Ухвала суду № 11841747, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1576/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Президент-Готель»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Президент-Готель»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2010 року № 0000024220/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 357411,00 грн., в тому числі 238294,00 грн. основного платежу та 119147,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період жовтень 2006 року - вересень 2009 року з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, за результатами якої складено Акт від 15 січня 2010 року №9/42-20/30058128 на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення, що оскаржується.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із п. 7.4 ст. 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Аналіз матеріалів справи свідчить про наявність фактичних обставини, що підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Податкові накладні, які отримані позивачем із запізненням складені на дату здіснення платежів та надані податковому органу під час перевірки, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищенаведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання договору сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договірними зобов'язаннями.

За наведених обставин та правових норм, позивач, отримавши податкові накладні від постачальників правомірно сформував податковий кредит, у періоді отриманні таких накладних та задекларував вказані у цих накладних суми у Декларації з ПДВ у відповідних періодах.

Відповідно до положень пп. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є виключною підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документу, на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, позивач, отримавши податкові накладні із запізненням, але в межах 1095 днів правомірно сформував податковий кредит у періоді отримання таких накладних та задекларував вказані у цих накладних суми у р. 10.1 Декларації з податку на додану вартість. Крім того, такий висновок узгоджується з позицією ДПА України викладеною у листах ДПА України від 14.04.2008 року №7681/7/16-1117 та від 10.08.2006 року № 8799/6/16-1515-10.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2010 року.