Рішення № 11840746, 04.10.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 14/3 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»

до відповідачаПриватного підприємця ОСОБА_2

проСтягнення заборгованості 6025,79 грн..

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивачаНе зявився

Від відповідачаОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості за отриманий товар в сумі 6025,79 грн..

Позивач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи (а.с. 90), проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані ухвалою від 24.09.2010 року додаткові докази суду не направив.

Незявлення представників позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 25.02.2010 року (а.с. 49) посилаючись на те, що саме його підписи у видаткових накладних (№ Чр-0001035 від 06.11.2006 року, № Чр-0001076 від 20.11.2006 року, № Чр-0001080 від 20.11.2006 року, № Чр-0001203 від 15.12.2006 року, № Чр-0000804 від 05.07.2007 року, № Чр-0000858 від 11.07.2007 року) - відсутні, товару за зазначеними видатковими накладними він не отримував та будь яких оплат саме за вищезазначеними накладними не здійснював.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

Згідно домовленості ТзОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ»передало у власність приватного підприємця ОСОБА_2 запчастини до автомобілів, що підтверджується видатковими накладними: № Чр-0001035 від 06.11.2006 року, № Чр-0001076 від 20.11.2006 року, № Чр-0001080 від 20.11.2006 року, № Чр-0001203 від 15.12.2006 року, № Чр-0000804 від 05.07.2007 року, № Чр-0000858 від 11.07.2007 року на загальну суму 10025,79 грн. (а.с. 10-15).

Однак, як стверджує позивач, відповідачем зобовязання виконано частково, тобто відповідно до вищезгаданих видаткових накладних на поточний рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 4000 грн., що підтверджується банківськими виписками: № Чр-0000052 від 26.03.2007 року, № Чр-0000107 від 26.06.2007 року, № Чр-0000006 від 21.01.2008 року (а.с. 41-43).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК) якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

08 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, у якій він вимагав протягом семи робочих днів з моменту отримання претензії перерахувати на користь позивача 6025,79 грн. в якості оплати вартості товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними: № Чр-0001035 від 06.11.2006 року, № Чр-0001076 від 20.11.2006 року, № Чр-0001080 від 20.11.2006 року, № Чр-0001203 від 15.12.2006 року, № Чр-0000804 від 05.07.2007 року, № Чр-0000858 від 11.07.2007 року (а.с. 16). Відповідачем дана вимога була отримана 14.09.2009 року ((підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17)).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару за видатковими накладними є самостійними правочинами укладеними в спрощений спосіб у письмовій формі.

На підставі ухвали суду від 25.02.2010 року (а.с. 52), було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернівецькій області було складено Висновок № 321 від 11.08.2010 року (а.с. 84-87). Відповідно до Висновку експертом було встановлено, що підписи в графі „Отримав (ла)” в видаткових накладних: № Чр-0001035 від 06.11.2006 року на суму 1406,50 грн., № Чр-0001076 від 20.11.2006 року на суму 664,22 грн., № Чр-0001080 від 20.11.2006 року на суму 2026,18 грн., № Чр-0001203 від 15.12.2006 року на суму 531,98 грн., № Чр-0000804 від 05.07.2007 року на суму 5179,18 грн., № Чр-0000858 від 11.07.2007 року на суму 217,73 грн. виконані, ймовірно, не ОСОБА_2, а іншою особою.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведеними за дорученням суду експертними дослідженнями підтверджуються обставини наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 25.02.2010 року, а саме те, що відповідачем не підписувались видаткові накладні № Чр-0001035 від 06.11.2006 року, № Чр-0001076 від 20.11.2006 року, № Чр-0001080 від 20.11.2006 року, № Чр-0001203 від 15.12.2006 року, № Чр-0000804 від 05.07.2007 року, № Чр-0000858 від 11.07.2007 року, оскільки в первинних документах (видаткових накладних) відсутній підпис саме відповідача.

За умовами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. З цього правила прямим наслідком є те, що відсутність підпису хоча б однієї з сторін двосторонньої угоди у письмовій формі є прямим доказом того, що цей правочин не укладено.

Беручи до уваги те, що наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач не підписував видаткових накладних які є основою обґрунтування позовних вимог, суд встановив, що у відповідача не виникає цивільно-правовий обовязок оплачувати вартість переліченого у видаткових накладних товару, а відтак у позивача не виникло право вимагати примусового стягнення заявленої у позові суми саме з відповідача в розмірі 6025,79 грн..

Щодо часткової оплати відповідачем суми основного боргу, то слід зазначити, що банківські виписки: № Чр-0000052 від 26.03.2007 року, № Чр-0000107 від 26.06.2007 року, № Чр-0000006 від 21.01.2008 року не можуть вважатись достатніми та належними доказами на підтвердження факту сплати саме відповідачем зазначеної у цих банківських виписках суми в розмірі 4000 грн., оскільки з огляду вказаних банківських виписок є неможливим встановити, чи саме відповідачем внесена дана сума та не зазначено призначення платежу, а головне те, що обовязок сплати товару у відповідача відсутній, оскільки в первинних документах не має підпису відповідача.

Виходячи з вищевикладеного у задоволенні позові слід - відмовити.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не довів факту отримання відповідачем товару за видатковими накладними: № Чр-0001035 від 06.11.2006 року, № Чр-0001076 від 20.11.2006 року, № Чр-0001080 від 20.11.2006 року, № Чр-0001203 від 15.12.2006 року, № Чр-0000804 від 05.07.2007 року, № Чр-0000858 від 11.07.2007 року на загальну суму 10025,79 грн..

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Крім того, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат понесених на оплату судової експертизи в розмірі 1124,05 грн. ((квитанція № 055700541 від 07.09.2010 року (а.с. 89)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 43, 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»(юр. адреса: м. Київ, пров. Балтійський, 20; пошт. адреса: м. Київ, вул. Зоологічна, 5-а; р/р 26001060004171 в ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 356282; код 33100549)

на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

·відшкодування витрат за проведення судової експертизи в сумі 1124,05 грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяМ.В.Швець