Ухвала суду № 11841743, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4068/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Агромаркет «Заріна»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 000732303/0 від 03.03.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Агромаркет «Заріна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.08.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено Акт №88/23-3/36087589 від 23.02.2010 року.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих TOB «Агромаркет «Заріна»у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій з податку на додану вартість показників за грудень 2008 року на загальну суму 31750 грн., чим порушено пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі Акта перевірки № 88/23-3/36087589 від 23.02.2010 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 3 березня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001732303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47625,00 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - не сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно із пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податків в податковому органі, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що ТОВ «Консалтингова група «Онікс»є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 10009933.

На момент перевірки, позивач мав всі необхідні податкові документи на підтвердження сум податкового кредиту.

Також слід врахувати, що посередницькі послуги, що надавались ТОВ «Консалтингова група «Онікс», безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, і підтвердженням їх реального виконання є укладені договори з ВАТ «Макаронна фабрика»від 03 вересня 2008 року та ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»від 25 вересня 2008 року.

Таким чином апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2010 року.