Ухвала суду № 11842059, 17.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р.Справа № 2-а-41467/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. по справі№2-а-41467/09/2070

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції Харківської області про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме:

- визнати дії Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по накладенню арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати бездіяльність відповідачів при розгляді скарги про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати незаконною постанову ВП № 13624216 від 07.07.2009 року в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- винести окрему ухвалу у відношенні Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції;

- стягнути з Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції моральну шкоду в розмірі 113 400 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку про відсутність в діях відповідачів порушення вимог діючого законодавства. На думку позивачки, суд прийшов до неправомірного висновку про те, що нею було подано заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку про той факт, що оскільки позивачка не є боржником по даній справі, то не має права оскаржувати постанови про незаконність накладення арешту на майно. Також, апелянтом було зазначено, що приймаючи рішення судом першої інстанції було не прийнято до уваги факт того, що прокуратурою Харківської області на адресу заступника начальника Головного управління юстиції у Харківській області начальника відділу державної виконавчої служби було надіслано протест, відповідь на який до цього часу не отримано.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скарги позивачки були розглянуті повноважними органами в строки встановлені законодавством. А тому в діях відповідачів протиправність відсутня.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 20.05.2009 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави було накладено арешт на автомобіль БМВ - 7501, д.н.з НОМЕР_1, 2000 р. випуску, № кузова, рами, шасі НОМЕР_2, який зареєстрований в ВРЕР № 2 ГУМВС України в Харківській області, на ім'я ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), проживаючий АДРЕСА_1) та на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), проживаючий АДРЕСА_1).

07.07.2009 року Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на виконання вище зазначеної ухвали суду було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13624216.

17.07.20009 року ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було подано скаргу, в якій позивачкою було зазначено, що саме вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Та просила відповідача зняти арешт із зазначеного майна.

27.07.2009 року Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 17.07.2009 року.

07.08.2009 року ОСОБА_1 до прокуратури Дзержинського району м. Харкова було подано скаргу.

11.08.2009 року прокурором Дзержинського району м. Харкова зазначену скаргу направлено до заступника начальника Головного управління юстиції у Харківській області - начальника відділу Державної виконавчої служби за належністю.

21.08.2009 року Головним управлінням юстиції у Харківській області було надано відповідь ОСОБА_1 та Прокуророві Дзержинського районного суду м. Харкова. Відповідь зареєстрована за № 17740/03-28 від 21.08.2009 року та направлена простою кореспонденцією.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що скарги ОСОБА_1 були розглянуті відповідачами відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР вiд 02.10.1996 (далі Закон України № 393/96-ВР)

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що скарги позивачки були розглянуті в строки встановлені законодавством України.

Відносно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що позивачкою зазначені скарги були подані в порядку Закону України "Про звернення громадян", а не в порядку Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон України № 606-XIV) майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

Виходячи з цього, колегія суддів прийшла до висновку, що скарги про зняття арешту з майна повинні розглядатися в порядку Закону України № 606-XIV тільки у випадку, якщо з відповідною скаргою звертається боржник.

Як було встановлено судом та не заперечувалось позивачкою, вона не є боржником у виконавчому провадженні по якому винесено постанову ВП № 13624216 від 07.07.2009 року про накладення арешту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що скарги ОСОБА_1 були правомірно розглянуті згідно вимог Закону України "Про звернення громадян", а не Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що оскільки позивачка не є боржником по даній справі, то не має права на оскарження постанов про накладення арешту на майно, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено, постанову ВП № 13624216 про накладення арешту на майно боржника, було винесено стосовно квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до ст. 59 Закону України № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що у випадку коли особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, вона може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, відносно протиправного ненадання відповіді на протест прокуратури від 13.10.2009 року, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора Харківської області, розглянувши звернення ОСОБА_1, на адресу заступника начальника Головного управління юстиції у Харківській області начальника відділу державної виконавчої служби було надіслано протест (а.с.109-110).

Виконуючим обовязки начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на зазначений протест прокурора було надано відповідь, в якій серед іншого зазначалось, що 04.11.2009 року державним виконавцем було направлено подання до Жовтневого районного суду м. Полтави щодо встановлення подальшого порядку виконання ухвали № 2-4314/09 від 20.05.2009 року. (а.с. 111-113)

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. по справі№2-а-41467/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Любчич Л.В. Русанова В.Б. <Список ><Текст >