Постанова № 11840808, 19.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.10.2010 р.                                                             справа №6/199

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін: від позивача:Томілін А.Ю. - за дов.№426 від 18.05.2010 року, від відповідача:не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”

м. Луганськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від30.08.2010 року (підписано 02.09.2010 року)

у справі№6/199 (суддя Василенко Т.А.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Лакомка” м. Стаханов Луганської області

простягнення 42 908 грн. 31 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2010 року у справі №6/199 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” м. Луганськ (далі по тексту ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Лакомка” м. Стаханов Луганської області (далі по тексту ТОВ “Лакомка”) про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 14 032 грн. 67 коп., санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 25 407 грн. 90 коп., заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії у сумі 819 грн. 73 коп., пені у сумі 1 914 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань у сумі 485 грн. 89 коп., річних у сумі 274 грн. 88 коп. задоволено частково. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в задоволеній частині позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином. Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позовних вимогах не погодився, і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що господарський суд Луганської області зробив помилковий висновок про те, що сплата двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами припиняє зобов’язання споживача щодо сплати останнім фактично спожитої електроенергії, а тому не є правильним висновок суду щодо стягнення вартості активної електроенергії спожитої в межах встановленої договірної величини, що суперечить приписам діючого законодавства України. Представник позивача під час судового засідання підтримав викладені в апеляційні скарзі заперечення.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії № А 3310 від 01.05.05, який переукладено 01.06.09 року, відповідно до п.1 якого позивач зобов’язався постачати електроенергію, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати одержану електроенергію її вартість та здійснювати інші платежі.

Позивачем умови договору були виконані належним чином, але відповідачем не оплачена вартість використаної активної електроенергії за лютий 2010 року в розмірі 12224, 61 грн. та за березень 2010 року в сумі 1 808,06 грн., на загальну вартість 14 032 грн. 67 коп.

Також, за розрахунком позивача, за відповідачем, на момент звернення з позовом, утворився борг за використану реактивну електроенергію у лютому –березні 2010 року в сумі 819 грн. 73 коп.

Крім того, встановленим є той факт, що у спірні періоди відповідач перевищив договірні величини електроспоживання. Так, з матеріалів справи вбачається наступне:

1)          на травень 2009 року договірна величина споживання за договором складає 1500 кВт/р. Відповідно до звіту про використану електричну енергію за травень 2009р., фактичний обсяг спожитої відповідачем активної електроенергії склав 8372 кВт/р. Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен сплатити за 6872 кВт/р. двократну вартість, а саме 8 034 грн. 74 коп. (виходячи з тарифу 0,5846 грн.).

2)          на січень 2010 року відповідачу встановлена договірна величина електроспоживання в обсязі 7000 кВт/рік, яка була скорегована за заявою останнього до 500 кВт/р. Фактичне споживання за вказаний період склало 3532 кВт/р, у зв’язку з чим, на різницю перевищення - 3032 кВт/р позивачем нарахована двократна вартість у сумі 3802 грн. 73 коп. (виходячи з тарифу –0,6271 грн.).

3)          на лютий 2010 року відповідачу встановлена договірна величина –7000 кВт/р, яка була скорегована за заявою останнього до 500 кВт/р. Фактичне споживання електроенергії у лютому 2010 року склало 14206 кВт/р, у зв’язку з чим на величину перевищення договірних величин - 13706 кВт/р позивачем нарахована двократна вартість у сумі 17620 грн. 43 коп. (виходячи з тарифу 0,6428 грн.).

Відповідачем частково була сплачена вартість боргу (санкцій) за перевищення договірної ціни споживання електричної енергії у розмірі 4040,00 грн., у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в частині оплати зазначених санкцій за період травень 2009 року, січень-лютий 2010 року у розмірі 25407, 90 грн.

Наведене і стало підставою для звернення з позовом про стягнення боргу з урахуванням передбаченої договором пені, встановленої ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, а також застосування негативних наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд Луганської області задовольнив позовні вимоги ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” частково та стягнув з ТОВ «Лакомка»м. Стаханов Луганської області заборгованість за використану активну електроенергію у сумі 2129 грн. 46 коп., вартість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 25 407 грн. 90 коп. , заборгованість за перетоки реактивної електроенергії в сумі 819 грн. 73 коп., пеню в сумі 1575 грн. 06 коп., інфляційні нарахування у сумі 454 грн. 37 коп., 3% річних у сумі 226 грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 306 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 168 грн. 38 коп.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 14 032 грн. 67 коп., санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 25 407 грн. 90 коп., заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії у сумі 819 грн. 73 коп., пені у сумі 1 914 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань у сумі 485 грн. 89 коп., річних у сумі 274 грн. 88 коп.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №А-3310 від 01.05.2005 року, який переукладений 01.06.09 року за цим же номером, з додатками та додатковими угодами до нього. За умовами вищевказаного договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію, а відповідач –оплатити її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до положень цього договору.

Пунктом 9 Додатку до вищевказаного договору встановлено, що кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін., споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Наявні у матеріалах справи звіти про витрати електричної енергії (акти про зняття показів), рахунки за спожиту активну електроенергію, а також за перетоки реактивної електроенергії, свідчать про постачання позивачем відповідачу протягом періоду лютий-березень 2010 року електричної енергії за договором загальною вартістю 14 14852,40 грн., з яких 14 032 грн. 67 коп. вартість активної електричної енергії та 819 грн. 73 коп. реактивної електричної енергії.

Також з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що він не в повній мірі оплатив вартість активної електричної енергії а також борг за перетоки реактивної електроенергії, у зв’язку з чим за останнім за період лютий –березень 2010 року утворилася заборгованість відповідно у розмірах 14 032 грн. 67 коп. та 819 грн. 73 коп.

Господарський суд задовольнив повністю заборгованість за перетоки реактивної електроенергії у розмірі 819, 73 грн. та частково борг за спожиту електроенергію у розмірі 2129,46 грн., з яких за лютий 2010 року - 321,40 грн., та за березень 2010 року у розмірі 1 808,06 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині заборгованості за перетоки реактивної електроенергії та за спожиту електроенергію за березень 2010 року у вищевказаних розмірах, однак вважає необґрунтованим висновок щодо часткового стягнення богу за спожиту активну електроенергію за лютий 2010 року з огляду на наступне.

Відповідно до договірних величин споживання електричної енергії на лютий 2010 року відповідачу було встановлено обсяг в 7000 кВт/р, але за заявами відповідача, йому було скориговано величину споживання і зменшено до 500 кВт/р.

Відповідачем за лютий 2010 року фактично спожито 14206 кВт/р, тому має місце перевищення у 13706 кВт/р.

Господарський суд задовольнив борг за спожиту активну електроенергію в обсязі 500 кВт/р ( за тарифом 0,6428 грн.) у розмірі 321 грн. 40 коп., тобто в межах договірної величини, а в іншій частині відмовив, мотивувавши це тим, що внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії, а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною.

Такий висновок господарського суду суперечить приписам діючого законодавства України виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до п.6.11. Правил користування електричною енергією, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію,спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно з ч.3 ст.193 Господарського кодексу Україні, застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

З огляду на те, що двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроспоживання є видом відповідальності, встановленої ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.4.4.2 спірного договору сторін, а їх сплата з урахуванням приписів ч.3 ст.193 ГКУ не звільняє від виконання зобов’язання в натурі, тобто в даному випадку від оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо стягнення решти боргу за спожиту в лютому 2010 року активну електричну енергію, у задоволенні якого було необґрунтовано відмовлено судом першої інстанції, у розмірі 11 903,21 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення санкції за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 25 407 грн. 90 коп., з яких за травень 2009 року - 8034, 74 грн., за січень 2010 року - 3802,73 грн., за лютий 2010 року - 17 620,43 грн.

З огляду на те, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії, господарський суд правомірно задовольнив вимоги в цій части у розмірі 25 407 грн. 90 коп., з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Так, позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 1914,24 грн., з яких за прострочення оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з 20.06.09 року по 01.05.10 року у розмірі 1524 грн. 02 коп. та за прострочення оплати боргу за активну електроенергію та перетоки реактивної електроенергії за період лютий-березень 2010 року у розмірі 390,22 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення в повному обсязі пені за прострочення оплати санкцій за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 1524 грн. 02 коп., проте, з огляду на задоволення апеляційною інстанцією заборгованості за споживання активної електроенергії в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення решти розміру заявленої пені за прострочення плати боргу за активну електроенергію та перетоки реактивної електроенергії в розмірі 339,18 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 485 грн. 89 коп. та 3% річних в розмірі 274 грн. 88 коп., які господарський суд, з огляду на часткове задоволення вимог про стягнення боргу за споживання активної електроенергії за лютий 2010 року, задовольнив в розмірах 454,37 грн. та 226,72 грн. відповідно.

Апеляційний суд, з огляду на задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення боргу за спожиту активну електроенергію та за перетоки реактивної електроенергії, здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних та 3% річних, а тому задовольняє останні в повному обсязі та стягує решту зазначених вимог, у яких було відмовлено судом першої інстанції, відповідно в розмірі 31,52 грн. та 48,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” м. Луганськ та скасування рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010 року в частині зменшення суми заборгованості за активну електричну енергію, пені за прострочення оплати останньої, а також сум інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” м. Луганськ –задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010 року по справі №6/199 - частково скасувати.

Резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2010 року по справі №6/199 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакомка»(94000, м. Стаханов Луганської області, провулок Базарний, б. 2, код ЄДРПОУ 13410024, р/р № 260073010050 у філії ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України" в м.Стаханов, МФО 364092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 «а», код ЄДРПОУ 31443937, р/р 2600514883 у ЛОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007 ) заборгованість за використану активну електроенергію у сумі 14032,67 грн., вартість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 25 407 грн. 90 коп., заборгованість за перетоки реактивної електроенергії в сумі 819 грн. 73 коп., пеню в сумі 1914 грн. 24 коп., інфляційні нарахування у сумі 485 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 274 грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 429 грн. 10 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00коп.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 6 прим.

          1,2. позивачу

          3. відповідачу

          4 у справу

          5 ДАГС

          6.ГСДО