Ухвала суду № 11841293, 12.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2010 року справа №2а-8876/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Василенко Л.А., суддів Бадахової Т.П., Старосуда М.І.,

розглянула у порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-8876/10/0570 за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (далі ДП «Донецьквантажтранс») до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька (далі ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень задоволені в повному обсязі: визнані недійсними повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені № 10566001654088 від 25 лютого 2010 року, № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року, № 1056600116541357 від 26 лютого 2001 року; зобовязано відповідача внести зміни до облікової картки з податку на додану вартість позивача шляхом відображення в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2010 року суми у розмірі 23500,54 грн. (за платіжним дорученням № 0 від 25 лютого 2010 року в сумі 8197,06 грн., за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року в сумі 5913,66 грн., за платіжним дорученням № 6459 від 26 лютого 2001 року в сумі 9389,82 грн.); стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь ДП «Донецьквантажтранс» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,4 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що на підставі положень підпункту 16.1.1. пункту 16.1. та підпункту 16.3.3 пункту 16.3. статі 16 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим органом здійснений перерозподіл сплачених позивачем коштів на суму, що спрямовується на погашення основного боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на суму погашеного податкового боргу, про що відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем повідомлення.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, до початку розгляду справи за суттю від сторін надійшли факсимільні повідомлення про перечення розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що заявлені клопотання задоволенню не підлягають, оскільки судом апеляційної інстанції не визнавалася обовязковою участь сторін в судовому засіданні. Апеляційна скарга не містить нових доказів, які не були надані суду першої інстанції, апелянт не змінював апеляційні вимоги, тому колегія суддів вирішила розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Донецьквантажтранс» є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 34828840, обліковується як платник податків у ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька.

18 лютого 2010 року позивачем надано відповідачеві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (арк. справи 13, 14). Відповідно до рядку 27 вищезазначеної податкової декларації за звітний податковий період січень 2010 року сума податку, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 160351,00 грн. (арк. справи 14).

Платіжним дорученням № 0 від 25.02.2010 року (арк. справи 9) позивачем сплачено суму коштів у розмірі 35000,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016540588 від 25 лютого 2010 року (арк. справи 6) та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 0 від 25.02.2010 року направлена відповідачем в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 26802,94 грн. та пені в сумі 8197,06 грн.

Платіжним дорученням № 6453 від 25.02.2010 року (арк. справи 10) позивачем сплачено суму коштів у розмірі 25353,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016540584 від 25 лютого 2010 року (арк. справи 7) та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 6453 від 25 лютого 2010 року направлена відповідачем в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 19439,34 грн. та пені в сумі 5913,66 грн.

Платіжним дорученням № 6459 від 26.02.2010 року (арк. справи 11) позивачем сплачено суму коштів у розмірі 40000,00 грн. із визначенням призначення платежу «Сплата податку на додану вартість за січень 2010 року. Строк сплати 25 лютого 2010 року». Відповідно до повідомлення № 105660016541537 від 26 лютого 2010 року (арк. справи 8) та даних облікової картки позивача сума коштів, сплачена позивачем за платіжним дорученням № 6459 від 26.02.2010 року направлена відповідачем в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 30610,18 грн. та пені в сумі 9389,82 грн.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність здійсненного відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобовязання платника податків зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (пункт 1.3 ст. 1 вказаного Закону).

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Норми Закону № 2181-ІІІ не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що нормою підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (включаючи відповідно до пункту 1.3 ст. 1 цього Закону суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що законом не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобовязань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, податковий орган відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 195, ст. 197, п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст.201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 212, ст..254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Т.П. Бадахова

М.І. Старосуд