Рішення № 11816342, 19.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                                                                      Справа №08/1845

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Висоцький В.І. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні                     України

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Технокар»

про           стягнення 30306,89 грн. заборгованості та 3234,00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Черкаська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Технокар»про стягнення 30306,89 грн. збитків у вигляді заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.05.2009 по 30.06.2010 та комунальним платежам за лютий-червень 2010 року, 3234,00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів за період з 01 липня по 18 серпня 2010 року та відшкодування в зв’язку з цим державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До початку судового засідання представник позивача подав суду заяву від 19.10.2010 про уточнення позовних вимог, в якій п. 2 резолютивної частини рішення просить викласти в такій редакції: «стягнути з ТОВ «Технокар»на користь Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України заборгованість за користування приміщенням № 304 за період з 01.05.2009 по 30.06.2010 та комунальним платежам за лютий – червень 2010 року в розмірі 30306,89 грн.».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був тричі належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

20.03.2009 між Черкаською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (Орендодавцем –Позивач по справі), в особі голови Товариства Самойленка Миколи Олексійовича, що діє на підставі Статуту та приватним підприємством «Технокар»(Орендарем –Відповідач по справі), в особі директора Панасенко Валентини Павлівни було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 90 (Далі –Договір), за умовами якого Орендодавець зобов’язаний передати в строкове платне користування нежиле приміщення №304, розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, площа якого становить: корисна –34,1 м.кв., загальна –52,9 м.кв.

Вказане приміщення використовується згідно Статуту Орендаря –під офіс.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей Договір діє з 01.04.2009 по 30.04.2009.

Відповідно до п. 1.3 Договору стан орендованого приміщення на момент передачі в оренду відображається в Акті здачі-приймання приміщення.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати встановлюється із розрахунку 60-80 грн. за один кв.м. корисної площі з урахуванням ПДВ і становить 2046,00 грн. на місяць та перераховується Орендарем до 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Договору крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги по утриманню об’єкта оренди згідно рахунків.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок плати за комунальні послуги проводиться Орендодавцем згідно рахунків відповідних організацій по фактично понесеним витратам за звітний період (місяць):

- за опалення, вивіз сміття, обслуговування засобів пожежної сигналізації, обслуговування ліфтів –пропорційно займаній загальній площі;

- за водопостачання – пропорційно кількості працюючих;

- за електроенергію –пропорційно наявності електроприладів, їх потужності та часу роботи. При наявності лічильників у Орендарів –за фактичними їх показниками;

- витрати іншої спожитої електроенергії (електропідкачка води, робота ліфтів) –пропорційно кількості працюючих.

Відповідно до п. 3.4 Договору платежі за комунальні послуги сплауються Орендарем на рахунок Орендодавця в термін не пізніше 5 днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата за узгодженням сторін вноситься готівкою, безготівковим платежем, векселем інше.

В подальшому вказаний договір переукладався шляхом підписання договорів аналогічного змісту з визначенням терміну їх дії. Так, 29.04.2009 між Орендарем та Орендодавцем було укладено договір оренди №112 з терміном дії з 01.05.2009 по 31.05.2009.

26.05.2009 - договір №127 термін дії якого з 01.06.2009 по 30.09.2009.

29.09.2009 - договір №150 термін дії якого з 01.10.2009 по 31.12.2009.

23.12.2009 - договір №48 термін дії якого з 01.01.2010 по 30.06.2010.

У зв’язку із виникненням заборгованості по орендним та іншим платежам, Орендарю було направлено претензію від 27.04.2009 №124/1 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 15293,89 грн. в строк до 31 квітня 2009 року та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості та виселення з орендованого приміщення.

20.07.2010 позивач повторно направив Орендарю претензію №178/1 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 32186,03 грн. в строк до 31 липня 2010 року та зазначив, що у разі невиконання вказаної вимоги буде відключено електричну енергію, опечатано приміщення №304 та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості та виселення з орендованого приміщення.

Вказані претензії залишились без відповіді та задоволення.

Після закінчення строку оренди Орендар об’єкт оренди власнику не повернув та продовжував ним користуватись до 18.08.2010, про що свідчить акт прийому з оренди нежитлового приміщення від 18.08.2010, підписаний та скріплений печатками представниками Орендаря та Орендодавця (а.с.26).

На час звернення Орендодавця до суду заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2009 по 30.06.2010 складає 28644,00 грн., а заборгованість за комунальні послуги за період з лютого по червень 2010 року становить 1662,89 грн.

Невиконання Орендарем зобов’язань, які встановлені Договором, стало підставою для звернення Орендодавця до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом договори оренди нежилого приміщення є договорами найму (оренди) і відповідають вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та п. 3.1 Договору встановлено обов’язок сплачувати орендну плату, орендна плата перераховується Орендарем до 15 числа поточного місяця.

В порушення вказаних вимог закону та положень Договору Відповідач не виконував умови Договору в частині оплати за користування орендованим приміщенням, тому у Відповідача виникла заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2009 по 30.06.2010 у розмірі 28644,00 грн. та заборгованість за комунальні послуги за період з лютого по червень 2010 року у розмірі 1662,89 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відповідача 30306,89 грн.

Наявність заборгованості підтверджується документами наявними в матеріалах справи, а саме: копіями договорів оренди нежитлового приміщення, розрахунком суми боргу, копіями претензій.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з Відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів у розмірі 3234,00 грн., у зв’язку з тим, що у період з 01.07.2010 по 18.08.2010 Відповідач незаконно користувався приміщенням, оскільки строк оренди закінчився 30.06.2010, а приміщення Орендарем було повернуто тільки 18.08.2010, про що свідчить акт прийому з оренди нежилого приміщення від Орендаря від 18.08.2010, який підписаний та скріплений печатками сторін по Договору, нежитлове приміщення, корисною площею 34,1 кв.м., було передано Орендодавцю.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів Позивач посилається на те, що орендна плата за користування Відповідачем орендованим приміщенням складає 60,00 грн. за 1 кв.м. Корисна площа приміщення, яке незаконно займав Відповідач становить 34,1 кв.м. Виходячи з викладеного, розмір збитків внаслідок незаконного користування Відповідачем приміщенням становить 3234,00 грн.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим битки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, відповідно до п. З ч. 1 ст. 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, входить неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на Позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Позивач не довів і доказами не підтвердив, відповідно до ст. 33 ГПК України, нанесення йому збитків у сумі 3234,00 грн., тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині до задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 303,08 грн. та 213,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технокар», (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 195, кв. 304, ідентифікаційний код 32881483) на користь Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд 195, ідентифікаційний код 02730530) –30306,89 грн. боргу, 303,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 213,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

          Суддя О.І. Кучеренко