Ухвала суду № 11848917, 09.09.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-11940 Головуючий 1 інстанції Мірошниченко В.В., Категорія - 57 Доповідач –Бабенко П.М.

У Х В А Л А

іменем України

9 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Могутової Н.Г.,

суддів: Бабенка П.М., Солодовник О.Ф.,

при секретарі- Перепечаєнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м.Донецька на постанову Петровського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м.Донецька (далі- Управління ПФУ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Петровського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. визнано неправомірною бездіяльність Управління ПФУ щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Зобов’язано Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачці. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В решті вимог відмовлено..

Не погоджуючись з постановою суду, Управління ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового рівня, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та на осіб, які підпадають від дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не розповсюджується .

Також відсутній будь який законодавчий акт на виконання вимог вказаного закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких джерел та коштів, у якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

Також зазначив, що зв'язку з набуттям чинності закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до Закону України "Про захист дітей війни" т, у статті 6 якого зазначено, що дітям війни, (крім тих, на яких поширюється дія закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідач вважає, що він не мав права виплачувати позивачу пенсію з вказаним підвищенням, а суд першої інстанції застосував норму закону ,яка втратила чинність.

Сторони в судове засідання не з’явилися .

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

З обставин справи вбачається , що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта . Факт перебування позивача на обліку в Управлінні ПФУ визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію за віком .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог .

Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував матеріальний закон до виниклих правовідносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Відповідачем при поданні апеляційної скарги не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 88 ЦПК України вказані витрати слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.88, 307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313,315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м.Донецька відхилити.

Постанову Петровського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м.Донецька витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн. , на р\рахунок 312113263700004 ,отримувач- Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район , ЕДРПОУ 34686537 , банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016,.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: