Рішення № 11840225, 21.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 рокуСправа №16/1628

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Базик Л.І. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства “Банк Столиця" до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 394 244,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 394 244,12 грн. в тому числі: 304 000,00 грн. боргу по кредиту, 83 974,46 грн. процентів та 6 269,66 грн. пені за прострочення сплати процентів на підставі укладеного між сторонами договору № 31-12/08-К про надання кредиту від 21.03.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову повністю з мотивів, що банком в першу чергу повинно бути проведено звернення стягнення на заставлене майно, яким забезпечено виконання кредитних зобов'язань і між сторонами вже існує спір з приводу передачі і використання цього майна іншим суб"єктом.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Столиця", правонаступником якого є позивач, та відповідачем по справі було укладено договір № 31-12/08-К про надання кредиту (далі по тексту - кредитний договір а.с. 12), у відповідності до умов якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит на придбання вантажного автомобіля ( п. 2.1.) в сумі 340 000,00 грн. з кінцевим строком повернення 20 березня 2013 року зі сплатою 18,5 % річних.

У відповідності до п. 2.1. кредитного договору, відповідачу відкрито позичковий рахунок № 20638503010373, з якого проводилася видача кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кошти в сумі 340 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 31-12/08-К (#64307) від 21.03.2008 року з призначенням платежу - перерахування коштів згідно кредитного договору № 31-12/08-К від 21/03/2008 (а.с. 36).

Заперечень проти неотримання кредитних коштів відповідач суду не надав.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони узгодили графік погашення боргу по кредиту, у відповідності до умов якого відповідач щомісячно, починаючи з 20.07.2008 року по 20.03.2013 року повинен сплачувати по 6000,00 грн. ( останній платіж - 4000,00 грн.), на погашення боргу по кредиту разом з відсотками.

Сторони уклали договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору:

-№ 1 від 20.01.2009 р. ( а.с.17) ;

- № 2 від 06.05.2009 р. ( а.с. 20) ;

- № 3 від 03.07.2009 р. ( а.с. 21);

- № 3 від 16.07.2009 р.( а.с. 22), якими, зокрема, було змінено графіки платежів за кредитом ( а.с. 19-23).

Останнім договором про внесення змін № 3 від 16.07.2009 року ( а.с. 22) сторонами було підтверджено існування у відповідача заборгованості по кредиту в сумі 304 000,00 грн. та складено новий графік погашення платежів по ньому, у відповідності до якого відповідач на користь позивача щомісячно (20 числа місяця) повинен вносити визначену суму, розмір якої складає від 1 000,00 до 19 500,00 грн. (а.с. 23).

Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, кредитний договір відповідає положенням ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти. Доказів недійсності чи розірвання кредитного договору сторонами у справу не надано.

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами також було укладено договір застави рухомого майна № 31-12/08-К-1Z від (транспортних засобів) від 21 березня 2008 р. (а.с. 24-29), у відповідності до умов якого відповідач передав в заставу позивачу вантажний автомобіль DAF з причепом ( п. 1.1. договору застави) в якості забезпечення виконання умов кредитного договору.

Доказів про звернення стягнення на предмет іпотеки в справі немає.

У відповідності до п. 5.2.3. кредитного договору, позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

За доводами та розрахунками позивача, позичальник допускав прострочення сплати боргу по кредиту, оскільки останній платіж за кредитом проведено 22.12.2008 року ( розрахунок а.с. 9), а по останньому графіку платежів ( а.с. 23) відповідач жодного платежу не здійснив.

Доказів про проведення повного розрахунку за черговими платежами по кредиту у справі немає, доказів про проведення більшого розрахунку, ніж обліковується у позивача, відповідач суду не надав.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача борг по кредиту в сумі 304 000,00 грн. Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до п. 5.3.1 кредитного договору, позивач має право вимагати дострокового повернення боргу по кредиту і сплати процентів, неустойки та інших платежів, у випадках, передбачених п. 5.2.7 кредитного договору - зокрема, при невиконанні позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач направив позичальнику вимогу від 20.08.2009 року № 01-352/09 ( а.с. 49) про повне погашення боргу по процентах в сумі 25 484,60 грн. та попередив, що у випадку невиконання вимоги банк буде вимагати дострокового погашення кредиту у повній сумі - 304 000,00 грн.

Суд вважає, що з урахуванням рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спору) направлення вимоги відповідачу про дострокове погашення боргу є не обов'язковим.

Заперечень проти доводів позивача щодо допущення прострочень сплати боргу по кредиту та відсотках відповідач суду не надав, а тому за наявності таких обставин позивач має право ставити питання про дострокове стягнення богу по кредиту з відповідача по справі.

З цих підстав, до примусового стягнення з відповідача належить 304 000,00 грн. боргу по кредиту.

Доводи представника відповідача про те, що позивач в першу чергу повинен звертати стягнення на заставне майно суд до уваги не приймає, оскільки це не передбачено чинним законодавством, а спосіб стягнення боргу (грошима чи за рахунок заставного майна) залежить виключно від волі позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача борг по процентах в сумі 83 974,46 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 6 269,66 грн.

Дані вимоги слід залишити без розгляду, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 1.1. кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються по ставці 18,5% річних. Після закінчення строку, на який видано кредит, проценти сплачуються по ставці 28,5% (п. 3.3. кредитного договору).

У відповідності до розділу 3 кредитного договору, проценти сплачуються за весь час користування кредитними коштами і нараховуються позивачем за період з 01 по 30(31) число поточного місяця, а сплачуються відповідачем не пізніше останнього робочого дня місяця.

Договором про внесення змін № 1 від 20.01.2009 року сторонами було погоджено, що у випадку виникнення простроченої заборгованості по кредиту проценти сплачуються за ставкою 30% річних. За такою ж ставкою вони нараховують і у випадку закінчення терміну користування кредитом ( п. 3.3. та 3.4. кредитного договору).

У відповідності до п. 6.1.1. кредитного договору, за порушення строків сплати процентів позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Ухвалою від 16 серпня 2010 року позивача було зобов'язано надати суду детальний розрахунок процентів із формулою розрахунку (сума нарахування та відсоткова ставка) для перевірки розрахунків по процентах та пені. Новий розрахунок процентів позивачем подано за ставками 18,5, 20 та 30% річних ( а.с.51-54).

В судовому засіданні було з'ясовано, що у сторін існують два різні примірники договору про внесення змін № 1 від 20.01.2009 року до кредитного договору - з умовою про підвищення ставки за користування кредитом до 20% річних та без такої. При цьому оригіналу цієї додаткової угоди жодною стороною на вимогу суду в засіданні не пред'явлено. На вимогу суду позивач вказує, що надати оригінал немає змоги, через перебування його у м. Києві в головній конторі банку. Представник відповідача зауважив про те, що його довіритель такої додаткової угоди не підписував.

Суд вважає, що без оригіналу змін до договору про підвищення відсоткових ставок за користування кредитом неможливо перевірити правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитом та з'ясувати по якій відсотковій ставці їх слід нараховувати.

Позивач не зменшував та не надавав суду новий розрахунок процентів лише за ставкою 18,5% річних, а тому суд вважає, що в частині стягнення процентів позовні вимоги слід залишити без розгляду, що не перешкоджатиме повторному зверненню позивачу до суду за захистом своїх прав. Ненадання суду оригіналу договору № 1 про зміни до кредитного договору є безпідставним ухиленням позивача від виконання вимоги суду.

Стосовно стягнення пені за прострочення сплати процентів, то цю вимогу також слід залишити без розгляду через відсутність підтверджуючих документів про розмір процентів, належних до стягнення, без чого неможливо перевірити розрахунок пені.

При виявленні другого екземпляру договору про внесення змін до кредитного договору, представник позивача просив призначити експертизу підписів відповідача на цьому договорі. Дане клопотання слід відхилити, оскільки вимоги про стягнення боргу по процентах суд залишає без розгляду.

Клопотання представника відповідача від 17.10.2010 року (а.с. 75) про притягнення в якості співвідповідача по справі поручителя ОСОБА_4, а ТОВ "Сеан" в якості третьої особи (у нього в оренді знаходиться заставне майно), про витребування в митних органах довідки про проходження митного контролю вантажів на автомобілі, який є заставним майном, про зупинення провадження у справі та передачу матеріалів до слідчих органів, судом були відхилені з таких мотивів:

У відповідності до чинного законодавства лише позивачем визначається коло майбутніх відповідачів по справі, а тому притягувати до відповідальності поручителя боржника суд поза волею позивача не вправі. Залучення третьої особи та витребування додаткових доказів пов'язується відповідачем із заставним майном, з приводу якого позовні вимоги не заявлені, а тому вирішення даних питань не відноситиметься до суті спору. З цих же підстав, суд не може оцінити і законність чи незаконність дій позивача з приводу заставного майна відповідача, а тому передача матеріалів до правоохоронних органів є передчасною, а зупинення провадження на даному етапі розгляду справи - не можливими.

Питання щодо вимоги про дострокове стягнення боргу по кредиту судом вже оцінено в ході розгляду справи, вимога позивачем надана.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 304 000,00 грн. боргу по кредиту, а в частині вимог про стягнення процентів та пені позовні вимоги слід залишити без розгляду в порядку п. 5 ст. 81 ГПК України.

У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 3 040,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 181,96 грн. на відшкодування витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст. 49, п. 5 ст. 81, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин (фактична адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Столиця", ідентифікаційний код 26520464, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 29-Б --- 304 000,00 грн. боргу по кредиту, 3 040,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 181,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог - позов залишити без розгляду.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 22 жовтня 2010 року