Постанова № 11840864, 18.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2010 р.                                                             справа №22/161

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

при секретарі:Казімір Л.Р.

за участю представників сторін: від позивача:Іваніченко О.В. - по довір. б/н від 10.08.09р., від відповідача:не зёявились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" м. Одеса на рішення господарського суду Донецької області від28.07.2010 року по справі№22/161 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" м. Одеса доПриватного підприємства "Каверін" м. Донецьк предмет спорустягнення заборгованості за договором поставки №543/1 від 12.12.07р. в сумі 17 570грн. 67коп., пеня в сумі 3467грн. 43коп., 3% річних в сумі 882грн. 39коп., інфляційні в сумі 3641грн. 88коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №62 від 16.07.10р.)                                                                                 У судовому засіданні 11.10.10р.                                                                                 було перерву на 18.10.10р. на

                                                                                13год 15хвил.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс»м. Одеса (далі по тексту –ТОВ «Мірс») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Каверін»м. Донецьк (далі по тексту –ПП «Каверін») про стягнення заборгованості за договором поставки №543/1 від 12.12.07р. в сумі 17 570грн. 67коп., пеня в сумі 3467грн. 43коп., 3% річних в сумі 882грн. 39коп., інфляційні в сумі 3641грн. 88коп. (з урахуванням заяви №62 від 16.07.10р. про збільшення позовних вимог в частині суми пені).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.07.10р. по справі №22/161 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наданими доказами не доведено, що поставка товару відповідачу здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №543/1 від 12.12.07р., який є підставою позовних вимог.

Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено і факту того, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла саме за спірним договором.

ТОВ «Мірс»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.07.10р. по справі №22/161 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції неповно оцінив всі обставини справи в їх сукупності.

Заявник в апеляційній скарзі вважає, що у суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову і висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту поставки товару відповідачу саме на виконання умов договору поставки №543/1 від 12.12.07р. є необґрунтованим.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють порядок оформлення первинних документів, оскільки законодавство не встановлює чітких вимог відносно того, які дані про конкретні господарські операції вважаються повними при оформленні первинних документів.

Тому, на думку скаржника докази надані в обґрунтування позовних вимог підтверджують, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла саме за спірним договором.

ПП «Каверін»відзиву на апеляційну скаргу суду не надало.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні 11.10.10р. представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підставою заявленого позову є невиконання відповідачем зобов’язань з оплати поставленого товару за період лютий 2008р. –жовтень 2008р. відповідно до договору поставки №543/1 від 12.12.07р. укладеного між сторонами по справі - ТОВ «Мірс»(Постачальник) та ПП «Каверін»(Покупець), згідно умов якого, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити у порядку та на умовах, викладених у Договорі, непродовольчі товари.

Відповідно до п.1.2 договору поставки №543/1 від 12.12.07р. кількість, а також асортимент Товару зазначається у Специфікаціях Товару (Додаток №1, Додаток №2, Додаток №3 до договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що вартість Товару, який поставляється згідно договору, складає 118658грн. 78коп., що є ціною Договору, в тому числі податок на додану вартість по ставці 20% - 19776грн. 46коп.

Специфікацією товару від 12.12.07р. (Додаток №1 до договору №543/1 від 12.12.07р.) сторони визначили поставку товару у кількості 136 одиниць на загальну суму 57255грн. 96коп., у тому числі ПДВ 9542грн. 66коп.; Специфікацією товару від 12.12.07р. (Додаток №2 до договору №543/1 від 12.12.07р.) сторони визначили поставку товару у кількості 20 одиниць на загальну суму 53917грн. 60коп., у тому числі ПДВ 8986грн. 27коп.; Специфікацією товару від 12.12.07р. (Додаток №3 до договору №543/1 від 12.12.07р.) сторони визначили поставку товару у кількості 12 одиниць на загальну суму 7485грн. 22коп., у тому числі ПДВ 1247грн. 54коп. (арк. справи 4-15).

Загальна сума за трьома Специфікаціями, які є додатками до спірного договору, складає 118658грн. 78коп.

Враховую викладене судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що відповідно до специфікацій товару до договору поставки від 12.12.07р., загальна вартість складає 11173грн. 56коп.

Розділом 4 поставки №543/1 від 12.12.07р. визначено строки та порядок поставки, а саме: кожна окрема партія Товару повинна бути доставлена Покупцю протягом 55 календарних днів з дня отримання передоплати за неї Постачальником. Поставка неоплаченого Товару не здійснюється (п.4.1, п.4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору поставки №543/1 від 12.12.07р. передбачено, що оплата по Договору здійснюється наступним чином:

-          передоплата у розмірі 50% від вартості партії Товару, здійснюється Покупцем протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від Постачальника. (п.5.1.1);

-           оплата 30% вартості партії Товару здійснюється Покупцем протягом 3 робочих днів з дня отримання на адресу Покупця повідомлення про наявність Товару на складі Постачальника.

З матеріалів справи, а саме з витягу з Реєстру документів ВАТ «Морський транспортний банк»вбачається, що по банківському рахунку ТОВ «Мірс»№26000214701 10.01.08р. відповідачем був здійснений платіж в сумі 59 329грн. 39коп., де призначенням платежу зазначено (мовою оригіналу): «Оплата 50% за кухонную посуду согласно договора №543/1 от 12.12.07г. ПДВ 9888.23»(арк. справи 57).

З огляду на зазначене вбачається, що 59329грн. 39коп. є передоплатою 50% від ціни спірного договору (118658грн. 78коп.), яку відповідач сплатив позивачу у виконання п.п.5.1.1 договору поставки №543/1 від 12.12.07р.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи також надано платіжне доручення №193г від 21.08.08р., з якого вбачається, що платник ПП «Каверін»перерахував ТОВ «Мірс»30000грн., де призначенням платежу зазначено (мовою оригіналу): «Зарах. По п/п №193 від 21.08.08р. по призначенню Част. Оплата за оборудование согласно дог. №543/1 от 12.12.07г. ПДВ 5000.00»(арк. справи 58).

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ним після отримання попередньої оплати в сумі 59329грн. 39коп., відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»складена податкова накладна №78 від 10.01.08р. на загальну суму 59 329грн. 39коп. з ПДВ, де ПДВ в сумі 9888грн. 23коп. (арк. справи 53 на звороті).

Умовою поставки у податковій накладній №78 від 10.01.08р. зазначено –Договір поставки №543/1 від 12.12.07р., формою проведення розрахунків зазначено –оплата з розрахункового рахунку, покупцем зазначено –ПП «Каверін».

Згідно п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 7.3. зазначеного Закону визначено дату виникнення податкових зобов'язань, а саме: датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п.7.3.1 Закону).

З викладеного вбачається, що дійсно, податкова накладна №78 від 10.01.08р. була складена позивачем по події, яка сталася раніше, а саме: зарахування 10.01.08р. коштів в сумі 59329грн. 39коп., які сплачені відповідачем саме в межах існування обов’язків по договору поставки №543/1 від 12.12.07р. укладеного між сторонами.

Таким чином, судова колегія вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що дана податкова накладна була складена для відображення господарської операції по поставці товару, поставка якого була здійснена пізніше, ніж складена податкова накладна №78 від 10.01.08р., що і стало підставою неприйняття даного доказу до уваги.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору поставки №543/1 від 12.12.07р., у період з 01.02.08р. по 14.10.08р. поставив відповідачу товар на загальну суму 106900грн. 06коп. згідно видаткових накладних та за довіреністю, а саме: накладні №97 від 01.02.08р., №107 від 01.02.08р., №108 від 01.02.08р., №109 від 01.02.08р., №110 від 01.02.08р., №237 від 26.02.08р., №238 від 26.02.08р., №239 від 26.02.08р., №240 від 26.02.08р., №282 від 29.02.08р., №339 від 14.03.08р., №223 від 01.04.08р., №582 від 18.04.08р., №580 від 22.04.08р., №1464 від 19.08.08р. та №1838 від 14.10.08р., та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОО №301993 від 26.02.08р.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні. Враховуючи, що у таких накладних відсутні посилання на договір поставки №543/1 від 12.12.07р., вони відхилені судом в якості доказів передачі товару на виконання умов вказаного договору, тобто не прийняті у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.

Дійсно в наданих позивачем видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір, разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми вищевказаного Закону, оскільки відповідно до його преамбули, він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, неправильне відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або не відображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов’язань. Спір у даній справі виник не у зв’язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Крім того, ч.2 ст. 9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з ч.2 ст. 9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії /передачі товару/, що викликає певні зміни у структурі зобов’язань).

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття «господарська операція»та «господарський договір».

Крім цього, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що найменування, артикул та кількість товару, які зазначаються у видаткових накладних, підписаних обома сторонами, співпадають з найменуванням, артикулом та кількістю товару, визначеному сторонами у специфікаціях №1, №2, №3, які є додатками до договору поставки №543/1 від 12.12.07р., які підписані обома сторонами без претензій та зауважень.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.10.10р. вказав на те, що між ПП «Каверін»та ТОВ «Мірс»був укладений ще інший договір на поставку товару, але він був виконаний відповідачем у повному обсязі, та спору по ньому між сторонами немає (зафіксовано звузаписом судового процесу за допомогою технічних засобів).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши у сукупності всі докази матеріалів справи судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем по справі виникли саме за умовами договору поставки №543/1 від 12.12.07р., який і є підставою позову.

Позивач вказує на те, що після отримання від відповідача передоплати в сумі 59329грн. 39коп., відповідно до умов п.п.5.1.1 договору, відповідачу було поставлено товар за період з 01.02.08р. по 14.10.08р. за видатковими накладними доданими до позову на загальну суму 106900грн. 06коп.

Як вже зазначалось вище, платіжним дорученням №193г від 21.08.08р. ПП «Каверін»перерахував ТОВ «Мірс»30000грн. (арк. справи 58), у зв’язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 17570грн. 67коп. (106900грн. 06коп. - 59329грн. 39коп. - 30000грн. = 17570грн. 67коп.).

Претензія позивача №45 від 03.06.10р. про сплату на користь ТОВ «Мірс»заборгованості в сумі 17570грн. 67коп., яка виникла за договором поставки №543/1 від 12.12.07р. за поставку товару на загальну суму 106900грн. 06коп. згідно видаткових накладних, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Факт направлення 04.06.10р. та отримання відповідачем вказаної претензії 10.06.10р. підтверджується поштовим повідомленням №738564 (арк. справи 38).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що доказами матеріалів справи підтверджується факт порушення відповідачем свого договірного зобов’язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості отриманого товару, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 17570грн. 67коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача пеню нараховану відповідно до п.5.3 договору поставки №543/1 від 12.12.07р., яким передбачено, що в разі порушення строку платежу за Товар Покупець, за вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період просточки, від суми, оплата якої прострочена, за весь період прострочки.

Судова колегія вважає, що позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1796грн. 06коп.

Заявою №62 від 16.07.10р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме позивачем за прострочення сплати належних платежів нарахована пеня в сумі 3467грн. 43коп., розрахунок якої наведений у Додатку 2 до цієї заяви (арк. справи 64-65).

Втім, згідно розрахунку Додаток 2 до заяви про збільшення позовних вимог сума пені складає 5263грн. 49коп. (арк. справи 67).

Інших заяв про збільшення суми пені, позивачем відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суду надано не було та в матеріалах справи відсутня.

Таким чином судова колегія дійшла до висновку, що позивачем не доведено суму пені, яку він просить стягнути з відповідача.

Крім цього позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 882грн. 39коп. за період з 18.10.08р. по 20.06.10р. та інфляційні в сумі 3641грн. 88коп. за період з листопада 2008р. по травень 2010р. відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем не було надано доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судова колегія задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 882грн. 39коп. за період з 18.10.08р. по 20.06.10р. та інфляційних в сумі 3641грн. 88коп. за період з листопада 2008р. по травень 2010р.

Таким чином, вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Апеляційна скарга ТОВ «Мірс»підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 28.07.10р. по справі №22/161 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, п.3 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»м. Одеса задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.07.10р. по справі №22/161 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»м. Одеса до Приватного підприємства «Каверін»м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поставки №543/1 від 12.12.07р. в сумі 17 570грн. 67коп., пені в сумі 3467грн. 43коп., 3% річних в сумі 882грн. 39коп., інфляційних в сумі 3641грн. 88коп. –задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Каверін»м. Донецьк (83054, м. Донецьк, вул.. Політбійців, б.3/137, код ЄДР 31272550; п/р 260073017687 в Донецькому управлінні Промінвестбанку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»м. Одеса (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 37, офіс 1, ЄДР 19217374; п/р 26000214701 в Одеській філії ВАТ «Морський транспортний банк», МФО 328168) борг у сумі 17 570грн. 67коп., 3% річних в сумі 882грн. 39коп., інфляційні в сумі 3641грн. 88коп.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» м. Одеса в частині стягнення з Приватного підприємства «Каверін»м. Донецьк пені в сумі 3467грн. 43коп. –відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Каверін»м. Донецьк (83054, м. Донецьк, вул.. Політбійців, б.3/137, код ЄДР 31272550; п/р 260073017687 в Донецькому управлінні Промінвестбанку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»м. Одеса (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 37, офіс 1, ЄДР 19217374; п/р 26000214701 в Одеській філії ВАТ «Морський транспортний банк», МФО 328168) витрати по сплаті державного мита за подання позову в сумі 220грн. 95коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203грн. 99коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 110грн. 47коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5 господарському суду