Ухвала суду № 11841705, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-833/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Соммельє»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень: №000168750/0, яким визначено підприємству додаткове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з доходів фізичних осіб у сумі 14474,76 грн. від 01.12.2009 року; №0000792330/0, яким визначено підприємству додаткове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з прибутку підприємства у сумі 1668016,00 грн.; №0000802330/0, яким визначено підприємству додаткове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) на додану вартість у сумі 611685,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Подільському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва 18.11.2009 року було проведено перевірку та складено акт № 193/23-205/35877773 яким встановлено порушення підприємством пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток у 2008 році на загальну суму 877903,00 грн.; порушення підприємством пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 407790,00 грн.; порушення пп. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п 8.1. ст. 8 та п. 19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту Закон № 889) внаслідок чого нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 824,70 грн. за 2008-2009 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийняті повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0000802330/0, №0000792330/0 та №000168750/0 відповідно до яких визначено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 1668016,00 грн. (з них основний платіж 877903,00 грн., штрафні санкції 790113,00 грн.), з податку на додану вартість 611685,00 грн. (з них основний платіж 407790,00 грн. штрафні санкції 203 895,00 грн.) та з податку із доходу фізичних осіб в розмірі 14474,76 грн. (з них основний платіж 4824,70 грн. штрафні санкції 9650,06 грн.).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно із п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту - Закон №334) інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестицїї.

Порядок оподаткування доходів фізичної особи у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п.9.6 ст. 9 Закону № 889, згідно із яким облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

У засновника товариства, який отримує безоплатно інвестиційний актив у вигляді частки статутного фонду товариства, об'єкт оподаткування виникне у разі відчуження у подальшому такого корпоративного права, і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого продажу, виходячи з положення пп. 9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону № 889 буде включена вартість цього корпоративного права, визначена при його безоплатному отриманні.

Отже, в такому випадку позивач не може виступати податковим агентом фізичних осіб (засновників), котрі самостійно здійснюють операції з інвестиційними активами та ведуть облік доходів і витрат за операціями з ними для визначення суми загально річного оподаткованого доходу, а відповідно у підприємства відсутні будь-які зобов'язання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

Також слід врахувати, що згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Аналіз матеріалів справи, а саме акту перевірки свідчить про відсутність відповідних документів та переліку відсутніх документів, а також пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема, Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-СОМ 2 І від 01.12.2008 р., Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-СОМ 2 О від 01.12.2008 р., Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-СОМ 24 від 01.12.2008 р.

Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог пп.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, стало причиною неможливості встановлення обставин наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки.

Також під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано зазначенні вище додаткові угоди на підтвердження оплати послуг позивачем, та зазначено представником товариства, що до перевірки надавалися додаткові угоди, проте не були прийняті до уваги особами, що проводили перевірку.

Згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до ч. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у акті документальної перевірки результатів діяльності платника податків вказати на факти, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань заявлених у податкових деклараціях.

В акті перевірки даний факт не було відображено, а повідомлення-рішення безпідставно винесено та застосовано штрафні санкції у розмірі 90% від суми заниження податку на прибуток 63000 грн., що становить 56700 грн., замість 10% за один податковий період, що в свою чергу повинна становити 6300 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 63000 грн. так, як за перевіряємий період у підприємства недоплати до бюджету не існувало.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2010 року.