Ухвала суду № 11841553, 14.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1722/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила стягнути в доход держави кошти в сумі 803400грн., отримані за договором від 23.02.2007р., стягнути з ТОВ «Арма Лізинг» в доход держави вартість отриманих за договором від 23.02.2007р. векселів в сумі 803400 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Комерційний банк «Арма»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки складений Акт від 12.12.2008 року № 563/1-22-01-26379729.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Комерційний банк «Арма»та ТОВ «Арма Лізинг»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007 року.

Предметом договору є цінні папери - зокрема, один вексель номінальною вартістю 808 400,00 грн.

Емітентом вказаного векселя є ТОВ «Агроінтеграція», яке було визнано банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 26.01.2007 р. №43/845.

За результатами проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472201/0 від 19.12.2008 року, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання, що визначено на підставі перевірки у розмірі 5 302 806,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. При цьому, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, такі цінні папери не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч.1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.5 статті 203 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та продажу векселів у період, з якого припинилася діяльність емітента є таким що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, проведення ТОВ КБ «Арма»операції з продажу векселя у 1 кварталі 2007 року на суму 803 400.00 гри., емітент якого в законному порядку визнаний банкрутом суперечить законодавству та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України до адміністративно-господарських санкцій належить, зокрема, вилучення прибутку (доходу).

Частиною 1 статті 240 ГК України встановлено, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Стаття 250 ГК встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що що сторонами договору від 23.02.2007 р. був підписаний акт від 23.02.2007 року прийому-передачі векселів та здійснена покупцем оплата їх вартості, визначеної в договорі, у розмірі 1 652 192,00 грн., серед яких ( простий вексель Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг»номінальною вартістю 808 400.00 гри. Оплата по зазначеному договору підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 23.03.2007 року, однак позивач, звернувся до суду з позовом про застосування адміністративно-санкцій 17.2.2009 року, а відтак пропустив строк передбачений ст.250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Повний текст ухвали виготовлено 21.10.2010р.