Ухвала суду № 118448366, 17.04.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13078/23

1-кс/308/2250/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та йогозахисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції вЗакарпатській областімайора поліції ОСОБА_6 , погодженепрокурором Закарпатськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023070000000039, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

16квітня 2024року дослідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті надійшлоклопотання старшогослідчого відділурозслідування особливотяжких злочинівслідчого управлінняГоловного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті майораполіції ОСОБА_6 , погодженепрокурором Закарпатськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023070000000039, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в період з 10.09.2023 по 20.09.2023 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), секретар та депутат VIII скликання Вільховецької сільської ради, мешканець АДРЕСА_1 ОСОБА_4 за попередньою змовою з мешканцем АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, з метою власного збагачення, а також подальшою передачею частини грошових коштів особам з інвалідністю, розробили протиправний механізм незаконного переправлення громадян України через державний кордон України, а саме здійснення супроводу вказаними громадянами вищевказаних осіб з явними ознаками інвалідності.

Зокрема, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 у вересні 2023 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) на виконання вищевказаного протиправного механізму та з метою доведення його до кінця, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішили організувати незаконне переправлення через державний кордон України до Румунії громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підлягає призову на військову службу за мобілізацією та у зв`язку з чим йому заборонено виїзд за кордон, за що з метою власного збагачення отримали грошові кошти у невстановленій сумі.

Так, у період з 10.09.2023 по 20.09.2023, ОСОБА_7 , знаючи про те, що громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 є інвалідом із дитинства 2-ої групи ДЦП, звернувся до останньої із пропозицією заробити гроші. З цією метою ОСОБА_7 пояснив ОСОБА_9 , що їй як інваліду необхідно буде перетнути державний кордон України із особою чоловічої статті призовного віку та відразу повернутися на територію України, при цьому, ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_9 , що її дії будуть повністю законні та за вищевказану допомогу вона отримає 500 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_9 , будучи не обізнана в законодавстві щодо порядку перетину державного кордону України військовозобов`язаними особами на час військового стану, цілком довірившись ОСОБА_7 , надала останньому свої документи, що підтверджують її особу та інвалідність, для подальшого виготовлення підроблених документів, які надають підстави виїзду за кордон ОСОБА_8 .

Отримавши від ОСОБА_9 паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення, ОСОБА_7 передав їх секретарю Вільховецької сільської ради ОСОБА_4 , для подальшого виготовлення документів, які надають підстави виїзду за кордон ОСОБА_8 .

Надалі, ОСОБА_4 , звіривши правильність отриманих від ОСОБА_7 документів, будучи на посаді секретаря Вільховецької сільської ради, 26.09.2023 використовуючи заздалегідь підготовлений бланк та гербову печатку Вільховецької сільської ради, виготовив документ - «Акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України», в якому зазначені відомості про нібито здійснення ОСОБА_8 догляду за інвалідом ОСОБА_9 та сумісного з нею проживання та на підставі якого ОСОБА_8 мав виїхати за межі території України.

В подальшому ОСОБА_4 після підписання ним та іншими невстановленими на даний час особами вищевказаного акту, надав його ОСОБА_7 для подальшого підписання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також передачі його останній для пред`явлення на контрольно-пропускному пункті під час перетину державного кордону України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, пов`язаний з незаконним переправленням ОСОБА_8 за кордон, 29.09.2023 біля 09:00 годин ОСОБА_7 за попередньою домовленістю із ОСОБА_9 , забрав в АДРЕСА_1 її та чоловіка останньої ОСОБА_10 на автомобілі марки «Honda» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , після чого вони втрьох попрямували до АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що в смт. Солотвино, Тячівського р-ну. По дорозі ОСОБА_7 надав ОСОБА_9 її закордонний паспорт, пенсійне посвідчення та акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України.

Прибувши до АЗС «Вакос», до них в автомобіль підсів громадянин України ОСОБА_8 та вони всі вчотирьох попрямували до КПП «Солотвино» для подальшого перетину ОСОБА_8 та ОСОБА_9 українсько-румунського кордону. По дорозі до КПП «Солотвино» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 підписалися у акті встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України, після чого ОСОБА_7 проінструктував їх як необхідно поводитися під час перетину державного кордону.

Біля 11:20 годин 29.09.2023 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 прибули до КПП «Солотвино», що за адресою: АДРЕСА_4 , після чого ОСОБА_9 надала працівникам прикордонної служби свій закордонний паспорт, пенсійне посвідчення та акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України, а ОСОБА_8 надав лише свій закордонний паспорт.

Після проходження контрольно-пропускного пункту ОСОБА_9 за раніше наданою вказівкою ОСОБА_7 на нейтральній ділянці кордону між Україною та Румунією, передала акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України ОСОБА_8 , який попрямував до Румунії, а ОСОБА_9 в свою чергу повернулася на Україну, де на неї очікував ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_10 .

