Рішення № 118495302, 28.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 рокуСправа №160/25890/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії від 02.12.2022р., зарахувавши до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею наступні періоди стажу позивача: з 14.05.1990р. по 06.06.1990р. підземний учень гірника з повним робочим днем у шахті , з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. строкова військова служба в армії, з 15.06.1992р. по 14.12.1992р. учень гірника з ремонту (обладнання) гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, з 15.12.1992р. по 03.04.1999р. гірник підземний з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. респіраторник, з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., з 28.11.2020р. по 28.11.2020р., з 08.04.2021р. по 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р. - гірник підземний з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті та до загального страхового стажу період роботи з 08.06.1989р. по 13.05.1990р. учнем машиніста конвеєра.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 02.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року позивачеві безпідставно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у нього достатнього страхового та пільгового стажу, передбаченого ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, при цьому протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. згідно з довідкою від 11.05.2022р. №525, виданою Державною воєнізованою гірничорятувальною службою у вугільній промисловості, з посиланням на відсутність переліку посад до наказу про результати атестації робочих місць, а також протиправно відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 08.06.1989р. по 13.05.1990р., з посиланням на те, що запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства; разом з цим, з наданого пенсійним органом розрахунку стажу позивача також встановлено, що крім вказаних у спірному рішенні періодів роботи позивача до його пільгового стажу також не враховано періоди роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 06.04.2007р. по 12.01.2009р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., з 28.11.2020р. по 28.11.2020р., з 08.04.2021р. по 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., хоча всі вищевказані періоди роботи підтверджено відповідними та належними записами трудової книжки позивача, яка відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом для підтвердження стажу роботи особи, а також відповідною уточнюючою довідкою, що була видана відносно періоду роботи з 06.04.2007р. по 12.01.2009р., стосовно якого в трудовій книжці не було вказано певних відомостей, проте, пенсійний орган безпідставно не взяв до уваги вищевказані документи при вирішенні питання про призначення позивачеві пенсії. Водночас, на думку позивача, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу працівника періодів роботи на такому підприємстві, позаяк відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Крім цього, відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача період проходження ним військової служби 07.06.1990р. по 23.03.1992р., натомість такий період повинен зараховуватись до його пільгового стажу, бо він був призваний на військову службу з посади, яка відноситься до Списку №1, проте, цей період без наявності на те законних підстав пенсійний орган взагалі не зарахував до пільгового стажу позивача. Отже, враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 858,88грн.

На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 року, позивачем 19.10.2023р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25890/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.11.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Також ухвалою суду від 24.10.2023р. витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

21.11.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2022 №047350005105 позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність у ОСОБА_1 необхідного страхового та пільгового стажу, , передбаченого ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, оскільки страховий стаж позивача становить лише 13 років 06 місяців 21 день (з врахуванням додатково років за Списком № 1), в той час як необхідний страховий стаж має становити не менше 25 років для чоловіків, а пільговий стаж позивача становить лише 1 рік, в той час як необхідний пільговий стаж має бути не менше 10 років. При цьому до страхового стажу позивача обґрунтовано не зараховано період роботи з 08.06.1989 по 06.06.1990, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства; а до пільгового стажу не враховано період роботи з 06.04.2007 по 12.01.2009 згідно з довідкою від 11.05.2022 № 525, яка видана Державною воєнізованою гірничорятувальною службою у вугільній промисловості, оскільки відсутній перелік посад до наказу про результати атестації робочих місць. Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періодів роботи позивача: з 14.05.1990р. по 06.06.1990р. - підземний учень гірника з повним робочим днем у шахті, 07.06.1990р. по 23.03.1992р. - строкова військова служба в армії, з 15.06.1992р. по 14.12.1992р. - учень гірника з ремонту (обладнання) гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, з 15.12.1992р. по 03.04.1999р. - гірник підземний з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, то, на думку відповідача, ці періоди також не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, позаяк жодних пільгових (уточнюючих) довідок стосовно цих періодів позивачем пенсійному органу надано не було, що суперечить п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637). Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області правомірно відмовлено в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу та ненаданням позивачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану підприємством відповідно до пункту 20 Порядку №637 (Додаток №5). Отже, спірне рішення відповідача є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.12.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.12.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення №047350005105 від 08.12.2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового та страхового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 цього Закону №1058-IV, оскільки страховий стаж позивача складає 13 років 06 місяців 21 день (з врахуванням додатково років за Списком №1), в тому числі пільговий стаж на підземних роботах - 01 рік 04 місяці 04 днів, що є недостатнім. При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідачем також зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 08.06.1989 по 06.06.1990, оскільки звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства, а до пільгового стажу не враховано період роботи з 06.04.2007 по 12.01.2009 згідно з довідкою від 11.05.2022 № 525, яка видана Державною воєнізованою гірничорятувальною службою у вугільній промисловості, оскільки відсутній перелік посад до наказу про результати атестації робочих місць.

Крім цього, з розрахунку стажу позивача, в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах його пенсійної справи, слідує, що до пільгового стажу позивача за Списком №1 не зараховано періоди його роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., а також період проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р., при цьому всі вказані періоди зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року направлено на адресу представника позивача на його адвокатський запит від 22.09.2023р. №549 листом-повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №0400-010304-8/151651 від 28.09.2023 року.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з не зарахуванням пенсійним органом до пільгового та страхового стажу вищевказаних спірних періодів роботи та проходження військової служби зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, передбаченої Списком №1 (у даному випадку), та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах і досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, у спірні періоди позивач:

08.06.1989р. прийнятий учнем машиніста конвеєра (наказ №186-к від 08.06.189р.);

14.05.1990р. переведений підземним учнем гірничого з повним днем у шахті (наказ №161к від 14.05.1990р.);

06.06.1990р. звільнений за п.3 ст. 36 КЗпП УСРСР у зв`язку із призивом до лав радянської армії (наказ №194к від 06.06.1990р.);

з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. служба у радянській армії (військовий квиток НОМЕР_2 );

15.06.1992р. прийнятий учнем гірника з ремонту (обладнання) гірничих виробок підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №185-к від 15.06.1992р.);

Запис №6 пройшов навчання на курсах гірника по ремонту гірничих виробок з 03.08.1992р. по 09.12.1992р. ( посвідчення № НОМЕР_3 від 09.12.1992р.);

15.12.1992р. переведений підземним гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №370-к від 15.12.1992р.);

01.09.1996р. переведений підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №65-к від 01.09.1996р.);

03.04.1999р. звільнений відповідно до ст.36 КЗпП України за згодою сторін (наказ №76к від 08.04.1999р.).

Крім того, у трудовій книжці позивача містяться записи №14-15, відповідно до яких, ОСОБА_1 06.04.2007р. прийнятий респіраторником на умовах укладеного договору у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні (наказ №51к від 06.04.2007р.) та 12.01.2009р. звільнений зі служби за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №5к від 12.01.2009р.).

Згідно з записом №16 трудової книжки позивача ОСОБА_1 19.10.2020р. прийнятий до ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №1511-к від 15.10.2020р.), де працює по теперішній час.

Крім того у трудовій книжці позивача щодо роботи у ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» наявні записи щодо того, що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 розділ 1 пункт Постанови КМУ №36 від 16.01.2003р, №461 від 24.06.2016р. (розпорядження про підсумки атестації №6583 від 25.12.2015р.), а також що за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Постанови КМУ №461 від 24.06.2016р. (наказ про підсумки атестації №8409 від 22.12.2020р.)

При цьому відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2022р. №192, виданої Восьмим воєнізованим гірничорятувальним загоном Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, ОСОБА_1 дійсно працював у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості повний робочий день у період з 06.04.2007р. (нак.№51-к від 06.04.2007р.) по 12.01.2009р., був звільнений за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (нак.№5-к від 12.01.2009р.) за професією, посадою респіраторник, що передбачено Списком №1, розділ 1 «Гірничі роботи», п.5, позиція 1.5а. «Аварійно-рятувальні частини (станції)» згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, ч.2 п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період 06.04.2007р. по 12.01.2009р. - 1 рік 9 місяців 6днів. Зазначена посада підтверджується підсумками атестації робочого місця: наказ №103 від 01.04.2020 року; наказ №168 від 06.05.2015 року; наказ №161 від 20.05.2010 року; наказ №180 від 22.06.2005 року; наказ №92 від 30.05.2000 року; первинна атестація наказ №90 від 29.05.1995 року. З моменту останньої атестації характер та умови праці не змінилися. Підставою для видачі слугували: особова картка форми П1-2, накази по особовому складу за 2007р.-2009р. розрахункові відомості по нарахуванню заробітної плати, особові рахунки, ЕТКД, накази з атестації робочих місць. Додатково у довідці вказано, що відпусткою без збереження заробітної плати позивач не користувався, до сумісництва не привертався.

Також відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2022р. №60, виданої ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 працює повний робочий день на ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» і за період з 19.10.2020р. (наказ №1511-к від 15.10.2020р.) по день видачі довідки виконував гірничі роботи з повним робочим днем у шахті «Степова) за професією, посадою гірник з ремонту гірничих виробок, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, згідно з постановою КМУ №461 від 24.06.2016р., відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1р.4міс.4дн.). Підставою видачі довідки слугували: особова карточка ф Т-2, особові рахунки, табель спуску і виїзду з шахти. Додатково вказано, що сумісництво професій не було, оплата праці проводилась по підземним тарифним ставкам. Крім того у вищевказаній довідці зазначено про те, що 19, 20 жовтня 2020р. навчання, 21.10.2020р. безоплатна довідка, 28.11.2020р. спусків не було, 08.04.2021р. - безоплатна довідка, з 28.08.2021р. по 10.09.2021р. спусків не було. Згідно наказу №1416 від 24.10.94р., №2318 від 20.10.1999р., №655 від 27.04.2001р., продовжена до 03.05.2006р. на підставі листа №270 від 03.02.2015р., №951 від 03.05.2006р., №1026 від 04.05.2011р. на шахті «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» розп. №147 від 10.07.2012р., розп. 6583 від 25.12.2015р., наказ 8409 від 22.12.2020р., на ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» проведена атестація робочих місць за умовами праці і вказані професії і посади дають право на пільгове пенсійне забезпечення, наказ №400 від 17.01.2022р., про продовження дії результатів атестації ВП «Шахтоуправління Першотравенське».

Як встановлено судом, згідно з розрахунком стажу позивача, в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах його пенсійної справи, до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1, зокрема, не зараховано періоди його роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., а також період проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р., при цьому всі вказані періоди зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.

Так, до підрозділу 1. «Підземні роботи» розділу І. «Гірничі роботи. Видобуток вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, слюди, солі та інших рудних і нерудних корисних копалин підземним способом. Будівництво шахт і рудників. Будівництво метрополітенів та інших підземних споруд» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, включені: всі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі робітники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні вказаних вище робітників та службовців (медперсонал підземних здравпунктів, робітники підземного телефонного зв`язку тощо).

Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року було затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яким, зокрема, передбачено - розділ І, підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках та на копальнях по видобутку корисних копалин; в геологорозвідці; на дренажних шахтах; на будівництві шахт, рудників, копалень», пункт «а», позиція 1010100а, - всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яким, зокрема, передбачено - розділ 1, підрозділ I, пункт «а», позиція 1010100а, - всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Також постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яким, зокрема, передбачено розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1.1а, - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Список №1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до якого, зокрема, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ І).

Таким чином, протягом спірних періодів роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р. позивач працював за професіями (спеціальностями) підземного учня гірника з повним днем у шахті, гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, учня гірника з ремонту (обладнання) гірничих виробок підземним з повним робочим днем у шахті, гірника з ремонту (обладнання) гірничих виробок підземним з повним робочим днем у шахті, що відносяться до Списку №1 відповідно до вищеозначених постанов Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, №36 від 16.01.2003 року, №461 від 24 червня 2016 року та до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, та зайнятість в яких повний робочий день під землею дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

При цьому записами трудової книжки позивача підтверджено, що у вказані спірні періоди він працював за означеними вище професіями (спеціальностями) саме з повним робочим днем у шахті.

Водночас, як зазначалося вище, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Отже, записів в трудовій книжці позивача повністю достатньо для зарахування спірних періодів роботи до його пільгового стажу, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені періоди роботи, назви професії, а також визначено, що роботи виконувались з повним робочим днем в шахті під землею.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо вищезазначених періодів роботи позивача, натомість такі записи в його трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також, зокрема, період його роботи з 11.03.2022р. по 02.12.2022р. підтверджується вищевказаною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2022р. №60, виданої ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні пільгового стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.

Такі записи виконані відповідно до вищенаведених вимог абз.4,5 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 і містять всі необхідні відомості задля підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Відтак, посилання відповідача на необхідність надання позивачем уточнюючих довідок про умови праці у спірний період є безпідставними та суперечать вищенаведеним приписам Порядку №637 та Порядку №383, якими встановлено виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу та передбачено необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У розумінні вищенаведених приписів п.3, п.10, п.20 Порядку №383 підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 вересня 2019 року у справі №227/516/17.

За наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періодів його роботи: з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р. та, відповідно про зобов`язання відповідача здійснити зарахування позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, вищевказаних спірних періодів.

При цьому суд зауважує, що, як зазначалося вище, за приписами п.3 Порядку №383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 2 Порядку N383 під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до пункту 7 Порядку №383 у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні. Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку (працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками.

Відповідачем не було надано жодних доказів, які давали б підстави стверджувати про неритмічну роботу підприємств, на яких працював позивач у спірний період, чи непостійну зайнятість позивача на роботі, що свідчить про відсутність підстав обчислювати пільговий стаж за фактично відпрацьованим часом.

При цьому відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 періоди, зокрема, знаходження в відпустці без збереження заробітної плати працівників, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, зараховуються до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Наведене додатково вказує на протиправність дій відповідача щодо обчислення позивачеві пільгового стажу за фактично відпрацьованим часом та щодо не зарахування до пільгового стажу позивача, зокрема, періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати 21.10.2020р. та 08.04.2021р.

Щодо відмови відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи ОСОБА_1 з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. на посаді респіраторника у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні, суд зазначає таке.

Відповідно до розділу І "Гірничі роботи (Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тонелів та інших підземних споруд)" Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, правом на пільгову пенсію користуються згідно з пунктом 1.1а підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень)" всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а згідно з пунктом 1.5а підрозділу 2 "Аварійно-рятувальні частини (станції)" - респіраторники.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Гірничого закону України:

- гірничі роботи - комплекс робіт з проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);

- шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.

Відповідно до статті 29 Гірничого закону України для здійснення екстрених і невідкладних заходів на підприємствах вугільної та гірничої галузей для рятування людей, гасіння пожеж, ліквідації наслідків вибухів, раптових викидів вугілля та газу, обвалів гірничих порід і виконання інших робіт, що потребують застосування засобів захисту органів дихання та спеціального оснащення, а також контролю та нагляду за здійсненням власником (керівником) гірничого підприємства профілактичних заходів щодо запобігання аваріям на гірничих підприємствах створюються державні воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування).

Усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями), які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів гірничих підприємств, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Власник (керівник) гірничого підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування підприємства, зобов`язаний створювати допоміжні добровільні гірничорятувальні команди (станції, служби), які забезпечуються приміщеннями, оснащенням та екіпіровкою на такому ж рівні, як державні воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування). Члени цих гірничорятувальних команд (станцій, служб) проходять відповідну спеціальну підготовку.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" (чинний на час виникнення спірних правовідносин): аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об`єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

- спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба - професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності.

Відповідно до статті 8 цього Закону аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, створеними на професійній або на непрофесійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій (далі - об`єктові аварійно-рятувальні служби).

Згідно з частинами 3, 8 статті 9, частиною 4 статті 10, частиною 6 статті 12 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" на підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії можуть створюватися спеціалізовані об`єктові аварійно-рятувальні служби з працівників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною чи комунальною аварійно- рятувальною службою, що обслуговує це підприємство, установу та організацію.

Об`єктові аварійно-рятувальні служби діють на основі положень про них, що затверджуються органами управління відповідних підприємств, установ та організацій за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах цивільного захисту, рятувальної справи.

Структура об`єктових аварійно-рятувальних служб затверджується керівниками підприємств, установ та організацій, на яких вони створюються.

Об`єктові аварійно-рятувальні служби комплектуються з інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички в проведенні аварійно- рятувальних робіт і здатні за станом здоров`я виконувати роботи в екстремальних умовах.

У пункті 3 Порядку виконання робіт із забезпечення державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами масових вибухів на гірничих підприємствах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.11.2017 року №959, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2017 року за №1538/31406, визначено, що респіраторник - працівник спеціалізованої воєнізованої професійної аварійно-рятувальної служби, який виконує аварійно-рятувальні (гірничорятувальні) роботи з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у період з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. працював у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні на посаді респіраторника та був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті та на роботах з обслуговування підземних гірничих робіт, що підтверджується записами трудової книжки та уточнюючою довідкою від 17.02.2022р. №192, виданою Восьмим воєнізованим гірничорятувальним загоном Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості.

Щодо посилання відповідача на відсутність переліку посад до наказу про результати атестації робочих місць у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні, то суд до цього твердження ставиться критично, оскільки, як зазначено вище, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2022р. №192, виданої Восьмим воєнізованим гірничорятувальним загоном Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, ОСОБА_1 дійсно працював у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості повний робочий день у період з 06.04.2007р. (нак.№51-к від 06.04.2007р.) по 12.01.2009р., був звільнений за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (нак.№5-к від 12.01.2009р.) за професією, посадою респіраторник, що передбачено Списком №1, розділ 1 «Гірничі роботи», п.5, позиція 1.5а. «Аварійно-рятувальні частини (станції)» згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, ч.2 п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період 06.04.2007р. по 12.01.2009р. - 1 рік 9 місяців 6днів, при цьому зазначена посада підтверджується підсумками атестації робочого місця: наказ №103 від 01.04.2020 року; наказ №168 від 06.05.2015 року; наказ №161 від 20.05.2010 року; наказ №180 від 22.06.2005 року; наказ №92 від 30.05.2000 року; первинна атестація наказ №90 від 29.05.1995 року; з моменту останньої атестації характер та умови праці не змінилися, отже, безпосередньо в уточнюючій довідці вказано про те, що така посада є атестованою та наведено перелік наказів, згідно з якими така атестація проведена, що є цілком достатнім для підтвердження наведеного факту.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.

Обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Суд наголошує, що відповідачем у даному випадку не спростовано факт зайнятості позивача у період з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. на посаді респіраторника, що передбачена Списком №1, водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного у довідці періоду роботи позивача до його пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За наведених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 06.04.2007р. по 12.01.2009р. на посаді респіраторника у Восьмому воєнізованому гірничорятувальному загоні є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов`язати здійснити зарахування позивачеві цього періоду до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо відмови відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 08.06.1989р. по 06.06.1990р. з посиланням на те, що запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства, суд зазначає таке.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Судом встановлено, що у записі №2 трудової книжки ОСОБА_1 щодо періоду роботи позивача з 08.06.1989р. по 06.06.1990р. дійсно запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства.

Водночас, суд зауважує, що сам факт роботи ОСОБА_1 у період з 08.06.1989р. по 06.06.1990р пенсійним органом не ставиться під сумнів, бо в іншій частині записи про прийняття на роботу та переведення у такий спірний період роботи є чіткими та без виправлень і з посиланнями на відповідні накази.

Так, безпосередньо записи №1-3, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо спірного періоду роботи позивача є чітким і не містить жодних виправлень чи неточностей.

Водночас, на переконання відповідача, відсутність печатки підприємства на записі про звільнення з роботи, проставленої на вищевказаному записі трудової книжки позивача про звільнення, позбавляє можливості підтвердити данні періоди роботи ОСОБА_1 .

Однак, суд не погоджується з такими доводами пенсійного органу, оскільки, як зазначалося вище, вказані записи у трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/переведення/звільнення з роботи ОСОБА_1 , не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

Отже, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року в частині відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 08.06.1989р. по 06.06.1990р. є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов`язати здійснити зарахування позивачеві цього періоду до загального страхового стажу.

При цьому, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає саме період з 08.06.1989р. по 06.06.1990р., а не з 08.06.1989р. по 13.05.1990р., як помилково просив позивач, бо з наданого розрахунку стажу позивача, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що період з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. було зараховано до загального страхового стажу позивача як військова служба в армії, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо дій відповідача стосовно не зарахування позивачеві періоду проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. проходив військову службу в радянській армії.

Водночас, як зазначалося вище, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 14.05.1990р. переведений підземним учнем гірничого з повним днем у шахті (наказ №161к від 14.05.1990р.) і така посада передбачена Списком №1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 і саме з цієї посади він був звільнений 06.06.1990р. за п.3 ст.36 КЗпП УСРСР у зв`язку із призивом до лав радянської армії (наказ №194к від 06.06.1990р.).

При цьому в ході розгляду цієї справи суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду його роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р.

Отже, за встановлених судом обставин, позивач має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р., оскільки на момент призову на таку військову службу ОСОБА_1 займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.03.2020р. у справі №226/4/17 (адміністративне провадження №К/9901/45497/18) та враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при розгляді цієї справи.

За наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду проходження позивачем військової служби в радянській армії з 07.06.1990р. по 23.03.1992р. та, відповідно, про зобов`язання відповідача здійснити таке зарахування.

Таким чином, приймаючи рішення №047350005105 від 08.12.2022 року, відповідач не виконав свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів та дійшов помилкового висновку про кількість пільгового та загального страхового стажу позивача.

При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV прийняте з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, виходячи із зробленого відповідачем розрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 01 рік 04 місяці 04 днів, разом з цим, судом встановлено факт неправильного розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача через протиправне не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів його роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., та періоду проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р., а також не зарахування до його загального страхового стажу періоду його роботи з 08.06.1989р. по 06.06.1990р., що, в свою чергу, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні №047350005105 від 08.12.2022 року висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового та загального страхового стажу позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування в цілому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, з метою ефективного захисту прав позивача, суд доходить висновку про задоволення й позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану від 02.12.2022 року, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 858,88грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 572,58грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350005105 від 08.12.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005) щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періодів його роботи: з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., та періоду проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоди його роботи з 14.05.1990р. по 06.06.1990р., з 15.06.1992р. по 14.12.1992р., з 15.12.1992р. по 03.04.1999р., з 06.04.2007р. по 12.01.2009р., з 19.10.2020р. по 21.10.2020р., 28.11.2020р., 08.04.2021р., з 28.08.2021р. по 10.09.2021р., з 11.03.2022р. по 02.12.2022р., та період проходження ним військової служби з 07.06.1990р. по 23.03.1992р., а також зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період його роботи з 08.06.1989р. по 06.06.1990р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, подану 02.12.2022 року, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 572,58грн (п`ятсот сімдесят дві гривні 58 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова