Рішення № 118414152, 16.04.2024, Березанський районний суд Миколаївської області

16.04.2024 Справа №469/1699/23

2/469/309/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С. О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився, представник відповідача ПАТ «Національна страхова

компанія «Оранта» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 16 листопада 2023 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь 54 136,99 гривень пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 14 397,84 гривень інфляційних втрат, 5 182,19 гривень - три відсотки річних за користування грошовими коштами.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул.Миколаївській у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій страхувальником відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб БМВ р.н. НОМЕР_1 .

Вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля БМВ р.н. НОМЕР_1 , становила 515812,57 грн.

З метою отримання страхової виплати, 10.02.2022 позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ПАТ «НАСК «Оранта») з відповідною заявою. Однак листом за Вих. № 09-02-22 від 08.06.2022 року відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування. Вказану відмову страховика ним було оскаржено в судовому порядку Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у справі №469/346/22 від 09.10.2023 року позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта»: невиплачену суму страхового відшкодування 130000,00 грн; три відсотки річних за користування грошовими коштами 662,47 грн. на суму 130000,00грн за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року; інфляційні втрати 18928,00 грн на суму 130000,00грн за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування 8583,57 грн. на суму 130000,00грн за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року.

Загалом судом на користь ОСОБА_1 з ПАТ «НАСК «Оранта» стягнуто 159755,78 грн.

Рішення суду у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» до суду апеляційної інстанції оскаржено не було і набрало законної чинності.

08.11.2023 року рішення суду у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було виконано.

Оскільки відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» було отримано заяву про виплату страхового відшкодування 11.02.2022 року, то останнє повинно було виконати зобов`язання з виплати страхового відшкодування до 11.05.2022 (90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), а виконало тільки 08.11.2023, чим допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання), у зв`язку з чим позивач зазнав майнових втрат від знецінення грошових коштів, та має право на отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.

З періоду на який нараховуються штрафні санкції необхідно виключити період з 11.05.2022 року по 11.07.2022 року, оскільки в рішенні суду у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року дане питання було вирішене і штрафні санкції за вказаний період були стягнуті в межах справи № 469/346/22.

Водночас, з періоду, на який нараховуються штрафні санкції необхідно виключити період з 11.07.2022 року по 11.05.2023 року щодо вимоги про стягнення пені, оскільки цивільним законодавством встановлено позовну давність щодо цієї вимоги - 1 рік.

Щодо інших вимог, зокрема, про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами, то вони розраховані до моменту виконання страховиком його грошового зобов`язання.

Отже, за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 (включно) відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 19 580,03грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 14 397,84 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 5 182,19 грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 11.07.2022 по 11.05.2023 розмір пені з суми 130 000,00 грн. становить: 54 136,99 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст.992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).

Посилаючись на наведені обставини, положення ст.625 ЦК України згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та ст.36 Закону України «Про страхування», позивач просить задовольнити позов.

12.12.2023 року судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.26).

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву від 04.04.2023 року, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає неповажними причини неявки у судове засідання представника відповідача у минулі судові засідання, які відкладалися за його клопотаннями, у зв`язку з чим, просить суд розглянути справу без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.67-68).

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, подав до суду клопотання від 11.04.2024 року, у якому просив відкласти розгляд справ у зв`язку з його зайнятістю у кримінальному провадженні у Ленінському районному суді (а.с.70).

Відзив на позовну заяву суду відповідач не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги думку позивача щодо можливості відкладення розгляду справи, враховуючи повторність неявки у судове засідання представника відповідача та положення ст.223 ЦПК України, якою встановлено наслідки неявки у судове засідання учасника справи, положення п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України щодо розумності строків розгляду справи судом, суд визнав за необхідне ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, майну третьої особи.

10.12.2021 року настав страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригода, в якій страхувальник відповідачаПАТ «НАСК «Оранта» - водій ОСОБА_2 заподіяв майнову шкоду позивачу ОСОБА_1 .

Загальний розмір заподіяної майнової шкоди склав 515812,57 грн. Однак, за страховим полісом укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта» страхова сума становила 130000,00 грн.

З метою отримання страхової виплати, 10.02.2022позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом за Вих.№ 09-02-22 від 08.06.2022 року відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування. Вказану відмову страховика ним було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» встановлено наступне.

Дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 10.12.2021 року сталася з вини страхувальника ПАТ «НАСК «Оранта» - ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем «Ауді» р.н. НОМЕР_2 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача - «БМВ» р.н. НОМЕР_1 (а.с.10-15, 16, 17).

У ході дорожньо-транспортної пригоди 10 грудня 2021 року унаслідок несильного (дотикового або ковзного) контакту з автомобілем «Ауді» р.н. НОМЕР_2 , автомобіль «БМВ» р.н. НОМЕР_1 , виїхав на узбіччя, після чого вдарився об металевий стовп, від чого змінив напрямок руху та зіштовхнувся з бетонним білбордом і перевернувся на дах.

07 грудня 2021 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений Полісом № 207145259, відповідно до якого ПАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки AUDI Q5, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130000,00 грн., розмір франшизи 0 (нуль) грн.

Відповідно до вимог ст.36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Встановлений спеціальним законом 90-денний строк сплинув 11 травня 2022 року.

Початком та кінцем перебігу для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми є період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року (відповідно до дати закінчення нарахувань, вказаної у позовній заяві), виходячи із заборгованості у сумі 130000,00 грн.

Частиною 4 статті 82ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені в рішенні Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» не підлягають доказуванню у справі за даним позовом, в якій беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положеннястатті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннямистатті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року встановлено обов`язок відповідачу ПАТ «НАСК «Оранта» сплатити позивачу ОСОБА_1 130000,00 грн. страхового відшкодування, завданого дорожньо-транспортною пригодою та штрафні санкції нараховані за період з 11.05.2022 року по 11.07.2022 року.

Таким чином, оскільки відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» було отримано заяву позивача про виплату страхового відшкодування 10.02.2022, то відповідач повинен був виконати зобов`язання з виплати страхового відшкодування до 11.05.2022 (90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), а фактично виконав зобов`язання тільки 08.11.2023, чим було допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання), у зв`язку з чим позивач зазнав майнових втрат від знецінення грошових коштів, та відповідно має право на отримання компенсації (плати) від відповідача за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.

Суд, приймаючи до уваги приписи ст.992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та проаналізувавши положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в межах строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 вказано, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунків, наданих позивачем, за період з 11.07.2022 по 08.11.2023 відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 19 580,03грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 14 397,84 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 5 182,19 грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 11.07.2022 по 11.05.2023 розмір пені з суми 130 000,00 грн. становить: 54 136,99 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).

Отже, встановивши прострочення виплати страхового відшкодування з 11.07.2022 по 08.11.2023, суд обґрунтовано встановлює розмір стягнень у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені позивачем з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ПАТ «НАСК « Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 14 397,84 грн., 3% річних в сумі 5 182,19 грн., пеню в сумі 54 136,99 грн., а всього кошти сумі 73 717,02грн.

Згідно ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, на залучення експерта, тощо.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

До матеріалів позовної заяви позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якого віднесено витрати на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., витрати на професійну правничу допомогу із розрахунку 3000,00 грн. за одну годину роботи адвоката (а.с.8).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

12.01.2024 року представником позивача подано заяву про розподіл та відшкодування судових витрат з кінцевим розрахунком фактично понесених позивачем витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, до яких віднесено: витрати на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (а.с.40-43)

На підтвердження фактичного понесення судових витрат, до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 13.12.2021 року (а.с.22-23), акт прийому-передачі наданої правової допомоги №2 від 12.01.2024 року на суму 10000,00 грн. (а.с.44), квитанцію до ПКО №2 від 12.01.2024 року про сплату вартості послуг за Актом №2 (а.с.45).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Від відповідача жодних заяв до суду про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

З огляду на зазначене, а саме відсутність вимог про зменшення цих витрат, враховуючи що заявлені до розподілу витрати співмірні з позовними вимогами, були фактично понесені позивачем, з відповідача на його користь підлягають стягненню всі понесені судові витрати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору у розмірі 1073,60 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд, - у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) інфляційні втрати в сумі 14 397,84 грн., три відсотки річних в сумі 5 182,19 грн., пеню в сумі 54 136,99 грн., а всього кошти в сумі 73 717 (сімдесят три тисячі сімсот сімнадцять) гривень 02 копійки.

На підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1073,60 грн. сплаченого судового збору, 10000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього судових витрат в сумі 11073 грн. (одинадцять тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2024 року.

Суддя: