Ухвала суду № 118536515, 23.04.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69106 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1943/23

Провадження №: 2/332/65/24

УХВАЛА

іменем України

23 квітня 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі:головуючого судді-Сінєльніка Р.В.,при секретарі-Васильченко Н.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Концерну«Міські тепловімережі» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за вищевказаним позовом.

Учасники процесу до судового засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток, про причини неявки суд не повідомили, але їх неявка не перешкоджає можливості проведення підготовчого судового засідання.

Від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити.

Від представника відповідача адвоката Стасіка А.І. надійшов відзив на позов з проханням в задоволенні позову відмовити, оскільки, в т.ч., ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а спірне приміщення використовується ним для здійснення підприємницької діяльності.

У зв`язку з відсутністю всіх учасників по справі фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що провадження по справі необхідно закрити з нижченаведених підстав.

Судом встановлено,що Концерн«Міські тепловімережі» звернувсяз позовомдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за послуги щодо постачання теплової енергії до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рахунки на сплату наданих послуг за певний період позивачем були виставлені відповідачу не як фізичній особі, а як приватному підприємцю ОСОБА_1 (а.с.12-19).

У відзиву на позов ОСОБА_1 зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, а спірне приміщення використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, на підтвердження свого статусу суб`єкта підприємницької діяльності відповідач надав суду витяг з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_1 (а.с.60).

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першоїстатті 24 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях25,26цього жКодексупередбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановленіКонституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другоюстатті 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українивизначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихЦК України,Господарським кодексом України(далі -ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другоїстатті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження №12-37гс19).

Згідно з частиною першоюстатті 173 ГК Українигосподарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (частина першастатті 52 ЦК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Таким чином, суд зауважує, що як на час надання послуг за спірний період по договору про постачання теплової енергії до об`єкта нежитлової нерухомості, так і на час звернення до суду з цим позовом, відповідач мав статус суб`єкта господарювання, і характер правовідносин між сторонами фактично не змінився, оскільки постачання та розподіл теплової енергії здійснювався для забезпечення нежилого приміщення, яке використовувалося не для задоволення власних побутових потреб споживача, а в комерційних цілях.

Тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно достатті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, провадження по справі слід закрити.

При цьому, суд також роз`яснює Концерну «МТМ», що його позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому, Концерн «МТМ» має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст.7ч. 13,255,256,ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження усправі запозовом Концерну«Міські тепловімережі» доОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за послуги з постачання теплової енергії - закрити.

Роз`яснити Концерну «Міські теплові мережі», що його позов належить розгляду за правилами господарського судочинства, та право Концерну «Міські теплові мережі» протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Р.В. Сінєльнік