Ухвала суду № 11841709, 14.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7701/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових-рішень,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Південтеплоенергомонтаж»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0007712309/0 від 06.11.2009р., №0007712309/1 від 22.12.2009р., №0007712309/2 від 05.03.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0007712309/0 від 06.11.09р., №0007712309/1 від 22.12.09р. №0007712309/2 від 05.03.10р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», за наслідками якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства з 01.01.2007р. по 31.03.2009р. №1848/23-09/00121146 від 16.10.2009 року (далі акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Шевченківському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007712309/0 від 06.11.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток в сумі 3036282 грн., з яких 1698136грн. основного платежу та 1338146 грн. штрафної (фінансової) санкції.

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення скарги позивача були залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення №0007712309/1 від 22.12.2009р., №0007712309/2 від 05.03.2010р.

Прийняття зазначених повідомлень-рішень мотивовано висновками акту перевірки про те, що позивачем допущено порушення пп.7.10.9 п.7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою було встановлено, що позивачем, який виступав в якості підрядника, укладено 04.03.2004р. договір підряду на виконання робіт по капітальному будівництву комплексу доменної печі №5 ВАТ «Єнакіївській металургічний завод»з СП «Метален».

Враховуючи, що предметом договору є будівництво, установка та монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника, та оскільки планована тривалість договору становить не менше 9 місяців, відповідно до пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Південтеплоенергомантаж»було обрано особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Актом перевірки встановлено, що сторонами довгострокового договору було укладено Угоду про припинення договорів та порядок проведення остаточних розрахунків від 28.12.2007, позивачем здійснено перерахунок сум податкових зобовязань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання довгострокового договору (контракту), виходячи із остаточної договірної ціни довгострокового договору в сумі 156808,026 тис.грн.

З посиланням на приписи статті 652 Цивільного кодексу України та пункти 19.2, 19.3 вищезазначеного контракту, відповідач дійшов висновку, що договором не передбачено можливості розірвання договору за взаємною домовленістю сторін, у звязку з чим позивачем неправомірно було здійснено перерахунок податкових зобовязань за довгостроковим контрактом.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень №0007712309/0 від 06.11.2009р., №0007712309/1 від 22.12.2009р., №0007712309/2 від 05.03.2010р., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до підпунктів 7.10.1 та 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, повязаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інженіринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Правомірність віднесення укладеного позивачем контракту до довгострокових та те, що на момент укладення угоди про припинення договорів та порядок проведення остаточних розрахунків від 28.12.2007 контракт №16 відносився до довгострокових, відповідачем не спростовувалася.

Відповідно до підпункту 7.10.9 пункту 7.10 статті 7 вказаного Закону, після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобовязань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни обєкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобовязань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати. При цьому, відлік строку позовної давності починається з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даною правовою нормою не передбачено жодних умов завершення довгострокового контракту, тому до даних правовідносин мають застосовуватися загальні вимоги щодо припинення контрактів, встановлені цивільним законодавством.

Нормами Господарського кодексу України визначено, що господарське зобовязання може бути припинено за згодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобовязання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обовязковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобовязання. (ст. 204 ГК України), норми статті 188 передбачають розірвання господарських договорів.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність будь-яких приписів, які б забороняли позивачу розірвати, за домовленістю з контрагентом, контракт, віднесений ним в податковому обліку до довгострокових.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень №0007712309/0 від 06.11.2009р., №0007712309/1 від 22.12.2009р., №0007712309/2 від 05.03.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 15.10.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: