Ухвала суду № 11852693, 18.10.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 12070 Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.

Категорія 27 Доповідач Лук’янова С.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Червинської М.Є.

суддів Лук’янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Метейко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 4 червня 2010 року у справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 4 червня 2010 року і направлення справи на новий розгляд через порушення норм матеріального і процесуального права.

У позовній заяві позивач не вказав які саме обов’язки порушив боржник за договором кредиту і на яких підставах у позивача виникло право на дострокове стягнення заборгованості. Позивач, обґрунтовуючи позов, безпідставно послався на ч.2 ст.1050 ЦК України.

У порушення вимог п.3.3.1 договору позивач не повідомив її письмово про наявність заборгованості за договором кредиту, тому вона не знала і не могла знати про заборгованість боржника і не могла виконати зобов’язання.

Вона зобов’язалася сплатити лише непогашену боржником суму кредиту, а не суми відсотків, пені. Тому вимога про солідарне стягнення всієї суми заборгованості безпідставна.

Кінцевим терміном погашення кредиту є 27 грудня 2020 року. Сторонам не надано право на односторонню відмову від цього договору і не передбачений обов’язок дострокового виконання зобов’язання внаслідок порушення умов договору (а.с.136-138).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не визнав апеляційну скаргу; представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу; інші відповідачі не з’явилися в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 4 червня 2010 року вказаний позов задоволений і з відповідачів солідарно на користь позивача стягнута заборгованість в сумі 638622 грн. 66 коп., судовий збір в сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн. (а.с.128-129), на яке відповідачка подала апеляційну скаргу.

Цим рішенням встановлено, що 28 грудня 2005 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 укладений договір кредиту, згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 49454 долара США; з іншими відповідачами були укладені договори поруки.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору кредиту і станом на 20 квітня 2010 року заборгованість за кредитом складає 39279,48 доларів США; розмір прострочених відсотків з врахуванням сум, сплачених 16 та 19 квітня 2010 року, складає 4816,59 доларів США; пеня за відсотками – 773,67 долара США, пеня за кредитом – 97,53 доларів США. Розмір штрафних санкцій в межах строку позовної давності складає 12 порушень по оплаті відсотків та 12 порушень термінів оплати кредиту, за кожне з яких нараховується штраф в сумі 1483,62 долара США.

Загальна сума заборгованості за договором кредиту станом на 20 квітня 2010 року складає 80574,15 долара США і становить 638622 грн. 66 коп. за курсом Нацбанку станом на 20 квітня 2010 року.

Оцінивши надані докази у їхній сукупності, суд прийшов до висновку про законність і обґрунтованість позову.

В порядку ст.88 ЦПК України вирішено питання щодо судових витрат (а.с.136-138).

Відповідно вимогам ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 4 червня 2010 року в апеляційному порядку оскаржується відповідачкою ОСОБА_1 – поручителем.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з апелянта на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2005 року.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч.1); порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі (ч.2); поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч.3).

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи: 28 грудня 2005 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 укладений договір кредиту, згідно з яким відповідачу був наданий кредит в сумі 49454 долара США; з іншими відповідачами були укладені договори поруки; відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору кредиту і станом на 20 квітня 2010 року заборгованість за кредитом складає 39279,48 доларів США; розмір прострочених відсотків складає 4816,59 доларів США; пеня за відсотками – 773,67 долара США, пеня за кредитом – 97,53 доларів США; розмір штрафних санкцій в межах строку позовної давності складає 35606,88 доларів США; загальна сума заборгованості за договором кредиту станом на 20 квітня 2010 року складає 80574,15 долара США і становить 638622 грн. 66 коп. за курсом Нацбанку станом на 20 квітня 2010 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованості, яка склалася станом на 20 квітня 2010 року складає 80574,15 долара США і становить 638622 грн. 66 коп. за курсом Нацбанку станом на 20 квітня 2010 року.

Цей висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст.1054, 1055, 625, 611, 553, 554 ЦК України, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, відсотки за користування кредитом, пеню та інші суми, визначені законом за порушення зобов’язання, якщо інше не встановлено договором; у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем і апелянтом були укладені договір поруки від 28 грудня 2005 року (а.с.14-18) та додаткова угода до договору поруки від 5 червня 2009 року (а.с.19). За цими договорами апелянт зобов’язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов’язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірах та випадках, передбачених договором кредиту від 28 грудня 2005 року (п.1.1. договору поруки). Цей же договір підтверджує, що апелянт-поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має (п.1.2 договору поруки). Зазначене спростовує довід апеляційної скарги про те, що апелянт зобов’язався сплатити лише непогашену боржником суму кредиту, а не суми відсотків, пені і тому вимога про солідарне стягнення всієї суми заборгованості безпідставна.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що кінцевим терміном погашення кредиту є 27 грудня 2020 року, тому сторонам не надано право на односторонню відмову від цього договору і не передбачений обов’язок дострокового виконання зобов’язання внаслідок порушення умов договору, оскільки він спростовується п.п.3.3.6., 3.3.9., 3.3.10.,4.4. кредитного договору (а.с.6-12,13) та п.п.1.1., 1.2., 2.1., 3.1. договору поруки (а.с.14-18, 19).

Недотримання позивачем вимог п.3.3.1. договору поруки не є підставою для відмови у задоволенні позову і стягнення з апелянта заборгованості солідарно, оскільки позивачем не заявлені вимоги про стягнення з апелянта сум, передбачених п.4.1. договору поруки (а.с.14-18).

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

При зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою апелянт не сплатив судові витрати, заявив клопотання про відстрочення їх сплати (а.с.139) і ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 серпня 2010 року сплата судових витрат відстрочена до ухвалення судового рішення по справі (а.с.148-149). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що зі ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в сумі 850 грн. на розрахунковий рахунок 31411537700004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області; та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 312132263700004, ЕДРПОУ – 34686537, МФО - 834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області; код бюджетної класифікації – 22050002 «надходження від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в судах (апеляційні загальні суди)».

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 4 червня 2010 року залишити без зміни.

Стягнути зі ОСОБА_1 судові витрати:

судовий збір в сумі 850 грн. на розрахунковий рахунок 31411537700004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області;

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 312132263700004, ЕДРПОУ – 34686537, МФО - 834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області; код бюджетної класифікації – 22050002 «надходження від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в судах (апеляційні загальні суди)».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді