Рішення № 118489018, 16.04.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2024 Справа №607/22279/23 Провадження №2/607/728/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

учасників справи

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачем викладенообставини,що 22.08.2019 міжАТ "Райффайзенбанк"та ОСОБА_2 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "кредит готівкою" №014/380805/82/631899, відповідно до умов якого банк відкриває поточний рахунок "для виплат" та надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитний договір укладений за допомогою електронного підпису позичальника.

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Позичальник зобов`язувася здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у визначеному пунктом 1.2.4 пункту 1.2 заяви - договору дату. Також з метою виконання грошових зобов`язань за кредитом клієнт доручив банку здійснювати 5 числа кожного місяця договірне списання коштів з КР на поточний рахунок, яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно графіку.

Проте, всупереч умовам кредитного договору позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.

20 грудня 2022 рокуАТ "РайффайзенБанк"таТОВ "ФК "Сіті Фінанс"було укладено договір про відступлення прав вимоги N 114/2-57-F, у відповідності до умов якогоАТ "РайффайзенБанк"передає (відступає) за плату, аТОВ "ФК "Сіті Фінанс"приймає належні первинному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги N 114/2-57-F від 20 грудня 2022 рокуТОВ "ФК "Сіті фінанс"набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором №014/380805/82/631899 від 22.08.2019 (сума заборгованості за яким становить 46399,94 грн..

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок нового кредитора.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46399,94 грн та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому вказав, що за період з 22.09.2019 по 24.01.2023 ним було оплачено 69386,79 грн. На погашення суми кредиту ним було сплачено кошти, і розмір заборгованості по кредиту становить 9 700,04 грн. Відсотки позивачем нараховано поза межами строку кредитування в розмірі 9510,34 грн. Відтак, просить задовольнити позов частково та стягнути витрати на правову допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, будучи повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позову та просив його задовольнити частково з мотивів та підстав, зазначених у відзиві на позов та заяві про застосування строку позовної давності.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що 22.08.2019 міжАТ "РайффайзенБанк Аваль"та ОСОБА_2 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "кредит готівкою" № 014/380805/82/631899, відповідно до умов якого банк відкриває поточний рахунок "для виплат" та надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитний договір укладений за допомогою електронного підпису позичальника.

Відповідно до умов кредитного договору з дати надання кредиту банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 27780,86 грн., а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Мета кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 25 000,00 грн. та оплата клієнтом страхового платежу в розмірі 2780,86 грн. на користьПрАТ "Страхова компанія "Уніка життя". Строк кредиту становить 36 місяці, що починається з 22.08.2019 по 22.08.2022. Проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована і становить 59,9 % річних. Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 05 числа кожного календарного місяця згідно графіка.

Згідно з додатком № 1 та №2 до заяви, сторонами погоджено графік погашення кредитної заборгованості і сплати страхових платежів, та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Також, між АТ "РайффайзенБанк Аваль"та ОСОБА_2 було підписано заяву Анкету для отримання кредиту «Кредит готівкою», паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», додаток 1 до паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору № 014/380805/82/631899 від 22.08.2019 підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, через невиконання зобов`язань за кредитним договором № 014/380805/82/631899 від 22.08.2019 у відповідача утворилась заборгованість передТОВ "ФК "Сіті Фінанс"в розмірі 46399,94 грн., з яких: 37 508,28 грн. сума заборгованості за кредитом; 8891,66 грн. сума заборгованості за процентами.

20 грудня 2022 рокуАТ "РайффайзенБанк"таТОВ "ФК "Сіті Фінанс"було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-57-F, у відповідності до умов якогоАТ "РайффайзенБанк"передає (відступає) за плату, аТОВ "ФК "Сіті Фінанс"приймає належні первинному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 2.4 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а незамінює попередній.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 рокуТОВ "ФК "Сіті Фінанс"набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором № 014/380805/82/631899 від 22.08.2019 (сума заборгованості за яким становить 46399,94 грн., з яких: 37 508,28 грн. сума заборгованості за кредитом; 8891,66 грн. сума заборгованості за процентами.

Згідно з копію платіжної інструкції № 70 про оплату купівельної ціни за Договором відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою досудовою вимогою про виконання зобов`язань, яка залишилась без відповідного реагування з боку відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, а відтак зобов`язаний сплатити суму боргу.

Суд погоджується частково з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьоюстатті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч. 1ст. 615 ЦК Українине припустима одностороння відмова від зобов`язання.

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зіст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зіст. 1049 цього Кодексупозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За нормоюст. 512 Цивільного кодексу Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ізст. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як особа яка набула права вимоги, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договорами кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Отже, як встановлено при розгляді справи, відповідач свої зобов`язання за договорами належним чином не виконує, не здійснює платежів для погашення сум заборгованості по кредитам та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, сума кредиту 27780,86 грн, капіталізовано в рамках реструктуризації 20 753,43 грн, всього видано 48534,29 грн, станом на 24.01.2023 року заборгованість за кредитом становить 46399,94 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 37508,28 грн, заборгованість за відсотками становить 8891,66 грн.

Як вбачається, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту і відсотків, нарахованих відповідно до договору, також стягнути заборгованість за кредитом, яка капіталізована в рамках реструктуризації.

Разом з тим, позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, а також відсутність у заяві на отримання кредиту і в Паспорті споживчого кредиту домовленості сторін про проведення капіталізації відсотків по кредиту без підписання між сторонами додаткових угод, надані банком, а тому суд вважає, що сторони не обумовили у письмовому вигляді умови застосування капіталізації відсотків по кредиту, і позивач їх здійснив в односторонньому порядку.

За таких обставин, проведення позивачем реструктуризації боргу та капіталізації відсотків у тіло кредиту з власної ініціативи суперечить досягнутим між сторонами домовленостям, а тому утворена внаслідок таких дій заборгованість у заявленому позивачем розмірі не може бути стягнута з відповідача.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що розмір кредиту складає 27780,86 грн.

Крім того, враховуючи, що позивач безпідставно збільшував в односторонньому порядку суму кредиту шляхом проведення реструктуризації та капіталізації, судом не береться до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, який розрахований не на вищенаведену суму боргу за кредитом, не є належним та допустимим доказом наявності у відповідача боргу саме у заявленому розмірі.

Також, суд вважає безпідставним нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування, який закінчився 22.08.2022, оскільки сторони не погодили умови нарахування відсотків в даному випадку, а позивачем не заявлено вимогу про стягнення відсотків в порядку передбаченому статтею 625 ЦК України.

Крім цього, суд вважає, безпідставним посиланням відповідача на застосування строку позовної давності, оскільки дійсно в договорі встановлені окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання, зокрема прострочення виконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК Україникредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зістаттею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі N 6-116цс13, від 30 вересня 2015 року у справі N 6-154цс15 (чинні на час ухвалення рішення судом першої інстанції) та підтриманий Верховним Судом, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року справа N 752/8302/16-ц, провадження N 61-8786св22.

Відповідно до частин першої, третьої-четвертоїстатті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належали, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з виписки по рахунку, відповідачем здійснювалася сплата боргу протягом 2019 2023 років, а тому відбулося переривання строку позовної давності, з цих обставин відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач видав відповідачу кредит в розмірі 27780,86 грн, за період з 22.08.2019 по 22.08.2022 було нараховано відсотків за ставкою 59,90 % річних у розмірі 32674,15 грн., відповідачем було погашено заборгованість за кредитом в розмірі 41964,47 грн, тому суд вважає, що розмір заборгованості становить 18490,54 грн

Тому позовні вимоги підлягають до частково задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«СІТІ ФІНАНС»заборгованість закредитним договоромв розмірі18490,54грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до ст.133ЦПК України,судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених представником позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до позовних вимог, ціна первісного позову в даній справі становила 46399,94 грн. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 18490,54 грн, в іншій частині відмовлено.

Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 39,85 % (18490,54 *100/46 399,94).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., який слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2684,00 * 39,85/100 = 1 069,57 грн.

Також частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд враховує, що представником позивача в процесі розгляду даної справи було подано докази на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн, а саме: договір № 14/06/2023 про надання правничої допомоги, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року N 14/06/2023, замовлення № 172 до договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року, акт виконаних робіт, платіжна інструкції №1625 на суму 14 00,00 грн.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги.

Таким чином, представник позивача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Разом із тим, представник відповідача подав до суду заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, відсутність заперечень позивача з приводу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн.

Таким чином, підлягає розподілу витрати понесені на професійну правничу допомогу позивачем в сумі 1400,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 1 400 * 39,85/100 = 557,9 грн.

Відтак, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 557,90 грн.

Щодо заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

На підтвердження факту витрат на оплату послуг адвоката, представником відповідача надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.12.2023, акт виконаних робіт від 07.12.2023, квитанція до прибуткового касового ордеру №34 від 07.12.2023на суму 7 000,00 грн.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник відповідача зазначає про те, що розрахунки, надані відповідачем на підтвердження витрат понесених ним на правничу допомогу, є завищеними та було вказано про неспівмірність таких витрат, та просив зменшити заявлені витрати до 1 000,00 грн.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги вищевказані докази на підтвердження факту укладення договору про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру, дійшов висновку про те, що визначений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 7 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Зокрема, щодо понесених витрат на правничу допомогу на загальну суму 7 000,00 грн, не відповідає вказаному вище критерію розумності та обґрунтованості, оскільки, з огляду на детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, не вимагало у нього особливих зусиль чи вивчення нових обставин справи, а також з урахуванням часткового задоволення позову та складності справи.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу відповідачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, враховуючи виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, зважаючи на ту обставину, що представник відповідача заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат до 1 500,00 грн.

Таким чином, підлягає розподілу витрати понесені на професійну правничу допомогу відповідачем в сумі 1 500,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 1 500 * 60,15/100 = 902,25 грн.

Відтак, слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 902,25 грн.

Відповідно до ч. 10ст. 141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а також, що із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» слід стягнути судові витрати на суму 1 627,47 грн, тоді як з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судові витрати в розмірі 902,25 грн, суд дійшов до висновку про можливість стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» різницю суми судових витрат, яка становить 725,22 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частковопозов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «СІТІФІНАНС» до ОСОБА_2 простягнення заборгованості.

Стягнути зОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 490,54 грн (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 54 копійок), та судові витрати в розмірі 725,22 грн (сімсот двадцять п`ять гривень 22 копійки).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39508708, місцезнаходження вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ.

відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 квітня 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко