Ухвала суду № 11841238, 06.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року справа №2а-15116/09/1270

зала судових засідань № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т. Г., Жаботинської С. В., за участю секретаря Задоєнка О.В., за участю представників відповідача: - Ведмеденка Р.І., Лешкошвілі Д.А. за довіреностями; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року у адміністративній справі № 2а-15116/09/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове рішення-повідомлення від 03.04.2008 року № 000023230/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 03 квітня 2008 року ДПІ у Артемівському районі у м. Луганську прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232320/0 на підставі акту перевірки № 150/23-20/33922724 від 26 березня 2008 року, яким встановлено порушення ТОВ «Лугбарімпекс» п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 476370,00 грн. та зобов'язано позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції. Вважає, що повідомлення - рішення є незаконним і таким, яке підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року позов було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представники відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги, надали відповідні пояснення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради за № 1 382 102 0000 006836 від 05.12.2005 року.

03 квітня 2008 року ДПІ у Артемівському районі у м. Луганську прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000232320/0 на підставі акту перевірки № 150/23-20/33922724 від 26 березня 2008 року, яким встановлено порушення ТОВ «Лугбарімпекс» п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 476370,00 грн. за грудень 2007 року та зобов'язано позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції

01 жовтня 2007 року між приватним підприємством «Торгівельна фірма «Лугторгпарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» був укладений договір купівлі-продажу обладнання для обробки деревини № 01/10-07, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» перерахувало приватному підприємству «Торгівельна фірма «Лугторгпарк» у період з 23 листопада 2007 року по 30 листопада 2007 року - 2 250 000,00 грн. за вищевказане обладнання. Згідно акта приймання - передачі від 05 листопада 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» отримало від приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпарк» обладнання на загальну суму 2 821 440,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У своїх доводах, викладених в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що в ході проведення заходів по дослідженню ланцюга постачання товарів ТОВ «Лугбарімпекс», від Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області було встановлено відсутність придбання ТОВ «Лугбарімпекс» у ПП «Торгівельна фірма «Лугторгпарк» обладнання для обробки деревини, за рахунок якого ТОВ «Лугбарімпекс» неправомірно сформував податковий кредит у листопаді 2007 році.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.2009 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпарк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс» про визнання недійсним договору. Цей доказ суд першої інстанції визначив як правову підставу для задоволення позову.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на ч. 1 ст. 72 КАС України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також з цього приводу колегія суддів вважає доречним зазначити наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді стягнення отриманого за правочином в дохід держави.

Щодо посилань апелянта на те, що за даними обставинами слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області було порушено кримінальну справу відносно посадової особи товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс», то колегія суддів не приймає це до уваги, оскільки в матеріалах справи існує ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.02.2010 року з цього приводу, де, зокрема, зазначено: «розгляд та вирішення кримінальної справи не впливає та не може впливати на порядок розгляду даної справи, оскільки їх предмети є різними».

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що вищевказаний Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобовязанням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку ТОВ «Лугбарімпекс», не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача, суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено:відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року у справі № 2а-15116/09/1270 залишити без з змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяті днів після набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення в повному обсязі у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі текст виготовлено 09 серпня 2010 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т. Г. Арабей

С. В. Жаботинська