Постанова № 11844053, 25.05.2009, Згурівський районний суд Київської області

Справа №2-а-88/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

при секретарі СИВОГОРЛО C.M. за представника відповідача КОЛЕСНИК С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання встановити статус інваліда війни, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 22 квітня 2009 року звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - ЛНА на ЧАЕС) у 1986 році, категорія 1, приймав участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони (далі - ЦО) Чорнобильського району 27 червня 1986 року, про що свідчить ряд документів, однак відповідач відмовив йому у встановленні статусу інваліда війни, тому просить визнати дії відповідача щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку протиправними, зобов'язати відповідача встановити йому статус інваліда війни, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак.

Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області в своїх письмових запереченнях проти позову посилається на те, що відповідно до абзацу 2 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни" "Посвідчення інваліда війни" видається пенсіонерам, які отримують пенсію в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 5 листопада 2607 року органи праці встановлюють статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить .інформацію про залучення особи до формувань ЦО та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ЛНА на ЧАЕС, а також довідки про інвалідність, позивач брав участь у вищезазначених роботах 27 червня 1986 року, що повинно підтверджуватись наказом чи розпорядженням про виконання робіт у складі формувань ЦО.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, представник відповідача позов не визнала повністю.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він є учасником ЛНА на ЧАЕС у 1986 році, категорія 1,27 червня 1986 року приймав участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Чорнобильського району від Прип"ятського АТП 31015, про що свідчить ряд документів, однак відповідач відмовив йому у встановлення статусу інваліда війни, дане рішення відповідача вважає протиправним.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що позивач надав суду документи, які містять суперечливі дані щодо його участі в ЛНА на ЧАЕС, зокрема, довідка Іванківського АТП свідчить про залучення позивача до складу формувань ЦО Іванківського АТП з посиланням на шляховий лист № 147638 від 27 червня 1986 року, натомість, довідки управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації та Поліського АТП 13248 з посиланням на той же шляховий лист підтверджують участь позивача в роботах у складі Прин"ятського АТП 31015, управління не здійснювало перевірки сумнівної, на його думку, інформації, на даний час питання щодо механізму реалізації п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) законодавчо не врегульовано.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом другої групи довічно, профзахворювання пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС (а.с.7, 8), отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід другої групи в управлінні Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області (а.с.25, 26), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1 (а.с.6), приймав участь в ЛНА на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони Чорнобильського району 27 червня 1986 року, а саме, виконував роботи по вивезенню людей із села Клівіни (а.с.9), про що надав відповідачу довідки Поліського АТП 13248 та управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, які містять посилання на шляховий лист № 147638 від 27 червня 1986 року, як на підставу видачі зазначених довідок (а.с.5, 10, 12, 16), скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, звернувся до відповідача з приводу встановлення статусу інваліда війни, від якого як від суб'єкта владних повноважень отримав за результатами розгляду його звернення-офіційну письмову відповідь від 21 квітня 2009 року щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни без обґрунтування відмови нормами чинного законодавства (а.с.4), відповідно до вимог Положення про ЦО СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 18 березня 1976 року № 1111, та Положення про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженого наказом начальника ЦО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, починаючи з 26 квітня 1986 року проводились роботи по ліквідації аварії та її наслідків, яка сталася на території Чорнобильського району і вийшла за межі підприємства, на якому трапилася, силами невоєнізованих формувань цивільної оборони, зокрема, Київської області (а.с.17). Відповідач є юридичною особою та здійснює видачу посвідчень інвалідам війни (а.с.34-37).

Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної ради України вважає довідку, видану відповідним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС достатньою підставою для встановлення статусу інваліда війни (а.с.18).

Суд критично оцінює довідку ВАТ "Автомобіліст" про залучення позивача 27 червня 1986 року до складу формувань ЦО Іванківського АТП 11067, яка суперечить довідкам Поліського АТП 13248 та управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації в частині зазначення району, в якому працював позивач під час ЛНА на ЧАЕС, та містить посилання на шляховий лист № 147638 від 27 червня 1986 року, як й інші дві зазначені довідки (а.с.13, 14).

Суд не приймає до уваги листа Міністерства праці та соціальної політики України від від 5 листопада 2007 року № 751/014/91, оскільки він не є нормативним актом та суперечать нормі п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", конкретної заборони щодо неприйняття від потерпілих довідок про підтвердження участі в роботах по ЛНА на ЧАЕС у складі формувань ЦО не містять та носять інформативний характер (а.с.33).

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження^змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Згідно з ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007).

Згідно зі ст.2 Закону України "Про Цивільну оборону України" завданнями ЦО України є захист населення від наслідків аварій, катастроф; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф.

Згідно із п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань ЦО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з абз.2 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" "Посвідчення інваліда війни" і відповідні нагрудні знаки видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, так як в судовому засіданні доведено, що мають місце протиправні дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку, оскільки позивач є інвалідом з числа осіб, залучених до складу формувань ЦО, та став інвалідом внаслідок профзахворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнений від сплати судового збору в доход держави, тому судові витрати відповідно до ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України, однак на підставі ст.88 КАС України суд вважає за необхідне звільнити управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору в доход держави, так як відповідач є бюджетною організацією.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,16,19,22,64,92 Конституції У країни, Законами України "Про Цивільну оборону України", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 17, 21, 69, 71, 86, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання встановити статус інваліда війни, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак задовольнити повністю.

Визнати рішення управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку протиправним.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 20624042, встановити статус інваліда війни, видати відповідне посвідчення та нагрудний знак ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.