСОБА_8, м.Донецьк, та Приватного підприємця ОСОБА_7, м.Донецьк.

У заяві від 21.07.09 р. відповідач надав суду коло питань, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення експертам.

У клопотанні від 22.07.10 р. позивач просив суд призначити судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

22 липня 2009 року позивач звернувся до суду із письмовою заявою, в якій просив суд витребувати від відповідача копію робочого журналу, введення якого передбачено п.2.2.10 функціональних обовязків з організації роботи чергових управління централізованої охорони.

Ухвалою суду від 22.07.09 р. провадження у справі зупинено у звязку із призначенням судової бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

06 серпня 2009 р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло письмове клопотання судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 3584/25/518 про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку.

Ухвалою суду від 06.08.09 р. клопотання Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено та зобовязано позивача надати Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз зазначені у клопотанні від 06.08.09 р. № 3584/25/518 документи в строк до 06.09.09 р.

Листом від 01.09.09 р., у відповідності до вимог ухвали суду від 06.08.09 р., позивач залучив до матеріалів справи наказ № 1 від 01.01.09 р., бухгалтерську довідку, інвентаризаційний опис від 01.03.09 р. з Актом, оборотно-сальдові відомості, відомості про реалізацію товару, Акт перевірки Державної пробірної служби.

09 грудня 2010 року Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз разом із супровідним листом повернув матеріали справи № 20/128 та висновок судово-економічної експертизи № 3584/25-6829/24, після чого провадження у справі поновлено у звязку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по справі.

У заяві від 21.04.10 р. позивач просив суд судове засідання, яке призначене на 21.04.10 р., не фіксувати засобами аудіозапису.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області розгляд справи № 20/128 було продовжено в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У клопотанні від 05.05.10 р. позивач просив суд викликати до судового засідання для дачі пояснень з питань, які повязані із використанням при охороні обєктів технічних засобів, спеціалісту або спеціалістів, які відповідають за роботу звукозаписуючих пристроїв у операційному залі ПЦО, які забезпечують реєстрацію телефонних дзвінків та радіо переговорів, запис звукового фону операційного залу, використання компютерної техніки та техніки, яка визначає час надходження сигналів на ПЦО.

У заяві від 05.05.10 р. позивач просив суд судове засідання не фіксувати засобами аудіозапису.

05 травня 2010 року третя особа-2 звернулась до суду із письмовою заявою, в якій погодилась із позовними вимогами та підтримала їх у повному обсязі. Крім того, у своїй заяві третя особа-2 просила суд розглянути справу без її участі.

За клопотанням сторін від 20.05.10 р. строк розгляду справи було продовжено в порядку п.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

20 травня 2010 року відповідач звернувся до суду із письмовими поясненнями, в яких вважає, що ціна заявленого позову в частині вказаного позивачем розміру завданої шкоди є недоведеною, у звязку із чим відповідач, посилаючись на приписи чинного законодавства України, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_5 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.05.10 р. до судового засідання для дачі пояснень з питань, які повязані із використанням при охороні обєктів технічних засобів, викликано спеціаліста (спеціалістів), який відповідає за роботу звукозаписуючих приладів в операційному залі ПЦО, які забезпечують реєстрацію телефонних дзвінків та радіопереговорів, запис звукового фону операційного залу, використання компютерної техніки та техніки, яка визначає час надходження сигналів на ПЦО.

У письмових поясненнях від 15.06.10 р. відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_5 у повному обсязі та залучив до матеріалів справи документи.

15 червня 2010 року позивач звернувся до суду із додатковими поясненнями до позову, в яких вважає, що при виконанні умов договору охорони відповідач неправомірно, шляхом халатного відношення своїх співробітників до виконання своїх функціональних обовязків, не належним чином виконав договірні зобовязання, що в свою чергу призвело до спричинення матеріальної шкоди позивачу. В обґрунтування своїх пояснень позивач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У клопотанні від 21.06.10 р. позивач просив суд викликати до судового засідання спеціаліста (спеціалістів) НВФ „ТЕЛЕРАДІОСИСТЕМИ”, яке є розроблювачем та виготовлювачем архіватора мови МПМ-12, встановленого в операційному залі Красноармійського ВДСО, відносно того, яким чином відбувається запис переговорів оператора ПЦО з ГЗ, господарським органом та в якому вигляді ці дані фіксуються на засобі аудіозапису.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 21.06.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

Ухвалою суду від 21.06.10 р. до судового засідання для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи викликано експерта та працівника (працівників) НВФ „ТЕЛЕРАДІОСИСТЕМИ”.

У письмових поясненнях від 08.07.10 р. відповідач надав коло питань, які, на його думку, необхідно поставити експерту Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Черкашину О.В. та позивачеві - ОСОБА_5

13 липня 2010 року позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому просив суд витребувати матеріали справи № 44/443, яка розглянута господарським судом Донецької області.

Дане клопотання залишено судом без задоволення внаслідок його необґрунтування позивачем належним чином.

У письмовому клопотанні від 16.07.10 р. позивач просив суд викликати до судового засідання спеціаліста або спеціалістів ТОВ „Телерадіозв”язок”, яке розташоване за адресою: 61022, м.Харків, а/с 4525. Дане клопотання судом задоволено.

Заявою від 19.07.10 р. позивач залучив до матеріалів справи запит від 14.07.10 р. та відповідь СВ Красноармійського ГУ МВД України в Донецькій області від 16.07.10 р.

27 липня 2010 року судовий експерт Черкашин А.В. надав суду письмові пояснення за судово-економічною експертизою № 3584/25-6829/24 на запитання, які відображені у листі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області № 21/1-2801 від 07.07.10 р.

У додаткових поясненнях від 29.07.10 р. позивач звернув увагу суду на хронологічний порядок подій, які, на його думку, передували пограбуванню ювелірного відділу позивача.

29 липня 2010 року відповідач надав суду письмові пояснення по справі № 21/1-2801, в яких вважає, що УДСО при ГУМВС України в Донецькій області відповідно до приписів ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України належним чином виконало усі свої зобовязання за Договором № 188/КР від 24.11.08 р., у звязку із чим в силу ст.610, 611 Цивільного кодексу України та 216, 218 Господарського кодексу України не несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок скоєного злочину та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

29 липня 2010 року третя особа-1 надала суду із письмовими поясненнями по суті справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.07.10 р. змінено склад судової колегії для розгляду справи № 20/128.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 10.08.10 р. змінено склад судової колегії для розгляду справи № 20/128.

11 жовтня 2010 року ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок” звернулось до суду із письмовими поясненнями, в яких зазначає, що ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок” є розробником та виготовлювачем Архіватора мови МПМ-12. Якість продукції підтверджена сертифікатом УкрСЕПРО UA1.0070020053-10 від 16 березня 2010 року. Крім того, у письмових поясненнях зазначено, що Архіватор мови МПМ-12 представляє собою додатковий пристрій до персонального компютеру і поставляється у вигляді окремої плати до РСІ-слота компютера або зовнішнього пристрою з підключенням до USB-порту компютера.

У клопотанні від 11.10.10 р. позивач просив суд оголосити у судовому засіданні по справі № 20/128 перерву.

У письмових поясненнях від 12.10.10 р. відповідач надав суду коло питань, які, на його думку, слід поставити ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок”.

У поясненнях від 19.10.10 р. відповідач вважає, що позивач в порядку ст.ст.32, 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України не довів наявності жодної із складових цивільного правопорушення із заподіяння шкоди протиправну поведінку УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, як сторони за договором № 118/КР від 24.11.08 р., наявність у нього шкоди, та причинно-наслідковий звязок між протиправною поведінкою відповідача і завданою постачальникам позивача шкодою, у звязку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21 жовтня 2010 року відповідач звернувся до суду із поясненнями по справі № 21/1-2808, в яких зазначає, що зобовязання за договором № 118/КР від 24.11.08 р. УДСО при ГУМВС України в Донецькій області виконало належним чином, у звязку із чим вважає, що УДСО при ГУМВС України в Донецькій області відповідно до приписів ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України належним чином виконало усі свої зобовязання за Договором № 188/КР від 24.11.08 р., у звязку із чим в силу ст.610, 611 Цивільного кодексу України та 216, 218 Господарського кодексу України не несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок скоєного злочину та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

21 жовтня 2010 року ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок” звернулось до суду із письмовими поясненнями, в яких надало відповіді на поставлені позивачем та відповідачем запитання.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 02.07.09 р. до 10.07.09 р., з 10.07.09 р. до 15.07.09 р., з 08.06.10 р. до 15.06.10 р., з 15.06.10 р. до 21.06.10 р., з 11.10.10 р. до 19.10.10 р., з 19.10.10 р. до 21.10.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб, експерта та ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок”, суд встановив:

20 листопада 2008 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (Замовник) було укладено договір № 187/Кр.

Відповідно до п.п.1.1, 1.1.1 Договору № 187/Кр від 20.11.08 р., Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання на проведення наступних робіт: монтаж та наладка охоронної сигналізації в приміщенні ювелірного відділу за адресою: м.Красноармійськ, пл.Свободи, універмаг „Шахтар”, 1 поверх, їх підготування та передача для підключення на пульт централізованої охорони і профілактичного обслуговування у підрозділі ДСО при ГУМВС в Донецькій області.

24 листопада 2008 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (далі-Виконавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (далі-Замовник) було укладено договір № 188/Кр на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець, на кошти отримані від Замовника, починаючи з 24 листопада 2008 року, здійснює за допомогою системи охоронної сигналізації (СОС) охорону обєктів, які внесені до Дислокації і позначені на План схемі, а Замовник зобовязується виконати в повному обсязі приписи щодо обладнання та укріпленності обєкту, надані Виконавцем, та оплачувати замовлені охоронні послуги згідно умов Договору.

Згідно із п.1.2 Договору, за згодою сторін охорона обєкту полягає в здійсненні Виконавцем в обумовлений Договором час, спостереження за системою охоронної сигналізації (СОС), а у разі надходження на пункт централізованого спостереження (ПЦС) сигналу тривоги забезпеченні термінового прибуття на обєкт наряду міліції охорони (НМО )з метою зясування причин спрацювання сигналізації, а у разі потреби припинення протиправних дій щодо обєкта.

Згідно із п.1.4 Договору, Договір не є договором охорони в розумінні статті 978 Цивільного кодексу України і тому не встановлює обовязків Виконавця по збереженню або схоронності майна Замовника та забезпеченні недоторканності осіб, які знаходяться на „Обєкті”. Охорона, збереження та забезпечення схоронності майна Замовника, що знаходиться на обєктів може бути здійснена Виконавцем тільки на підставі відповідного (окремого) договору, при умові застосування необхідних сил та засобів.

Підпунктами 3.2.1, 3.2.2 Договору передбачено, що Виконавець зобовязаний здійснювати охоронні заходи відносно обєкта у визначений Договором період; у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги забезпечити негайне реагування НМО.

Згідно із п.5.2.1 Договору, Виконавець несе відповідальність за заподіяну Замовнику шкоду тільки при наявності його вини. За невиконання або неналежне виконання взятих на себе Договором зобовязань Виконавець несе відповідальність обумовлену чинним законодавством.

Відповідно до п.5.2.2 Договору, у разі неналежного виконання взятих на себе зобовязань, що завдало Замовнику шкоду, Виконавець відшкодовує збитки, в межах балансової вартості майна на обєктів, вказаної в Дислокації. За взаємною згодою сторін максимальний, погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню Замовнику дорівнює подвійній сумі Договору.

Крім того, 24.11.08 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 189/Кр термінового виклику наряду міліції.

Відповідно до п.1.1 Договору № 189/Кр термінового виклику наряду міліції, Виконавець у межах коштів, отриманих від Замовника, починаючи з 24 листопада 2008 року, забезпечує реагування НМО у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації, встановлених на обєкті Замовника, які внесені до Дислокації та позначені на План-схемі.

Згідно із п.п.3.1.1, 3.1.2 зазначеного договору, Виконавець зобовязався здійснювати спостереження за станом сигналізації, встановленої на обєкті у визначений Договором період; у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги, забезпечити реагування НМО.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2009 року близько 4.15 ранку невідомі злочинці скоїли розбійний напад, на орендоване Приватним підприємцем ОСОБА_5 приміщення, яке знаходилось під охороною Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Як стверджує позивач, напад було скоєно із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя охоронця, який знаходився в приміщенні універмагу „Шахтар”, розташованого за адресою: м.Красноармійськ, пл..Свободи, б.1. В результаті нападу з сейфу, який знаходився у приміщенні зазначеного універмагу, було викрадено золоті та срібні ювелірні вироби на суму 195589,00 грн., гроші в сумі 270,00 грн., які належали Приватному підприємцю ОСОБА_5.

За вищезазначеним фактом слідчим відділом Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області 28.02.09 р. було порушено кримінальну справу № 42-26069 відповідно до ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до листа Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 3752 від 17.03.09 р., 28.02.09 р. о 4.50 год. до чергової частини з Красноармійського МВ ДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області надійшло повідомлення про скоєння вищезазначеного злочину. На місце пригоди була направлена слідчо-оперативна група зазначеного МВ,

У позовній заяві позивач зазначає, що сигнал тривоги про спрацювання охоронної сигналізації ювелірного відділу в універмазі „Шахтар” надійшов на ПЦС Красноармійського МВ ДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області в 4.16, а наряд зазначеного МВДСО був направлений до відділу лише через 10 хвилин та прибув до нього приблизно через три хвилини, що, на думку позивача, суперечить п.п.2.1 п.2 Наказу МВС України № 1155 від 04.10.03 р. „Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення”, згідно з яким час підготовки і збору до виїзду становить: для основних слідчо-оперативних груп, оперативних груп, нарядів патрульно-постової та дорожньо-патрульної служб, інших службових нарядів до 5 хвилин.

Як зазначає позивач у своєму позові, повідомлення, направлене з Красноармійського МВ ДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області до Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшло лише о 4.50 ранку замість 4.15 ранку, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 42-26069, яка знаходиться в провадженні СВ Красноарміського МВ ГУМВС.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.09 р. позивач звернувся до відповідача із листом про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок неналежного виконання з боку відповідача своїх договірних обовязків.

У своєму листі № 21/1-В-37 від 08.04.09 р. УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області відмовило у відшкодуванні заподіяної шкоди у розмірі 195859,00 грн.

Листом від 20.04.09 р. позивач звернувся до відповідача з проханням направити своїх представників для складання Акту про визначення суми завданих збитків.

28 квітня 2009 року між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області було складено Акт визначення розміру заподіяної позивачу шкоди, який не містить конкретної суми шкоди.

Посилаючись на те, що скоєння злочину, внаслідок якого позивачу було завдано шкоди, відбулось внаслідок неналежного виконання посадовими особами УДСО при ГУМВС України в Донецькій області своїх зобовязань за договором № 188/Кр від 24.11.08 р., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 195589,00 грн. - суми збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договору № 188/Кр від 24.11.2008р. “На охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації”, з додатками 1-5 та 150000,00 грн. суми моральної шкоди.

Відповідач звертався до суду із письмовими відзивами та поясненнями по справі, в яких проти задоволення позову заперечував.

Треті особи позовні вимоги підтримали у повному обсязі, про що надали суду письмові відзиви на позов.

Ухвалою суду від 22.07.09 р. провадження у справі зупинено у звязку із призначенням судової бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1. Яка загальна вартість майна (з урахуванням торгової надбавки (комісійної винагороди), без її урахування), викраденого 28.02.09 р. з приміщення ювелірного відділу ФОП ОСОБА_5, виходячи з наявних в матеріалах справи документів?

2. Який розмір збитків, заподіяних безпосередньо позивачу приватному підприємцю ОСОБА_5, третім особам по справі внаслідок викрадення 28.02.09 р. ювелірних виробів із золота та срібла з приміщень ювелірного відділу, орендованого позивачем в універмазі “Шахтар” у м.Красноармійськ?

09 грудня 2010 року Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз разом із супровідним листом повернув матеріали справи № 20/128 та висновок судово-економічної експертизи № 3584/25-6829/24.

З вищезазначеного висновку вбачається, що в результаті дослідження матеріалів справи експертом встановлено, що розмір недостачі товарно-матеріальних цінностей на 01.03.09 р. (з врахуванням торгівельної націнки), у ювелірному відділі ФОП ОСОБА_5 складає 202613,40 грн., у тому числі: вартість закупки 115877,88 грн., торгівельна націнка 86735,52 грн.

Позивач з експертним висновком судово-економічної експертизи № 3584/25-6829/24 погодився, про що надав суду письмові пояснення.

Відповідач звернувся до суду із письмовими поясненнями № 21/1-2797, в яких вважає, що судовий експерт не зміг надати обґрунтованої відповіді на поставлені господарським судом Донецької області запитання, як передбачено ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

До судового засідання було викликано експерта, який надав відповіді з питань, повязаних із експертним висновком.

Згідно із ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.42 зазначеного кодексу, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Наявний в матеріалах справи висновок Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз відповідає зазначеним вимогам та приймається судом у якості письмового доказу по справі.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 224 зазначеного кодексу передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 23 зазначеного кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди в розумінні вищезазначеної статті, у звязку із чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн. слід відмовити.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 195859,00 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 115877,88 грн., виходячи з наступного.

За змістом вищенаведених норм Господарського та Цивільного кодексів України, відшкодування збитків є наслідком порушення господарського (цивільного) зобовязання та одним з видів відповідальності за таке порушення.

Для застосування такої відповідальності необхідною є наявність правопорушення, а саме:

-протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

-шкідливого результату такої поведінки (збитків);

-причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками;

-вини особи, яка заподіяла збитків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Систематичний аналіз змісту укладених сторонами договорів (предмет, права, обовязки сторін) та дій сторін надає суду підстави для висновку про виникнення між сторонами правовідносин, спрямованих на забезпечення недоторканості майна позивача, що знаходиться на його обєкті в приміщенні універмагу „Шахтар” у м.Красноармійську, пл.Свободи, 1.

Згідно із ст.978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Отже, за даних обставин позивач та відповідач користуються правами та несуть обовязки відповідної сторони учасника договору охорони.

За змістом § 3 Цивільного кодексу України, охорона майна є одним з спеціальних видів зберігання, у звязку із чим в силу ст.955 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли з договору охорони, можуть бути застосовані положення § 1 глави 66 „Зберігання” Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.2.1 Договору № 188/Кр від 24.11.08 р. на охорону обєктів за допомогою охоронної сигналізації, зокрема, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе за цим договором зобовязань „Виконавець” (відповідач) несе відповідальність, обумовлену чинним законодавством.

Частиною 5 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Главою 66 „Зберігання” Цивільного кодексу України не передбачено можливості обмеження сторонами договору зберігання розміру збитків, що підлягають відшкодуванню у випадку порушення договору. Навпаки, за змістом статей 950, 951, 952 Цивільного кодексу України, збитки, заподіяні при виконанні договору зберігання, відшкодовуються потерпілій стороні у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, положення вищезазначеного договору щодо кваліфікації цього договору не як договору охорони (п.1.4 Договору) та щодо обмеження розміру збитків, які підлягають відшкодуванню „Замовнику” (позивачеві) (п.5.2.2 Договору), не мають юридичного значення при вирішенні даного спору та судом до уваги не приймаються.

Факт та розмір збитків, заподіяних позивачеві у звязку із неналежним виконанням відповідачем обовязків за вищезазначеним договором підтверджено матеріалами справи, а саме листом Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 3752 від 17.09.09 р., постановою про порушення кримінальної справи від 28.02.09 р., постановою про визнання особи потерпілою від 28.02.09 р., висновком судово-економічної експертизи № 3584/25-6829/24 від 18.01.10 р., відповідно до якого розмір нестачі товарно-матеріальних коштовностей на обєкті позивача на 01.03.09 р. без урахування торгівельної націнки склав 115877,88 грн.

Протиправність дій відповідача та його вина у заподіянні збитків позивачеві виявилась у порушенні відповідачем умов договору № 188/Кр від 24.11.08 р. щодо негайного реагування наряду міліції охорони на сигнал тривоги (п.3.2.2), п.5.5 Інструкції „Про організацію діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України”, п.2.4 Функціональних обовязків з організації роботи чергових пульта управління централізованої охорони, та підтверджується матеріалами справи, в тому числі вищезазначеними договором та постановою про порушення кримінальної справи, поясненнями громадянина ОСОБА_11, та протоколами його допиту, допиту громадянина ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_12, з яких вбачається, що в порушення своїх функціональних обовязків чергова пульта управління централізованої охорони ОСОБА_20 28.02.09 р. о 4 год. 13 хв. (з її слів) залишила без дозволу керівництва своє робоче місце приблизно на 5 хвилин, після чого на моніторі компютера виявила сигнал „Тривога” з обєкта позивача та по радіостанції передала цю інформацію черговому по наряду.

З наданих відповідачем матеріалів, досліджених у судовому засіданні (DVD диск з фіксацією переговорів оператора ПЦО, файл „04043000”), пояснень ТОВ „НВП „Телерадіозв”язок” вбачається, що оператор ПЦО повідомив про сигнал „Тривога” чергового наряду 28.02.09 р. о 04 год.30 хв., а не о 04 год. 16 хв. як стверджує відповідач.

Причинний звязок між діями відповідача та заподіяними позивачеві збитками полягає у тому, що внаслідок вищевикладеного робітники відповідача не прибули негайно після спрацювання сигналізації на обєкті позивача, у звязку з чим особи, які проникли на обєкт, отримали можливість скритися разом із викраденим з обєкта майном.

За даних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 115877,88 грн. матеріалами справи та про необхідність їх задоволення.

Заперечення відповідача з огляду на вищевикладене судом до уваги не приймаються.

Судові витрати по справі покладаються на обидві сторони в порядку ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 41, 42, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 23, 509, 525, 526, 530, 611, 955, 978 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (83023, м.Донецьк, вул.Ходаковського, буд.10 „А”; р/р 2600814014585 в Донецькій ФВАТ „Кредобанк”, МФО 335753, ЄДРПОУ 08596860) на користь Приватного підприємця ОСОБА_5 (83054, АДРЕСА_1; Інд.№ НОМЕР_1) 115877,88 грн. суму збитків, 1158,77 грн. суму держмита, 185,14 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21.10.10 р.

Повне рішення складено 26.10.10 р.

Головуючий суддя

Суддя Лейба М.О.

Суддя Мальцев М.Ю.