В подальшому, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повернулися в с. Вільхівці, Тячівського району, після чого ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 частину раніше отриманих грошових коштів за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 , а саме 500 доларів США за надану нею допомогу.

Станом на 07.03.2024 ОСОБА_8 із-за кордону не повернувся.

За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Окрім того, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 у вересні 2023 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), на виконання вищевказаного злочинного умислу та з метою доведення його до кінця, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно вирішили організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме переправити до Румунії громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який підлягає призову на військову службу за мобілізацією та у зв`язку з чим заборонено виїзд за кордон, за що з метою власного збагачення отримали грошові кошти у невстановленій сумі.

Так, у вересні 2023 року ОСОБА_7 , знаючи про те, що громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_3 є інвалідом із дитинства 2-ої групи ДЦП, звернувся до останнього із пропозицією заробити гроші. З цією метою, ОСОБА_7 пояснив ОСОБА_10 , що йому як інваліду необхідно буде перетнути державний кордон України із особою чоловічої статті призовного віку та відразу повернутися на територію України. При цьому ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_10 , що його дії будуть повністю законні та за вищевказану допомогу він отримає 500 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_10 , будучи не обізнаний в законодавстві щодо порядку перетину державного кордону України військовозобов`язаними особами на час військового стану, цілком довірившись ОСОБА_7 , надав останньому свої документи, що підтверджують його особу та інвалідність, для подальшого виготовлення документів, які нададуть підстави виїзду за кордон ОСОБА_11 .

Після отримання від ОСОБА_10 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та пенсійне посвідчення ОСОБА_7 передав їх секретарю Вільховецької сільської ради ОСОБА_4 для подальшого виготовлення документів, які нададуть підстави виїзду за кордон ОСОБА_11 .

Надалі, ОСОБА_4 , звіривши правильність отриманих від ОСОБА_7 документів, будучи на посаді секретаря Вільховецької сільської ради, 26.09.2023 використовуючи заздалегідь підготовлений бланк та гербову печатку Вільховецької сільської ради, виготовив документ - «Акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України», в якому зазначені відомості про нібито здійснення ОСОБА_11 догляду за інвалідом ОСОБА_10 та сумісного з ним проживання на підставі якого ОСОБА_11 мав виїхати за межі території України.

В подальшому ОСОБА_4 після підписання ним та іншими невстановленими на даний час особами вищевказаного акту, надав його ОСОБА_7 для подальшого підписання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також передачі його останньому для пред`явлення на контрольно-пропускному пункті під час перетину державного кордону України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, пов`язаний з незаконним переправленням ОСОБА_11 за кордон, 01.10.2023 біля 15:00 годин ОСОБА_7 на автомобілі марки «Honda» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 прибув до АЗС «Вакос», що в смт. Солотвино, Тячівського району, де за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_10 . В ході даної зустрічі ОСОБА_7 надав для підпису ОСОБА_10 акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України, де останній розписався. Через певний час до АЗС «Вакос» під`їхав ОСОБА_11 , який також за вказівкою ОСОБА_7 розписався у вищевказаному акті та вони втрьох сіли до автомобіля марки «Honda» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 і попрямували до КПП «Солотвино» українсько-румунського кордону.

Біля 18:10 годин ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прибули до контрольно-пропускного пункту «Солотвино», що за адресою: АДРЕСА_4 , після чого ОСОБА_10 надав працівникам прикордонної служби свій закордонний паспорт, пенсійне посвідчення та акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України, а ОСОБА_11 надав лише свій закордонний паспорт.

Після проходження контрольно-пропускного пункту ОСОБА_10 за раніше наданою вказівкою ОСОБА_7 на нейтральній ділянці кордону між Україною та Румунією, передав акт встановлення факту сумісного проживання та здійснення догляду для перетину державного кордону громадянами України ОСОБА_11 , який попрямував до Румунії, а ОСОБА_10 в свою чергу повернувся в Україну, де на нього очікував ОСОБА_7 .

В подальшому, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_10 повернулися в с. Вільхівці, Тячівського району, після чого ОСОБА_7 передав ОСОБА_10 частину раніше отриманих грошових коштів за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 , а саме 500 доларів США за надану ним допомогу.

Станом на 07.03.2024 ОСОБА_11 із-за кордону не повернувся.

За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню усуненням перешкод, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

В сукупності, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню усуненням перешкод, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

У вчиненніданого кримінальногоправопорушення (злочину)обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець с. Вільхівці, Тячівського району, Закарпатської області, секретар Вільховецької сільської ради, депутат VIII скликання Вільховецької сільської ради, раніше не судимий, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; протоколом огляду мобільного телефону; протоколами НСРД; іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

Відповідно до змісту ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним с. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна., що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України. Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що дає йому підставу законно залишити територію України у військовий стан, в разі звільнення із посади секретаря Вільховецької сільської ради.

Незаконно впливатина свідків, експерта, спеціаліста у кримінальномупровадженні.

ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів, з метою зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема ОСОБА_4 зможе впливати на свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою зміни ними показань.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так перебуваючи на волі, ОСОБА_4 будучи обізнаним у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, використовуючи своє службове становище, може і надалі продовжити вчиняти кримінальні правопорушення пов`язані із переправленням військовозобов`язаних осіб через державний кордон України, з метою особистого збагачення..

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

Враховуючи вищевикладене, орган досудового розслідування вивчивши докази здобуті під час досудового розслідування, а також дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 , враховуючи вимоги ст.ст. 177, 178, п.1 ч.2 ст. 183 КК України, приходить до висновку про неможливість забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків, а також запобігти вищевказаним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому керуючись орган досудового розслідування просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Вільхівці, Тячівського р-ну, Закарпатської області, секретаря Вільховецької сільської ради, депутата VIII скликання Вільховецької сільської ради, раніше не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023070000000039, строком на 60 діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказав, що відсутні ризики передбаченні ст. 177 КПК України.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що Головним управлінням національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 10.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023070000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що підставою для внесення до ЄРДР слугували матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

11.04.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню усуненням перешкод, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Співставляючи доводи слідчого в клопотанні з обґрунтуванням, на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що такі жодним чином не обґрунтовані враховуючи наступне.

При зверненні до суду з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При наданні оцінки ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування слідчий суддя враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015, № 5-1кс15 та, рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2019 справа № 639/793/17, в яких зазначено, що під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Разом з тим, це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

У даному випадку, матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_4 умисно вчинив дії з метою переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки про наявність зазначеного кримінального провадження останньому було відомо ще з вересня 2023 року, коли органом досудового розслідування за місцем його роботи та місцем проживання було проведено обшук на підставі ухвал слідчого судді від 11.09.2023. ОСОБА_4 було вручено копії цих ухвали слідчого судді про проведення обшуку, із змісту якої він був обізнаний про свою причетність до даного кримінального провадження.

При цьому матеріали клопотання не містять доказів, що підозрюваний не з`являвся до органу досудового розслідування, або вчиняв інші дії з метою ухилення.

А отже, наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду не є доведеним.

Ризик незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, не підтверджений слідчим будь-якими доказами, оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено 10.02.2023 за матеріалами правоохоронних органів та досудове розслідування триває уже більше року, потерпілий у цьому кримінальному провадженні відсутній. Разом з тим, у даному кримінальному провадженні проведено майже всі слідчі (розшукові) дії.

Також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та не підтверджені будь-якими доказами ризики впливу підозрюваного на свідків, оскільки такі докази відсутні, від будь-яких осіб не надходили скарги щодо вчинення ОСОБА_4 таких дій, а отже такий ризик ґрунтується лише на припущеннях.

Зазначаючи про наявність ризику можливого перешкоджання органу досудового розслідування, слідчий не зазначає у який спосіб підозрюваний може вплинути на проведення досудового розслідування на даній стадії, оскільки досудове розслідування проводиться тривалий час, проведені майже всі слідчі (розшукові) дії у даному кримінальному провадженні.

Що стосується ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий враховує, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки та позитивну характеристику, а відтак, наявність даного ризику слідчим не доведено.

Виходячи з вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Вільхівці, Тячівського р-ну, Закарпатської області фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий на посаді секретаря Вільховецької сільської ради, депутата VIII скликання Вільховецької сільської ради, раніше не судимий, одружений, має на утримані 3 неповнолітніх дітей, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно, а отже, має міцні соціальні зв`язки.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Між тим, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув`язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява №47095/99, п. 116). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).

Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено під час розгляду клопотання наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, який характеризується позитивно та має міцні соціальні зв`язки.

З огляду на викладене, беручи до уваги недоведеність в ході розгляду клопотання органом досудового розслідування наявності ризиків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу та обмеження прав підозрюваного.

Крім того, кримінальне процесуальне законодавство покладає на підозрюваного обов`язок з`являтися за викликом слідчого, прокурора та суду і такий обов`язок на даній стадії не порушувався.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 187, 193-195, 309, 392, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністюу задоволенніклопотання старшогослідчого відділурозслідування особливотяжких злочинівслідчого управлінняГоловного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті майораполіції ОСОБА_6 ,погодженого прокуроромЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023070000000039, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1