Ухвала суду № 11841396, 17.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року справа №2а-7383/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів: Бадахової Т.П., Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л.

за участю представників

від позивача Ніколаєва О.О.

від відповідача Дудік Ю.В., Бондар О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21 червня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-7383/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00017661740\0 від 13.03.2010 р, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00017661740\0 від 13.03.2010 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом десяти календарних днів було перераховано до місцевого бюджету податок з доходу фізичних осіб на дивіденди та роялті платіжними дорученнями від 21, 25, 27, 28, 29 січня 2010 року на загальну суму 120 тис. грн. При перерахуванні позивачем було помилково вказано призначення платежу. Виявивши помилку, позивач у граничні 10 днів, листом за № 180 від 29.01.2010 р. повідомив відповідача про неточність зарахування коштів та про зарахування зазначених платежів за вірним призначенням. Позивач вважав, що не зарахування до особового рахунку позивача платежів, не є згідно законодавства підставою для застосування штрафних фінансових санкцій, тому просив суд задовольнити позовні вимоги, визнавши податкове повідомлення-рішення нечинним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-7383/10/0570 позов задоволений, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001761740/0 від 13.03.2010 р. на суму 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до необґрунтованого та невірного рішення.

Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 року № 135 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 року за № 368/5559, відповідальність за правильністю заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Відповідно наказу ДПА України №25 від 15.01.2002 року «Про податкове роз'яснення щодо відповідальності платника податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов'язано при перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його реєстрації неправильні коди бюджетної класифікації тощо», якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків. У випадку непогашення платником податків у встановлені терміни узгодженої суми податкового зобов'язання такий платник податків несе відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Зайво, або помилково сплачені платежі за заявою платника податків підлягають поверненню йому на розрахунковий рахунок або зарахуванню в рахунок інших платежів, що має відображення у обліку датою проведення зазначених операцій. Зокрема, з моменту перерахування платежу платником податків на правильний рахунок (код бюджетної класифікації) сума податкового зобов'язання вважається погашеною, та нарахування пені на відповідну суму податкового боргу припиняється. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. справи 7).

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

ТОВ «Аріс» платіжними дорученнями: № 14648 від 21.01.2010 р. на суму 20 000 грн.; № 14641 від 20.01.2010 р. на суму 20000 грн.; № 14663 від 25.01.2010 р. на суму 20000 грн.; № 14662 від 27.01.2010 р. на суму 20000 грн.; № 14673 від 28.01.2010 р. на суму 20000 грн.; № 14683 від 29.01.2010 р. на суму 20000 грн. перераховано до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті.

У звязку з помилково зазначеним кодом призначеннязазначених платіжних доручень позивачем було наданозаяву № 180 від 29.01.2010 р., в якій він просив відповідача перерахувати помилково сплачені кошти податку з доходів фізичних осіб з р/р 33210800700004 код 11010100 на р/р 33218802700004 код 11010300.

Фактично за особовим рахунком позивача по податкуз доходів фізичних осібзазначені кошти надійшли 10.02.2010 р.

Відповідачем проведено невиїзднудокументальну перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ТОВ «АРІС», за результатами якої складено акт № 141/17-4/30623536 від 11.03.2010 року, встановлені порушення пп.8.1.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-4, тобто на нарахований оподатковуваний дохід не сплаченоподаток, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. На порушення пп.5.3.1ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-111, платником податку несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті.

На підставі зазначеного акту відповідачем 13.03.2010 р. прийняте податкове повідомлення рішення № 0001751740/0 щодо застосування штрафної санкції у сумі 12000 грн. на підставі п.п. 1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податківперед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 р.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні ”, у тому числі ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування ”, платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно з п.5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податківперед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податківзобовязаний самостійносплатитисуму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім числом відповідного граничного строку.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Отже, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до пп.4.1.4 «а» п.4.1. ст.4 Закону 2181 податкові зобовязанняподаються за базовий (звітній період що дорівнює календарному місяцю (у тому числіпри сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу 18.01.2010 р.податковий розрахунок резидента, що нараховує дивіденди платникам податкуз доходів фізичних осіб за грудень2009 року, відповідно якому загальна сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб на дивідендискладає 120000 грн. Таким чином, граничний термін сплати податку позивачем є 01.02.2010 р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи,позивачем останній платіж зі сплатиподатку з доходів фізичних осіб за грудень 2009 р. № 14683 на суму 20000 грн. було направлено 29.01.2010 р.

Позивач направляв кошти зі сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті у розмірі 120000 грн. на р/р 33210800700004 код 11010100сплатив таким чином податок з доходів найманих працівників, який не повинен був сплачувати.

Однак, 29.01.2010 року, тобто ще до граничного терміну сплати податку, позивач повідомив відповідача про помилкове перерахування коштів зі сплати податку та взаяві № 180 від 29.01.2010 року він просив відповідача перерахувати помилково сплачені кошти податку з доходів фізичних осіб з р/р 33210800700004 код 11010100 на р/р 33218802700004 код 11010300.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо не порушення позивачем граничного строку сплати податку, оскільки з моменту перерахування платежу платником податків на правильний рахунок (код бюджетної класифікації) сума податкового зобов'язання вважається погашеною, та нарахування пені на відповідну суму податкового боргу припиняється.

Крім того, колегія суддів зазначає, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2009 року по справі № К-19598/07.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-7383/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-7383/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді