Рішення № 118419680, 17.04.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/319/24

Провадження № 2/309/89/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Ткач О.О.

з участю секретаря судового засідання: Гелетей Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хуст в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» адвокат Кривка М. звернувся до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги розподілу природного газу. В обґрунтування вимог позивач вказує, що він надає послуги з розподілу природного газу, а відповідач є споживачем таких послуг. Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено Типовий договір розподілу природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить зміна показників лічильника в сторону збільшення та підтверджується фінансовим станом. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу. В порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата послуг розподілу природного газу, внаслідок чого за період січень 2020 року - жовтень 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 16 474,68 грн., про що свідчить розрахунок боргу та фінансовий стан абонента. Посилаючись на викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за надані послуги розподілу природного газу у розмірі 16474,68 грн. та судові витрати.

Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання представник позивача не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачу ОСОБА_1 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки не містить відомостей про наявність чи відсутність у позивача електронного кабінету. Відповідач також зазначає, що він зареєстрований та більшу частину періоду з 2020 року проживав у м.Львів. Власником будинку АДРЕСА_1 був його батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зазначає, що його батько був ветераном Збройних Сил, інвалідом другої групи, і, відповідно, мав пільги щодо користування комунальними послугами, передбачені п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної Поліції України і деяких інших осіб та їх соціальний статус». Відповідач прийняв спадщину 01.06.2021 року. Крім того вказує на те, що договору розподілу природного газу він чи його батько з позивачем не укладали, що також зазначеного і у Акті про припинення/обмеження газопостачання №4306 від 23.02.2023. Посилаючись на викладені обставини, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно постанови №843 від 29.06.2017 року (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 25.06.2019 за №1219)

На підтвердження позовних вимог позивачем надано примірник Типового договору розподілу природного газу побутовим споживачам, з додатком №1 без підпису та без зазначення в ньому даних споживача; довідку про фінансовий стан, де абонентом вказано ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_1 , заборгованість обліковується з 06.2021, розрахунок заборгованості за надання послуги розподілу споживачу ОСОБА_1 , що підлягає стягненню за період січень 2020 жовтень 2023, за особовим рахунком НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, яка була отримана судом у порядку, встановленому ч.6 ст.187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 29.03.2010.

Станом на період виникнення заборгованості, відповідно до відомостей наданих позивачем, а саме за січень 2020 жовтень 2023 року, відповідач ОСОБА_1 , не значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №349600672 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 01.06.2021.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Договір розподілу природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу та пункту 1.3 Договору передбачено, що фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» надаються послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, належних та допустимих доказів проживання та відповідно споживання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по жовтень 2023 року в будинку АДРЕСА_1 матеріали справи не містять, відповідач відповідно паспортних даних значиться зареєстрованим за іншою адресою, а саме: смт.Рудне Львівський район, Львівська область, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити факт того, що відповідач дійсно є споживачем природного газу за вищевказаною адресою у Закарпатській області.

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц.

При цьому, інформаційна довідка про заборгованість за послуги з розподілу природного газу, подана позивачем, не може бути беззаперечним доказом того, що саме відповідач є споживачем природного газу за згаданою адресою, оскільки зміст такої довідки залежить безпосередньо від волі позивача.

За своєю природою така довідка являє собою лише розрахунок заборгованості, який здійснений позивачем, а тому така має односторонній характер і не дає змоги впевнитися в дійсності нарахування заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» задоволенню не підлягають, оскільки позивачем в супереч вимогам ст.81 ЦПК України, не доведено факт користування ОСОБА_1 послугами з газопостачання в період часу з січня 2020 жовтень 2023 року.

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81,141, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У

задоволенні позову акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Ткач О.О.