Ухвала суду № 11841702, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-734/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Іванківська МДПІ Київської області звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 645184,88 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, КП теплових мереж «Іванківтепломережа»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Київський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство теплових мереж «Іванківтепломережа»зареєстровано 26.01.1999 року Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, про що зроблено запис за № 1 337 120 0000 000109 про державну реєстрацію, ідентифікаційний код 24891268, згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

Підставою виникнення заборгованості є подані відповідачем податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди з лютого по грудень 2007 року та за лютий, березень, липень-грудень 2008 року, а також податкові повідомлення-рішення № 0000201600/0 від 23.01.2008 року, № 0001521600/0 від 25.02.2008 року, № 0007611600/0 від 08.10.2008 року, № 0009811600/0 від 22.12.2008 року, № 0000231600/0 від 09.02.2009 року, якими до відповідача застосовано фінансові (штрафні) санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань.

Крім того, за період з квітня по вересень 2009 року у відповідача виникли нові поточні податкові зобов'язання, які нараховані самостійно платником податків - у формі податкових декларацій та нараховані контролюючим органом - згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000231600 від 09.02.2009 року, № 0000611600 від 18.03.2009 року, № 0002271600 від 22.09.2009 року.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції наділені повноваження подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту Закону № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати (пп. 5.2. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181).

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, якими апелянту визначенні податкові зобовязання, в адміністративному порядку оскарженні не були, а тому останні є узгодженими.

Підпунктом «а»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату - та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Іванківською МДПІ були надіслані податкові вимоги № 1/239 від 22.04.2002 року та № 2/355 від 17.09.2002 року.

Також згідно із з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податкові зобовязання, що визначенні податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями є узгодженими, однак не сплаченні у встановленому законодавством порядку, а тому вони підлягають стягненню у відповідності до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 за рішенням суду.

Також апеляційна інстанція вважає за необхідність вказати на особливість стягнення податкового боргу з комунальних та державних підприємств.

Так, відповідно до пунктів 11.1, 11.2 ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»У разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що податковим органом проведено ряд заходів передбачених ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»з метою погашення податкового боргу, зокрема: винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 10.01.2006 року № 1; занесено майно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 14384356 від 13.09.2007 року); подавалися звернення про виділення майна для продажу, в рахунок погашення податкового боргу (клопотання від 12.09.2007 року № 7679/10/24-040, лист від 13.07.2007 року № 2218); подавалися подання на розірвання контракту з керівником підприємства (від 28.01.2009 року № 554/10/24-017); складалися протоколи співбесід з керівником, щодо погашення податкового боргу (від 15.02.2006 року, 02.04.2008 року, 03.07.2007 року, 16.12.2008 року); вилучалася готівка за згодою в боржника (акт № 11 від 23.10.2008 року); перевірені активи, які перебувають в податковій заставі, складено акт від 01.07.2008 року № 532-24/24891268.

Отже, фактично вчиненні всі необхідні дії для погашення податкового боргу.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не надано доказів, які спростовували б доводи ДПІ.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства теплових мереж «Іванківтепломережа»відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2010 року.