Ухвала суду № 11852835, 12.10.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-17560 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.Б.

Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М..

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Осипчук О.ІВ., Шевченко В.Ю.,

при секретарі Валуйському В.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 2 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договорами позики і за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання договорів позики недійсними,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 2 серпня 2010 року частково задоволений позов ОСОБА_6, і на його користь з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу за договорами позики у розмірі 159600 грн., судовий збір у розмірі 1596 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.. В решті вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, а також у вимогах до ОСОБА_4 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання договорів позики від 10 жовтня 2006 року, 14 листопада 2006 року, 16 травня 2007 року недійсними відмовлено.

Зазначене рішення оскаржене відповідачем ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити частково позов ОСОБА_6 і стягнути на його користь суму за договором позики 101000 грн. та судові витрати, виходячи з цієї суми, та частково задовольнити його позов про визнання договору позики від 16 травня 2007 року недійсним. В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач послався на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального закону і неправильні висновки, зроблені у звязку з цим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 також вважав рішення суду неправильним і просив задовольнити скаргу апелянта.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила рішення суду залишити без змін, як законне та правильне.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшло підтвердження наявність договорів позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, які не суперечать закону, і за якими відповідач не виконав свої зобовязання, а тому суд стягнув суму заборгованості, виходячи з курсу долару США, оскільки договори позики були укладені і в борг передавались долари США, що не заперечують сторони.

Такий висновок суду є правильний, грунтується на законі і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 взяв у позику від ОСОБА_6 наступні суми:

-за договором від 10 жовтня 2006 року 10000 доларів США, які зобовязався повернути із сплатою щомісячно 25% через пять місяців, тобто до 10 березня 2006 року,

-за договором від 14 листопада 2006 року 10000 доларів США, які зобовязався повернути із сплатою щомісячних відсотків у розмірі 25 % через пять місяців, тобто до 14 квітня 2007 року.

-за договором від 16 травня 2007 року - 5000 доларів США , які зобовязався повернути із сплатою щомісячних відсотків у розмірі 25% через два місяці, тобто до 16 липня 2007 року.

Таким чином сторонами дотримані вимоги закону при укладені договорів позики і не заперечується, що залишок основного боргу за трьома договорами позики складає 20000 доларів США.

За таких підстав суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними.

Оскільки відповідач не виконав свої зобовязання по поверненню суми боргу, суд стягнув з нього суму заборгованості за договорами позики.

Стягуючи на користь позивача за договором суму боргу 159600 грн., суд правильно виходив з вимог закону та розміру грошового зобовязання, зазначеного в розписках, та виходив з курсу долару США до національної валюти.

Посилання апелянта на те, що договір не відповідає вимогам ст.ст. 192, 193 ЦК України, оскільки платіжним засобом в Україні є гривня, не впливають на правильність ухваленого рішення суду.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплати у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В рішенні суд, на виконання вищевказаних вимог закону, стягнув суму боргу, еквівалентну 20000 доларів США в гривнях за курсом Національного банку України .

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки при прийнятті апеляційної скарги апелянту відстрочена сплата судового збору в сумі 747 грн. до ухвалення рішення апеляційним судом, вказана сума судового збору у відповіднсті до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 2 серпня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 747 грн. (розрахунковий рахунок 31411537700004; отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: