Ухвала суду № 11841721, 14.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5168/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом та просять визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Житомирі від 16.07.2009 року №0001262301/1 в частині суми в 140114 грн. основного платежу з податку на прибуток та нарахованих на цю суму 42835 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення від 16.07.2009 року №0001272301/1 в частині суми в 110569 грн. основного платежу з податку на додану вартість та нарахованих на цю суму штрафних санкцій на суму 55294 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомирі від 16.07.2009 року №0001262301/1 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Житомирське шляхово-будівельне управління №19»зобовязання з податку на прибуток в сумі 140114 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 42835 грн. та податкове повідомлення рішення від 16.07.2009 року №0001272301/1 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Житомирське шляхово-будівельне управління №19»зобовязання з податку на додану вартість в сумі 110589 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 55294 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ в м. Житомирі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.03.2009 р. по 24.04.2209 р. ДПІ в м. Житомирі проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., за наслідками якої складено акт від 05.05.2009 року №2887/23-1/03449947/0110.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001262301/0 від 19.05.2009 року про донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 196041 грн., з яких 148030 грн. основного платежу та 48011 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення рішення №0001272301/0 від 19.05.2009 р. про донарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 176055 грн., з яких 117370 грн. основного платежу та 58685 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем було надано заперечення до акту перевірки та скаргу на податкові повідомлення-рішення, в результаті чого відповідачем було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 року №0001262301/0 в частині 188 грн. податку на прибуток та 76 грн. штрафної санкції та винесено податкове повідомлення-рішення №0001262301/1 від 16.07.2009 року про донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 195777 грн., з яких 147842 грн. основного платежу та 47935 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення рішення №0001272301/1 від 16.07.2009 р. про донарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 176055 грн., з яких 117370 грн. основного платежу та 58685 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки слідує, що товариством порушено п.п.5.2.1 п.5.2. та п.п.5.2.3.п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу валових витрат включено витрати по придбанню пічного палива, мазуту топкового та бітуму на загальну суму 486201, грн. за договором купівлі-продажу №14 від 19.05.2008 року, укладеного з ТОВ «Полі-Трейдінг», та договором купівлі-продажу №17 від 01.11.2008 року, укладеного з ТОВ «Будграніт Корп», на придбання мазуту топкового на загальну суму 155855 грн. та витрати на одержання експедиторських послуг з перевезення щебеню, відповідно до договору №07/07-А від 05.04.2007 року, укладеного з ТОВ «Автодортранс», на загальну суму 17957 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ в м. Житомирі податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 року №0001262301/1 в частині суми в 140114 грн. основного платежу з податку на прибуток та нарахованих на цю суму 42835 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення - рішення від 16.07.2009 року №0001272301/1 в частині суми в 110569 грн. основного платежу з податку на додану вартість та нарахованих на цю суму штрафних санкцій на суму 55294 грн., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У частині другій ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», однак вказана стаття не містить переліку обовязкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Такими документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є господарські договори, які укладались позивачем, та видаткові та податкові накладні.

Отже, до складу валових витрат не можуть бути включені певні витрати, визначені підпунктам 5.3 - 5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. В пунктах 5.3 - 5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості придбаних для господарської діяльності підприємства пічного палива, мазуту та бітуму, експедиторських послуг з перевезення щебеню. Перераховані витрати підприємство несло у звязку з провадженням господарської діяльності та відносило до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на підставі первинних документів.

Придбаний товар підприємство обліковувало по складському обліку, що стверджується карткою рахунку 203 і відображає рух придбаних товарів, вартість щебеню, мазуту, пічного палива включалась підприємством у вартість виконаних робіт на основі форми КБ-2 і КБ-3. Доходи від таких робіт підприємство включало до складу валових доходів, перевіркою не виявлено порушень при формуванні валових доходів підприємства (п.3.1.1. акта перевірки).

Відповідно до договору №07/07-А від 05.04.2007 р., укладеного з ТОВ «Автодортранс», то надання послуг по експедируванню щебеню стверджується товарно-транспортними накладними, наданими підприємством в судовому засіданні, та актом здачі-приймання робіт від 09.08.2007 р. №ОУ-0000071 на загальну суму 17951,06 грн., податковою накладною, тобто первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин є правильними висновки суду про безпідставність висновків відповідача про неможливість визначення звязку витрат по експедируванню щебеню з фінансово-господарською діяльністю підприємства та безпідставним висновок про неправомірність включення до складу валових витрат витрат на придбання і транспортування пічного палива, мазуту та бітуму.

Підприємство проводило поточний ремонт машин та агрегатів для підтримання їх в належному стані, тобто здійснювало поточний ремонт основних засобів. При цьому такі ремонтні роботи не призвели до поліпшення функціональних можливостей машин та механізмів, не підвищували первісного рівня їх продуктивності, а отже первісна вартість основних фондів збільшена не була.

Відповідно до п.п.14, 15 П(С)БО 7 підхід до відображення витрат, повязаних з експлуатацією або поліпшенням стану основних засобів, у бухгалтерському обліку залежить від їх впливу на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання обєктів. Підпунктом 14 П(С)БО 7 визначено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, повязаних з поліпшенням обєкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання обєкта. Тобто, коли роботи з відновлення обєкта основних засобів передбачають поліпшення його функціональних можливостей внаслідок чого зростуть економічні вигоди від його використання, то сума витрат на такі поліпшення збільшує первісну вартість цього обєкта основних засобів. Якщо ж у результаті проведення ремонту поліпшення функціональних можливостей машин та механізмів не наступило, не підвищився первісний рівень їх продуктивності, то і не збільшилась первісна вартість основних фондів, що мало місце в даному випадку. Дана позиція визначена п.15 П(С)БО 7: витрати, що здійснюються для підтримання обєкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Облік витрат на поліпшення основних фондів підприємство здійснювало у головній книзі. Такі витрати включались до складу валових до досягнення межі у 10%, після чого відносились на поліпшення основних фондів в розрізі груп основних фондів, про що робилась відмітка у головній книзі підприємства. Облік вівся з розбивкою по кварталах, де зазначалась сума, що відноситься до валових витрат і сума на збільшення вартості груп основних фондів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п.п.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення балансової вартості основних засобів станом на 01.10.2008 року на суму 3544 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 15.10.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: