Рішення № 11845191, 14.09.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-15160/10 Головуючий у 1 інстанції Воробйова І.В.

Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Валуйському В.А.

за участю:

представника третьої особи Коріняко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України (третя особа Донецький обласний військовий комісаріат) про стягнення одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (третя особа Донецький обласний військовий комісаріат) про стягнення одноразової грошової допомоги.

Зазначав, що проходив службу у Збройних Силах України і звільнився у запас 14 грудня 2005 року за станом здоровя без встановлення групи інвалідності.

01 лютого 2010 року йому була встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС.

В звязку із отриманням інвалідності він звернувся до Донецького обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Листом від 11 березня 2010 року № 248/6/С/230-д Департамент фінансів Міністерства оборони України його повідомив про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що він звільнений у 2005 році і на нього поширюється ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги неправомірною, просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу згідно частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, що складає 125358 грн. 24 коп. (а.с. 2-4).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про стягнення одноразової грошової допомоги відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду позивачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог (а.с. 50-52).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2, представник відповідача Міністерства оборони України не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник третьої особи - Донецького обласного військового комісаріату Коріняко О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи Коріняко О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив службу в Збройних Силах України з 03 листопада 1980 року по 14 грудня 2005 року, звільнений у запас згідно наказу Міністра оборони України № 46 від 28 жовтня 2005 року за п. 67 «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних сил України (за станом здоровя). Згідно наказу головного редактора газети «Слава и честь» Міністерства оборони України № 179 від 12 грудня 2005 року майора ОСОБА_2 виключено із списків особового складу редакції газети та направлено для зарахування на військовий облік до Артемівсько - Дебальцевського обєднаного міського військового комісаріату Донецької області (а.с. 34-36).

15 грудня 2005 року ОСОБА_2 Донецьким обласним військовим комісаріатом була призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується посвідченням, виданим 01 березня 2006 року № 17762 Донецьким обласним військовим комісаріатом (а.с. 13).

Згідно довідки військової частини 83279 від 28 липня 1987 року № 116 та посвідчення про відрядження військової частини 64330 від 12 травня 1987 року лейтенант ОСОБА_2 з 16 травня 1987 року по 28 липня 1987 року виконував службові обовязки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6-7).

Згідно довідки МСЕК від 01 лютого 2010 року ОСОБА_2 з 01 лютого 2010 року первинно встановлено 3 групу інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5).

З 15 лютого 2010 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області, як отримувач пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 32).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у 2006 році отримав страхову суму згідно Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців. Дія постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 розповсюджується на страхові випадки, що сталися після 01 січня 2007 року. З 01 січня 2007 року ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» діє в редакції Закону від 03 листопада 2006 року, згідно якої замість державного обовязкового особистого страхування життя та здоровя військовослужбовців та прирівняних до них осіб запроваджено виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. При цьому отримання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби) виплат за державним особистим страхуванням на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону до 03 листопада 2006 року виключає можливість отримання цим же військовослужбовцем (цією ж особою) одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 цього Закону в редакції Закону від 03 листопада 2006 року. Крім того, позивач має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації у звязку із встановленням йому інвалідності 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до них суд дійшов передчасно, порушивши норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ст. 16 Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» ( у редакції Закону Українивід 03.11.2006 року № 328-V, який набрав чинності з 01 січня 2007 року) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( у редакції Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, який набув чинності з 01 січня 2007 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі Порядок), о дноразова грошова допомога виплачується:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час виконання обов'язків військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 36-місячного грошового забезпечення;

2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,

а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі:

60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З матеріалів справи встановлено, що інвалідність позивачу встановлена хоча і після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження, що така встановлена первинно після 01 січня 2007 року, а саме, 01 лютого 2010 року.

Згідно пунктів 3, 5 Порядку о соби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п. 7 зазначеного Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пункті 3 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Тобто, згідно зазначеного Порядку виплату одноразової грошової допомоги, за стягненням якої звернувся позивач до суду, здійснює уповноважений орган, тобто військовий комісаріат, оскільки позивач звільнений з військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що з заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивач 04 лютого 2010 року звернувся саме до Донецького обласного військового комісаріату.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Донецький обласний військовий комісаріат є юридичною особою.

Згідно Положення про Донецький обласний військовий комісаріат обласний військовий комісаріат зобовязаний забезпечувати згідно із законодавством соціальний і правовий захист військовослужбовців, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей.

Артемівсько - Дебальцевській обєднаний міський військовий комісаріат, на обліку у якому перебуває позивач, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не має статусу юридичної особи.

Саме Донецький обласний військовий комісаріат, як уповноважений орган, подав головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, що підтверджується листом Донецького обласного військового комісаріату від 10 лютого 2010 року № 40023 на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а тому вимоги позивача про стягнення одноразової грошової допомоги з Міністерства оборони України, яке є головним розпорядником коштів, проте згідно п. 3, п. 5 Порядку не є платником такої допомоги, не ґрунтуються на законі, що судом першої інстанції не враховано та зроблено передчасний висновок щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги до Донецького обласного військового комісаріату позивачем не заявлялися.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення також про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших правових підстав позов заявлено до відповідача, який не має відповідати за позовом.

При зверненні до суду позивачем не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України позивач, як громадянин, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати судового збору звільнений.

Відповідно до ст. 79, ст. 81 ЦПК України, п. 2 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, оплачують витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 по цій справі витрати з інформаційно-технічного забезпечення підлягають сплаті в розмірі 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України про стягнення одноразової грошової допомоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко