Ухвала суду № 11841459, 19.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року справа №2а-3227/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О.,Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-3227/10/1270 за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції України у Луганській області про визнання протиправними дій по винесенню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій по винесенню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-3227/10/1270 адміністративний позов Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій по винесенню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23.04.2010 та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23.04.2010 було задоволено в повному обсязі, а саме:

визнано протиправними дії державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови про стягнення з боржника - Спільного підприємства з іспанським інвестором ..Інтерсплав" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 632,63 грн. від 23.04.2010;

скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про стягнення з боржника - Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 632,63 грн. від 23.04.2010;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" (місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. О.Кошового 1-к, і.к.05827201) витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфер; публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

23.04.2010 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесено постанову про стягнення з боржника - Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" витрат на проведення виконавчих дій.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 4 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В судовому засіданні встановлено, що підставою винесення оскаржуваної постанови від 23.04.2010 стати ті обставини, що на проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду відповідачем були здійснені витрати у сумі 632,63 грн.

Відповідно до ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження" до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно з п.п. 4.15.2- п. 4.15 «Інструкції про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дії, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний занести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, від відповідача не надходили відомості, документи, які б підтверджували, що на проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду відповідачем були здійснені витрати у сумі 632.63 грн.

Відповідно до ст.45 Закону Украйни «Про виконавче провадження» витратами органів виконавчої служби на ціані і вині та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витрати виконавчого провадження. При цьому витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Кошти виконавчого провадження складаються у тому числі і з коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника, авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій та стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до п. 4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 передбачено поняття витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Згідно до п.4.15.1. витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій. До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов державного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв'язку, проїзд державного виконавця, оплату за експлуатацію Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

При цьому п.4.15.3. цієї Інструкції визначено, що витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1351.

Використання державним виконавцем наявних у нього конвертів, канцелярського приладдя не підтверджує виду витрачених не це приладдя коштів (за рахунок Державного бюджету України, з якого фінансуються органи Державної виконавчої служби чи коштів виконавчого провадження) та не є тотожним поняттю витрат, викладеному у ч.4 ст.45 Закону України „Про виконавче провадження".

Витрати на проведення виконавчих дій стягуються після фактичного виконання рішення у примусовому порядку. Відповідно до ст.45 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-3227/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі № 2а-3227/10/1270 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Головуючий

Судді