Рішення № 118426701, 01.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуСправа №160/1078/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0717 для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Божедарівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0717 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-166/15-19-СГ від 21.01.2019 р. та на замовлення позивача спеціалізованою установою було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У зв`язку з переходом відповідних земель з державної в комунальну власність, позивач 31.08.2021 звернувся до Божедарівської селищної ради з клопотанням про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер: 1222083000:01:001:0717). В подальшому, в серпні 2023 року представник позивача звернувся до Божедарівської селищної ради з адвокатським запитом № 29-2 від 29.08.2023 та листом від 31.08.2023 № 979/02-12 відповідач повідомив останнього, що листом від 04.10.2021 №87/05-04 позивача було повідомлено, що земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні ОСОБА_1 , знаходиться на території ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка», а також станом на 30.09.2021 Божедарівською селищною радою прийнято рішення про відмову в погодженні положення про території та об`єкти ПЗФ місцевого значення та буде направлено відповідний лист до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У зв`язку з цим зазначено, що клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою буде вирішене після врегулювання питання про погодження положення про території та об`єкти ПЗФ місцевого значення. Разом з тим, позивач вважає, що фактично його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до сьогоднішнього дня не розглянуто, а відповідачем не було прийнято ані рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, ані рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність. Вважаючи порушеними свої права такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, із наведенням доказів, що підтверджують вказані обставини (листи відповіді на звернення, запити, повідомлення та ін.), у разі необхідності подання заяви із зазначенням підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів;

На виконання вимог ухвали суду від 15.01.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Точиліна М.В. 26.01.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом до Божедарівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1078/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 04.03.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

16 лютого 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Божедарівської селищної ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що він повідомив позивача, що розгляд його клопотання про затвердження проекту землеустрою не можливий з огляду на те, що земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні знаходиться на території ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка». Так, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. На теперішній час триває процедура визначення меж Ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка» та реєстрації таких меж відповідно до діючого законодавства. Крім того, на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду встановлюється особливий правовий режим, який повинен забезпечувати їх належну охорону, збереження та подальший розвиток шляхом встановлення низки суворих обмежень та заборон щодо нецільового використання природних ресурсів. Основними видами використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду є їх: використання у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо- виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Ботанічний заказник місцевого значення «Житлова балка», який згідно зі ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» належить до об`єктів природно - заповідного фонду, створений відповідно до законодавства України про що міститься публічна інформація https://pzf.land.kiev.ua/pzf12.html за посиланням. Відсутності технічних документів про встановлення меж земель Парку в натурі на місцевості, не визначення і присвоєння відповідного кадастрового номера земель, враховуючи норму ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якою передбачено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, накладає на таку земельну ділянку певні обмеження та захист закону. Також відповідач зазначає, що позивач не розмежовує загальний підхід набуття земельної ділянки із можливістю набуття земельної ділянки, яка належить до земель природно- заповідного фонду чи яка перебуває у користуванні інших осіб. Проектом створення ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка» у розділі рекомендації режиму визначено що заборонено рільництво і будь-яке порушення ґрунтового покрову, потрапляння будь- яких отруйних хімікатів і добрив до грунтів. Для території заказника встановлений диференційний режим охорони з урахуванням особливостей кожної конкретної ділянки і специфіки діяльності землекористувачів та пріоритетним завданням при цих заходах встановлено збереження ландшафтів і компонентів ландшафтів,- ґрунтів, водойм, тварин, рослин, об`єктів історико-культурної спадщини в тому числі курганів. У відповідності до викладеного, при вирішенні справи слід враховувати документацію про створення ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка».

01 березня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву позивачу.

15 березня 2024 року позивачем через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що в даному випадку звернення до суду з відповідним позовом було обумовлене тим, що відповідач в порушення ч. 9 ст. 118 ЗК України, не прийняв будь-якого рішення після отримання клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0717 для ведення особистого селянського господарства.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» №4-166/15-19-СГ від 21.01.2019 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Катеринопільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку номер НВ-1214796182020 від 18.11.2020 р., 18.11.2020 р. відділом у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 11.03.2020 р. розробленого Дніпропетровською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру», було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1222083000:01:001:0717, яка розташована: Дніпропетровська обл., Криничанський район, Катеринопільська сільська рада, з цільовим призначенням 01.03: для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га.

31.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Божедарівської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717).

Листом Божедарівської селищної ради №87/05-04 від 04.10.2021 р. було повідомлено позивача, що комісія з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, вирішила продовжити термін дії розгляду Вашої заяви, у зв`язку з тим, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 №440-19/VI створено ботанічний заказник місцевого значення «Житлова балка» та до Божедарівської селищної ради надійшли звернення від Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації про погодження положення про території та об`єкти ПЗФ місцевого значення. Земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні, знаходиться на вищезазначеній території ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка». Станом на 30.09.2021 Божедарівською селищною радою прийнято рішення про відмову в погодженні вищезазначеного положення та буде направлено відповідний лист до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) буде вирішено після врегулювання питання про погодження положення про території та об`єкти ПЗФ місцевого значення та додатково буде надана відповідь.

29.08.2023 року представник позивача адвокат Точилін М.В. звернувся до Божедарівської селищної ради з адвокатським запитом № 29-2 в якому просив надати інформацію з наступних питань: чи було Божедарівською селищною радою прийнято будь-яке рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер: 1222083000:01:001:0717); Надати копію такого рішення; Повідомити стан розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер: 1222083000:01:001:0717) на сьогоднішній день.

Листом Божедарівської селищної ради №87/05-04 від 31.08.2023 р. було повідомлено представника позивача адвоката Точиліна М.В., зокрема про те, що після розгляду звернення від 31.08.2021 р. гр. ОСОБА_1 комісією з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, листи-відповіді було направлено до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Божедарівської селищної ради, про що свідчить Акт приймання-передачі від 04.10.2021. Відповідно до копії із Журналу про видачу вихідної документації ЦНАП вищезазначені листи-відповіді отримано 15 листопада 2021 року по дорученню НРМ 203577, про що свідчить підпис про отримання. Станом на сьогоднішній день питання щодо ботанічного заказника місцевого значення «Житлова балка» не врегульовано.

Вважаючи бездіяльність Божедарівської селищної ради, щодо не розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийнятті рішення відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України , позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Згідно з ч.ч. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Згідно з частиною 7 статті 186 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

За приписами ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Також, суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Воєнний стан в Україні триває і досі.

Суд зазначає, що пунктом 5 пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2698-IX від 19.10.2022 (набув чинності з 19.11.2022 року), під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Разом з тим, суд звертає увагу, що положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок мають громадяни, яким земельні ділянки були надані до 1 січня 2002 у користування.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України, встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською селищною, міською радою.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 820/5134/17.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Суд зазначає, що законодавством передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в затвердженні такого проекту, орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, щл клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) надійшло до Божедарівської селищної ради 31.08.2021 року, однак, відповідне рішення відповідачем за результатами його розгляду не прийнято, натомість Божедарівською селищною радою позивачеві надано відповідь листом №87/05-04 від 04.10.2021 р.

При цьому суд наголошує, що клопотанням ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) на сесію Божедарівською селищною радою не виносилось, та в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення сесії, а отже суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність селищної ради, яка полягала у не здійсненні належного розгляду вказаного клопотання позивача.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом вище, Божедарівською селищною радою за результатами розгляду клопотанням ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) у спосіб, визначений Законом, не прийнято ані позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність, ані рішення про відмову в такому наданні.

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У цій справі позивач звернувся до Божедарівської селищної ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, однак відповідач у визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України строк таку заяву на сесії селищної ради не розглянув, чим допустив протиправну бездіяльність.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 сформулював такий правовий висновок: "… повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Враховуючи відсутність рішення Божедарівськоюїселищної ради з приводу клопотанням ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717), суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки останнім не надано суду доказів, які б підтверджували поважність причин та умов порушення вказаного вище порядку та строку розгляду вказаного клопотання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Отже, наведені відповідачем доводи жодним чином не спростовують висновку суду про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо розгляду в належний спосіб та у визначеному законом порядку поданого позивачем клопотання і прийняття передбаченого законом рішення за результатами його розгляду, що, в свою чергу, беззаперечно порушує права останнього.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №806/3095/17 (адміністративне провадження №К/9901/50942/18).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, оскільки відповідачем фактично не розглянуто клопотанням ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) та не прийнято жодного рішення по суті, з метою повного та ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Божедарівську селищну раду повторно розглянути клопотанням ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1222083000:01:001:0717) та за результатами її розгляду прийняти рішення у формі рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Божедарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338397, юридична адреса: вул. Кооперативна, буд. 33, смт. Божедарівка, Кам`янський р-н., Дніпропетровська обл., 52323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338397, юридична адреса: вул. Кооперативна, буд. 33, смт. Божедарівка, Кам`янський р-н., Дніпропетровська обл., 52323), яка полягає у не здійсненні належного розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 31.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0717 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Божедарівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04338397, юридична адреса: вул. Кооперативна, буд. 33, смт. Божедарівка, Кам`янський р-н., Дніпропетровська обл., 52323) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 31.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222083000:01:001:0717 для ведення особистого селянського господарства, та за результатами його розгляду прийняти рішення у формі рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева