Ухвала суду № 11841535, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13566/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати недійсним повністю податкове повідомлення рішення №0000804310/2 від 04 вересня 2009 року.

Позивачем 09 листопада 2009 року подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсним (нечинним) податкові повідомлення - рішення №0000804310/2 від 04 вересня 2009 року та №0000804310/3 від 03 листопада 2009 року у повній сумі та покласти витрати по справі на відповідача (том.2 а.с.1).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції оскаржувана постанова прийнята за відсутності третіх осіб, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідачем прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово господарської діяльності позивача за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2008 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 31 березня 2009 року №113/43-10/22906155.

На підставі даного акту прийняте податкове повідомлення №0000314310 від 13 квітня 2009 року, яке позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду його скарги відповідачем було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін та прийнято податкове повідомлення - рішення №0000304310/1 від 16 червня 2009 року.

Позивачем повторно подано скаргу в адміністративному порядку на вищевказані податкові повідомлення рішення. За результатами розгляду даної скарги відповідачем вищевказані податкові повідомлення рішення в частині 147761,44 грн. податку на прибуток та 35341,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення №6384/10/25-020 від 11 червня 2009 року про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині скасовані, а в іншій частині дані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Відповідачем 01 вересня 2009 року прийнято податкове повідомлення рішення №0000744310/2, яким визначено суму податкового зобовязання на суму 835634,13 грн., у тому числі 557089,42 грн. за основним платежем (податок на прибуток підприємств) та 278544,71 грн. за штрафними санкціями.

В наслідок технічної помилки податкове повідомлення рішення №0000744310/2 від 01 вересня 2009 року було відкликано та винесене податкове повідомлення рішення №0000804310/2 від 04 вересня 2009 року. Дане податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак його скаргу було залишено без змін, а скаргу без задоволення та винесено податкове повідомлення рішення №0000804310/3 від 03 листопада 2009 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачем було сформовано резерв під надані гарантії за рахунок валових витрат.

Відповідно до п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв). Відповідно до п. 5.2.4. ст.5 ЗУ«Про оподаткування прибутку підприємств»(далі «Закон»), до валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Проаналізувавши положення ЗУ«Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів прийшла до висновку, що до складу валових витрат можливе внесення страхових резервів у порядку, передбаченому цим Законом, у разі наявності ризику неповернення фактично наданих коштів.

З матеріалів справи вбачається, що вимог до позивача про сплату зазначених гарантій не надходило, ризик неповернення фактично наданих коштів (основного боргу) також відсутній.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що формування резерву під надані гарантії позивача за рахунок валових витрат є протиправним.

Віднесення позивачем до валових витрат сум коштів, внесених до страхових резервів є протиправним.

Що стосується порушень п.5.1, п.п.5.4.6. п.5.4., п.5.10 ст.5 Закону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.4.6.п.5.4. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Страхове відшкодування позивачем за період з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року по договорам страхування №26 від 21 серпня 2007 року та №25 від 15 серпня 2007 року, укладених з ЗАТ «Центральна Страхова Компанія»не отримано. Відповідно до бази даних позивача ЗАТ «Центральна Страхова Компанія»ліквідована 27 грудня 2007 рок. В звязку з цим, вищевказані договори сторонами не виконані в повному обсязі.

До складу валових витрат позивачем віднесено суми страхових премій, які не тягнуть за собою виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а отже, не є повязаними із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.5.10 ст.5 Закону у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що непроведення позивачем коригування валових витрат понесених ним зі сплатою страхових премій страховій компанії за період дії договору страхування після скасування державної реєстрації страхової компанії на загальну суму 169316,7 грн. є неправомірним та таким, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 42329,17 грн.

Відповідно до п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

Відповідно до п.п. 7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом періоду, що перевірявся укладалися договори купівлі - продажу цінних паперів на придбання облігацій у емітента та андерайтера. Дані операції позивачем були відображені в окремому обліку фінансових результатів операцій з облігаціями та неправомірно віднесені до валових витрат позивача, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 557968,50 грн. Висновки акту перевірки в цій частині колегія суддів вважає правомірними.

Відповідно до п.п.5.3.3. п.5.3 ст.5 Закону у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбані легкові автомобілі, які відносились до 2 групи основних фондів відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону. Сума податку на додану вартість сплачена позивачем при придбанні даних автомобілів була включена позивачем до складу валових витрат, що є порушенням п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону. Позивачем неправомірно визначені амортизаційні відрахування по податку на додану вартість по придбаним автомобілям на суму 132416,50 грн. В результаті цього порушення було занижено податкові зобовязання з податку на прибуток позивача в сумі 33104,12 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц Україна»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Данилова М.В.

Судді: Бистрик А.М.

Бєлова Л.В.