Постанова № 11841383, 12.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року справа №2а-28627/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Юрченко В.П., Старосуда М.І., Василенко Л.А. при секретарі судового засідання Ковальчук Г.А., за участю представників позивача: Ситнік М.В., Криштова Є.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі № 2-а-28627/09/1270 за позовом Приватного підприємства «Хімпостачальник» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Приватне підприємство «Хімпостачальник» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання погодження або відмови в наданні погодження на отримання ліцензії на імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить Дихлолрфторетан НСFС- 141 В, під кодом УКТ ЗЕД 2903491000 за заявою від 03.08.2009 року.

Постановою суду першої інстанції від 25 березня 2010 року позовні вимоги Приватного підприємства «Хімпостачальник» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задоволені повністю. Визнано бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо ненадання позивачеві погодження або відмови в наданні погодження на отримання ліцензії на імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить - Дихлолрфторетан НСFС- 141 В, під кодом УКТ ЗЕД 2903491000 за заявою від 03.08.2009 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції від 25 березня 2010 року, відповідачем подана апеляційна скарга, в який він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача в суді апеляційної інстанції заперечували проти апеляційної скарги відповідача та просили залишити її без задоволенні а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у звязку з тим, що його представник буде приймати участь в цей день в інші справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Хімпостачальник», ідентифікаційний код 13395997, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 02.04.1997 року, № запису 1 383 120 0000 000507 (арк. справи 76).

03.08.2009 року позивач ПП «Хімпостачальник» звернувся до Департаменту охорони атмосферного повітря та моніторингу довкілля Мінприроди України з заявою № 134/ВЕ про розгляд пакету документів для отримання Погодження на отримання ліцензії на імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить - Дихлорфторетан HCFC-141B під кодом УКТ ЗЕД 2903491000, виробництва ZHEJIANG SANMEI CHEMICAL IND.CO., LTD, HUCHU, WUYI COUNTY, ZHEJIANG PROVINCE, CHINA (Китай), яка планується до ввезення згідно з Контрактом № SM2007/141b-1210E від 06.12.2007 року та Додатком № 2 від 19.06.2009 року до нього (арк. справи5). До заяви були додані документи: контракт № SM2007/141b-1210E від 06.12.2007 року з Додатковою угодою № 1 від 20.03.2009 року російською мовою (арк. справи 7-13), проформа інвойс від 31.07.2009 року (арк. справи15), сертифікат походження ССРІТ 066706300 від 23.08.2007 року російською мовою (арк. справи 17), висновок експерта № 1202 від 30.08.2007 року (арк. справи18), сертифікат аналізу № 2007082404 від 14.08.2007 року російською мовою (арк. справи20), лист даних з безпеки російською мовою (арк. справи24-26), обґрунтування необхідності ввезення в Україну озоноруйнівної речовини НСРС-141В (дихлорфторетан) російською мовою (арк. справи 30).

Листом № 250/10/4-10 від 20.08.2009 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України повідомило, що в наданому обґрунтуванні не висвітлені питання виконання підприємством вимог Монреальського протоколу, не надано план-графік переходу підприємства на озонобезпечні технології та речовини і засвідчено, що підприємство буде збільшувати використання ГХФВ-141 В, що недопустимо. Згідно з регламентом (СС) № 2037/2000 Європейського парламенту та ради від 29.06.2000 року Україні рекомендовано повністю припинити використання ГХФВ до 2010 року, крім того, згідно з наказом від 23.06.2009 року № 336 всі надані документи повинні бути перекладені українською мовою та завірені (арк. справи 33).

04.09.2009 року № 181/ВЕ ПП «Хіпостачальник» звернулося до заступника Міністра Мінприроди України С.В.Рибалка з листом, в якому виклало свої заперечення з приводу отриманого листа № 250/10/4-10 від 20.08.2009 року (арк. справи 31), відповіді на зазначений лист підприємство не отримало.

26.10.2009 року ПП «Хімпостачальник» звернулося до Генеральної прокуратури України зі скаргою на незаконні дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в якій просило винести припис прокурора до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з метою поновлення порушеного права суб'єкта господарювання в Україні - ПП «Хімпостачальник» (код ЄДРПОУ 13395997) та надання дозволу на отримання ліцензії на імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить (арк. справи 109-110), зазначена скарга 09.11.2009 року була направлена Генеральною прокуратурою України за належністю для розгляду Мінприроди України (арк. справи 111).

За результатами розгляду скарги відповідач направив позивачеві листа, в якому повідомив, що підприємствам необхідно розробляти плани - графіки поступового припинення використання ОРР як це зазначено в Програмі припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2009 року № 256. Листом Мінприроди від 28.09.2009 року № 14957/10/10-09 позивача було додатково повідомлено, що в наданому обґрунтуванні не висвітлені плани підприємства щодо поступового припинення використання ОРР, крім того, копії документів, що були надані на розгляд, повинні бути завірені в установленому законом порядку та перекладені державною мовою. При надходженні до Мінприроди пакету документів, що відповідає умовам п.4 наказу Мінприроди від 23.06.2009 року № 336 «Про затвердження Порядку видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить», міністерством буде надано погодження на імпорт озоноруйнівних речовин (арк. справи 51).

Пунктом 1 Порядку видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23 червня 2009 р. № 336 (далі Порядок) визначено, що цей Порядок визначає процедуру видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин (далі - ОРР) і продукції, що їх містить (далі - Погодження), та листів-роз'яснень, якщо продукція не містить ОРР (далі - лист-роз'яснення), розповсюджується на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та місця їх реєстрації і є обов'язковим для виконання.

Пунктами 3, 4 Порядку визначено, що розгляд документів, наданих суб'єктами господарювання, та підготовку Погодження забезпечує Мінприроди. Погодження підписується заступником Міністра та завіряється гербовою печаткою.

Погодження, яке видає Мінприроди, - це документ, який є однією з підстав для видачі ліцензії на експорт/імпорт ОРР та продукції, що їх містить.

Для одержання Погодження суб'єкт господарювання має подати такі документи:

супровідний лист;

заяву про отримання Погодження (додаток 1) у двох примірниках;

копію контракту (договору), завірену в установленому порядку, та специфікацію до нього;

копію рахунку-фактури (інвойсу) до контракту (договору);

копію сертифіката походження ОРР та продукції, що їх містить;

підтвердження коду товару згідно з Українським класифікатором товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД);

копію документа, що підтверджує якість ОРР та продукції, що їх містить, копію сертифіката відповідності (можливе надання одного із зазначених документів);

відомості щодо хімічного складу речовин та продукції, що їх може містити;

обґрунтування доцільності ввезення на територію України ОРР (найменування ОРР або суміші, що їх містить, запропонований до ввезення обсяг ОРР або суміші, що їх містить, таблицю технічних параметрів, опис технологічного процесу, де будуть використовуватись ОРР, методи та засоби контролю за поводженням з ОРР, транспортування, умови зберігання, умови експлуатації).

Якщо текст контракту (договору), специфікації (доповнення, інвойсу) та інших документів викладено іноземною мовою, то заявник додає завірений переклад документів на українську мову.

Копії документів необхідно завірити в установленому законодавством порядку.

Відповідальним за достовірність інформації, наданої для отримання Погодження, є керівник суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 6 Порядку рішення про видачу (або відмову у видачі) Погодження суб'єкту господарювання приймається не пізніше ніж за 14 календарних днів від дати реєстрації заяви.

Як вже було встановлено раніше, 03.08.2009 року позивачем були надані відповідачу перелічені в п. 4 Порядку документи для одержання Погодження. На заяву про видачу Погодження відповідач Листом від 20.08.2009 року за № 50/10/4-10 зазначив, що в наданому обґрунтуванні не висвітленні питання виконання підприємством вимог Монреальського протоколу, не надано план-графік переходу підприємства на озонобезпечні технології та речовини, крім того, згідно з Наказом № 336 від 23.06.2009 року всі надані документи повинні бути перекладені на українську мову та завірені належним чином.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що Лист Мінприроди від 20.08.2009 року № 250/10/40-10 не є рішенням про відмову у видачі погодження відповідно до Порядку.

Суд апеляційної інстанції з вищевказаним твердженням не погоджується, оскільки Порядком або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено форми відмови у наданні погодження на імпорт озоноруйнівних речовин. Додатком № 12 Порядку встановлена лише форма «Погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин та продукції, що їх містить», однак вказівок у Порядку про те, що відмова у видачі погодження повинна бути як у такій самій формі, як погодження не має.

Уточнюючи позовні вимоги (а.с.88), позивач сам розцінює вказані листи як відмову у видачі Погодження, та з врахуванням уточнень позовних вимог, які надані суду повноважним представником позивача, в позові не міститься вимога про визнання вказаної відмови протиправною, та не оскаржуються будь-які дії відповідача. Позовні вимоги викладені таким чином: «визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання Погодження на отримання ліцензії».

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, а судом першої інстанції розглянуто та вирішено позовні вимоги, які не заявлялись позивачем. Відповідно до приписів КАС України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а суд першої інстанції заявлені позовні вимоги не розглядав. Заявлені позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною не можливо визнати обґрунтованими, оскільки саме дії та рішення відповідача спонукало позивача до звернення до суду з позовом.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Порядком не передбачено повноважень Мінприроди вимагати від субєкта господарювання будь-які додаткові документи в порівнянні з вищевказаним переліком або пропонувати надати документи згідно переліку, яких на його думку не вистачає, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-XII (далі Закон № 1264-XII) визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до ст.ст. 34. 35 Закону № 1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів від 2.11.2006 р. № 1524 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» (далі Постанова № 1524) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Мінприроди у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням. У межах своїх повноважень Мінприроди організовує виконання актів законодавства і здійснює контроль за їх реалізацією.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4.03.32004 р. № 256 «Про затвердження Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004 - 2030 роки» (далі Постанова № 256) збереження озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на Землі від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання, є однією з пріоритетних глобальних екологічних проблем XXI століття. Україна приєдналася до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (далі - Монреальський протокол), у 1988 році. На сьогодні сторонами Монреальського протоколу є 184 держави, які тим самим підтвердили свої наміри вжити необхідних заходів до збереження озонового шару шляхом припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин.

Проголошення Україною наміру стати повноправним членом ЄС зумовлює необхідність здійснення заходів щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС у відповідній сфері. У зв'язку з цим передбачені Програмою заходи повинні відповідати загальній стратегії ЄС у сфері поводження з озоноруйнівними речовинами. Аналіз показує, що запропоновані ЄС строки припинення споживання (за визначенням Монреальського протоколу під "споживанням" слід розуміти сумарний обсяг вироблених у країні та ввезених до неї озоноруйнівних речовин, з якого відраховується обсяг вивезених озоноруйнівних речовин) найбільш поширених перехідних холодоагентів жорсткіші порівняно з передбаченими Монреальським протоколом. Тому постає завдання щодо забезпечення в Україні вже в найближчі роки не тільки вилучення найбільш небезпечних хлорфторвуглеводнів, а й успішного пошуку речовин з нульовим озоноруйнівним потенціалом, спроможних замінити перехідні гідрохлорфторвуглеводні.

Припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин (хлорфторвуглеводні, гідрохлорфторвуглеводні, бромистий метил, чотирихлористий вуглець, метилхлороформ, галони) повинно базуватися як на відповідних рішеннях Монреальського протоколу, так і на правових нормах у сфері поводження з озоноруйнівними речовинами, розроблених на виконання Україною міжнародних зобов'язань.

Пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що метою Програми є створення правових, економічних, організаційних і технічних умов для припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин у 2004 - 2030 роках.

Основними завданнями Програми є:

подальше приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Монреальського протоколу та законодавством ЄС у сфері поводження з озоноруйнівними речовинами;

введення обмежень на поводження з озоноруйнівними речовинами, посилення екологічного контролю за їх використанням ОРР і запобігання нелегальному ввезенню, вивезенню озоноруйнівних речовин та продукції, що їх містить;

надання науково-технічної, економічної та методичної допомоги підприємствам у впровадженні озонобезпечних речовин та озонобезпечних технологій, а також здійснення нагляду за реалізацією планів і графіків їх конверсії.

Озрноруйнівна речовина дихлорфторетан, щодо якої звернувся позивач до Мінприроди за отриманням погодження на отримання ліцензії на її імпорт, відноситься до групи гідрохлорфторвуглеводні, що підтверджується обґрунтуванням позивача щодо необхідності ввезення в Україну озоноруйнівної речовини (арк. справи 148).

Згідно до п. 4 Постанови № 256 Програмою передбачаються такі орієнтовні строки припинення споживання гідрохлорфторвуглеводнів: до 2004 р. - на 35 відсотків, 2010 - 65, 2015 - 90, 2020 - 99,5, до 2030 року - на 100 відсотків.

З обґрунтування позивача щодо необхідності ввезення на територію України озоноруйнівних речовин (арк. справи 148) вбачається, що він заявляє про намір подальшого зростання обємів споживання цих речовин, що в свою чергу суперечить положенням Постанови № 256.

Постановою № 256 передбачено, що контроль за виконанням Програми здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Пунктом 3 Постанови № 1524 визначено, що одним з основних завдань Мінприроди є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр.

Враховуюче те, що Україна приєдналася до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, яким передбачається поступове зменшення, а в подальшому взагалі відмова від використання озоноруйнівних речовин, колегія суддів вважає, що відповідач, відповідно до покладених на нього законодавством завдань, а також забезпечення контролю за виконанням Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004 - 2030 роки, обґрунтовано прийняв рішення про відмову Приватному підприємству «Хімпостачальник» у видачі погодження для отримання ліцензії на ввезення озоноруйнівних речовин у спосіб, що не суперечить чинному законодавству та надало позивачу Лист від 20.08.2009 року № 50/10/4-10 у якому зазначено про невідповідність поданих документів вимогам Порядку видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23 червня 2009 р. № 336.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскілки одним із основних завдань Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин є здійснення нагляду за реалізацією планів і графіків їх конверсії, а тому відповідач законно та обґрунтовано відмовив у видачі погодження на отримання ліцензії позивачу по причині відсутності в наданому обґрунтуванні планів-графіків поступового зменшення ввезення на територію України озоноруйнівних речовин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України для її скасування.

В повному обсязі постанова складена 17 серпня 2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі № 2-а-28627/09/1270 за позовом Приватного підприємства «Хімпостачальник» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання бездіяльності протиправною скасувати.

У задоволені позову Приватного підприємства «Хімпостачальник» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання бездіяльності протиправною - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Колегія суддів