Рішення № 118599987, 01.03.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15504/23

Провадження № 2/761/2360/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Ганущака А.М.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, -

встановив:

У травні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, згідно якої позивач просив суд: зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зареєстровано 18.08.2015 року, номер запису про обтяження: 10848107 (спеціальний розділ), реєстратор: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47979727, виданий 07.08.2015 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23760334 від 18.08.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка, ОСОБА_2 , дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , була рідною сестрою та є єдиною спадкоємицею за законом після померлого, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується копіями свідоцтв про народження, свідоцтвом про шлюб (зміна прізвища) та свідоцтвом про смерть. Довідкою державної нотаріальної контори №827/02-14 від 02.03.2023 року підтверджується, що заяву про прийняття спадщини подала лише рідна сестра померлого ОСОБА_2 , інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, за заявою ОСОБА_2 заведена спадкова справа №525/2022. Факт реєстрації спадкової справи також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69819784 від 22.08.2022 року та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №69856292 від 26.08.2022 року.

У клопотанні також зазначено, що спадкове майно ОСОБА_3 складається із 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (надалі також - квартира), яку він разом із батьком, ОСОБА_5 , приватизував у 2020 році в рівних частках - по 1/2 частини кожному, про що отримав Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 від 13.01.2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивачки та померлого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , на підставі договору дарування № НОМЕР_3 подарував позивачці свою 1/2 частини вказаної квартири. Отже, з 2020 року та до моменту смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рідні сестра та брат, були співвласниками квартири по 1/2 частки кожний, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №325224930 від 09.03.2023 року.

Позивачка зазначає, що 14.02.2023 вона звернулась до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини/реєстрації спадкової справи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири померлого ОСОБА_3 , однак отримала відмову нотаріуса у формі постанови №582 від 14.02.2023 року у зв`язку із тим, що відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області НОМЕР_9 від 07.08.2015 року на все майно померлого накладено арешт. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка №325226617 від 09.03.2023 року додається), зазначене обтяження №10848107 було зареєстровано 18.08.2015 реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області на підставі постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області про арешт майна боржника НОМЕР_9 від 07.08.2015.

В обґрунтування позову вказано, що у відповіді від 27.02.2023 року №4343 відповідачем повідомлено, що вказане виконавче провадження НОМЕР_9 зареєстровано 30.06.2015 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №46186009 від 23.02.2015 року в розмірі 319135,58 грн., та підтверджено, що відповідно до постанови від 07.08.2015 у вказаному провадженні на все майно боржника ( ОСОБА_3 ) накладено арешт. 19.08.2015 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент вчинення дії), направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, виконавцем закінчено виконавче провадження. Також зауважено, що ознайомитись із ВП НОМЕР_9 не вбачається можливим, оскільки матеріали провадження знищено за закінченням терміну їх зберігання. Відповідно до відповіді відповідача НОМЕР_9 від 10.03.2023 року виконавчий документ про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_3 у 2015 році направлено до Шевченківського районного відділу ДВС ГТУЮ у м.Києві (виконавче провадження №49802376). У зв`язку зі знищенням матеріалів ВП НОМЕР_9 надати копії постанов про арешт майна та про стягнення виконавчого збору не вбачається можливим. Станом на 10.03.2023 року у Відділі відсутні провадження відносно боржника ОСОБА_3 . Зняти арешт відповідно до постанови НОМЕР_9 від 07.08.2015 року можливо лише за рішенням суду.

У позовній заяві вказано, що на адвокатський запит представника позивача Шевченківський ВДВС у м. Києві надав відповідь №13115/27.10-23 від 20.03.2023 року про те, що виконавче провадження №49802376 дійсно перебувало у відділі з 14.01.2016 року, проте 12.04.2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу в порядку п.2 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із не встановленням майна боржника відносно якого можливо проводити стягнення. Також повідомлено, що матеріали ВП №49802376 знищено за закінченням терміну зберігання.

Позивачем, також вказано, що на даний час в загальному пошуку в автоматизованій системі за даними фізичної особи ОСОБА_3 (без зазначення періоду), відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 , та наявна лише інформація про завершене провадження на користь стягувана - ОСОБА_6 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 вже є законним власником іншої половини (1/2 частини) тієї самої квартири, в такому разі права позивачки порушуються не лише у зв`язку із неможливістю отримати повноцінне право власності на спадкове майно, але й як права співвласника квартири, який, за відсутності іншого співвласника, в повній мірі не може реалізувати визнане державою право власності на майно, зокрема щодо реєстрації місця проживання в квартирі, укладення договорів із комунальними службами, відчуження своєї частки і т.п.

У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2023 витребувано з Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори (03087, м. Київ, вул. Волинська, 6) копію спадкової справи №525/2022 після смерті громадянина ОСОБА_3 , померлого приблизного ІНФОРМАЦІЯ_4 .

21.07.2023 до суду надійшла лист від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори на виконання ухвали наданою копію спадкової справи №525/2022 до майна померлого гр. ОСОБА_3 .

18.08.2023 до суду надійшла лист від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори на виконання ухвали наданою копію спадкової справи №525/2022 до майна померлого приблизно 20 лютого 2022 гр. ОСОБА_3 .

10.11.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивач ОСОБА_1 .

Представник позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачем щодо заочного розгляду справи заперечень не вказано, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_2 , була рідною сестрою та є єдиною спадкоємицею за законом після померлого, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , свідоцтвом про укладення шлюб (серії НОМЕР_6 ) та свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 .

Так, довідкою державної нотаріальної контори №827/02-14 від 02.03.2023 року підтверджується, що в Дев`ятій Київській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №525/2022 після смерті гр. ОСОБА_3 , померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_4 , заяву про прийняття спадщини подала лише рідна сестра померлого ОСОБА_2 , інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Факт реєстрації спадкової справи також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69819784 від 22.08.2022 року та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №69856292 від 26.08.2022 року.

Судом встановлено, що спадкове майно ОСОБА_3 складається із 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку він разом із батьком, ОСОБА_5 , приватизував у 2020 році в рівних частках - по 1/2 частини кожному, про що отримав Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 від 13.01.2020 року.

Так, відповідно до договору дарування частки квартири від 11.02.2020 року № 21 ОСОБА_5 , на подарував позивачці свою 1/2 частини вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з 2020 року та до моменту смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рідні сестра та брат, були співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частки кожний, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №325224930 від 09.03.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2023 року ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини/реєстрації спадкової справи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири померлого ОСОБА_3 , однак отримала відмову нотаріуса у формі постанови №582 від 14.02.2023 року у зв`язку із тим, що відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на все майно померлого накладено арешт.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка №325226617 від 09.03.2023), зазначене обтяження №10848107 було зареєстровано 18.08.2015 реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області на підставі постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області про арешт майна боржника НОМЕР_9 від 07.08.2015.

У відповіді від 27.02.2023 року №4343 відповідачем повідомлено, що вказане виконавче провадження НОМЕР_9 зареєстровано 30.06.2015 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №46186009 від 23.02.2015 року в розмірі 319135,58 грн., та підтверджено, що відповідно до постанови від 07.08.2015 у вказаному провадженні на все майно боржника ( ОСОБА_3 ) накладено арешт. 19.08.2015 на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент вчинення дії), направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, виконавцем закінчено виконавче провадження. Також зауважено, що ознайомитись із ВП НОМЕР_9 не вбачається можливим, оскільки матеріали провадження знищено за закінченням терміну їх зберігання.

Відповідно до відповіді відповідача НОМЕР_9/3 від 10.03.2023 року виконавчий документ про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_3 у 2015 році направлено до Шевченківського районного відділу ДВС ГТУЮ у м.Києві (виконавче провадження №49802376). У зв`язку зі знищенням матеріалів ВП НОМЕР_9 надати копії постанов про арешт майна та про стягнення виконавчого збору не вбачається можливим. Станом на 10.03.2023 у Відділі відсутні провадження відносно боржника ОСОБА_3 . Зняти арешт відповідно до постанови НОМЕР_9 від 07.08.2015 року можливо лише за рішенням суду.

На адвокатський запит представника позивача Шевченківський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь №13115/27.10-23 від 20.03.2023 року про те, що згідно інформації автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору, а саме виконавче провадження №49802376, з примусового виконання постанови №46186009 від 23.02.2015 Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області, про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 319135,58 грн. За результатами проведених виконавчих дій 12.04.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із не встановленням майна боржника відносно якого можливо проводити стягнення. Також повідомлено, що матеріали ВП №49802376 знищено за закінченням терміну зберігання.

Як підтверджується відповідями відповідача, Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ та відкритими даними реєстру виконавчих проваджень, на даний час відносно померлого ОСОБА_3 не відкрито жодного виконавчого провадження, а в матеріалах спадкової справи відсутні будь-які претензії можливих кредиторів ОСОБА_3 .

Інформація про виконавче провадження у якому було видано виконавчий лист, а саме №46186009, відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, не значиться, що підтверджується роздруківкою із відповідного сайту.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а правовстановлюючим документом на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа №6-164цс12), відповідно до якої, в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, але ще не отримав свідоцтво про право на спадщину, може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема, і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту, а надто, коли такий арешт перешкоджає оформленню спадкових прав.

Цивільним законодавством встановлено певні особливості щодо спадкування нерухомого майна.

Зокрема, як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України, обов`язковим є отримання свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, в силу ч. 1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Саме тому, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно відбувається з одночасним внесенням відомостей про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Як вказує системний аналіз зазначених вище норм законодавства, обов`язковою умовою набуття у власність нерухомого майна в порядку спадкування є його державна реєстрація.

Саме з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкоємець стає його повноцінним власником з правом користування, володіння та розпорядження.

Однак, відповідно до п. б ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

З тих самих відповідей відповідача, а також відповіді Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві від 30.03.2023 року вбачається, що на підставі того самого виконавчого документа №46186009 від 23.02.2015 року, Шевченківським РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві 14.01.2016 року відкрито інше виконавче провадження №49802376. Проте, 12.04.2016 року у ВП №49802376 Шевченківським РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа №46186009 від 23.02.2015 року. Стягувач у даному випадку - це Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Отже, виходячи з наведеного, позивач обґрунтовано зазначив відповідачем по Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна як правонаступника Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області згідно постанови Кабінету міністрів України від 09 жовтня 2019 року №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції».

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону №2677-VІ, що діяла на момент видачі виконавчого документа №46186009 від 23.02.2015 року, надалі також Закон), у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Тобто, з вказаної норми Закону та з урахуванням інформації про відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 слідує, що постанова про стягнення виконавчого збору №46186009 від 23.02.2015 року, після завершення (закінчення) основного провадження №46186009 в якому вона була винесена, виділена в окреме виконавче провадження НОМЕР_9 в якому і накладено спірний арешт.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до ивиконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Оспорюваний арешт, з 2016 року, з моменту повернення його стягувачу, та по даний час не пред`явлено до виконання, а тому строк його виконання сплив. На підставі викладеного, що зняття оспорюваного арешту не порушить права жодної із осіб, що були пов`язані із його накладенням.

За подібних обставин до аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд, зокрема у постанові від 12.07.2023 року по справі №214/2305/20 оскільки виконавче провадження № 49063219 не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2015 році, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору та ухвалення рішення судом першої інстанції пропущено, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обтяження - (арешт) будинку перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , а тому позов підлягає задоволенню.

Отже, існування безпідставного арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав Позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковану від батька квартиру.

Так, неможливість отримати в спадок арештоване нерухоме майно (тобто стати його повноцінним власником) встановлюється не постановою нотаріуса, а законом, який передбачає заборону на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, за яким існує обтяження.

Відповідно до ЗУ «Про нотаріат», спадкоємець може, але не зобов`язаний вимагати від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; так само нотаріус може усно повідомити та роз`яснити заявнику про наявні обмеження та перешкоди у видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.

Наявність арешту нерухомого майна є лише тимчасовою перешкодою для реалізації спадкових прав, а не підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, що вказує про порушення його прав та необхідність їх захисту, позов у цій справі підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 391, 609 ЦК України, Законом України ст. 10 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зареєстровано 18.08.2015 року, номер запису про обтяження: 10848107 (спеціальний розділ), реєстратор: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47979727, виданий 07.08.2015 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23760334 від 18.08.2015 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, м. Київ, провул. Музейний,2-д.

Повний текст рішення складно: 12.04.2024.

Суддя: