Рішення № 11839842, 21.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.10                                                                                 Справа № 17/295

За позовом Спільного українсько-російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російський електротехнічний торгівельний дім”, м. Київ

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м. Ровеньки

про стягнення 303951 грн. 68 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: представник Сенюк О.В. довіреність № б/н від 01.09.2010.

від відповідача: представник Шевченко І.В. довіреність № 1-3/3д-16 від 10.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення 265000 грн. 00 коп. боргу, пені в сумі 11683 грн. 60 коп., втрат від інфляції –21882 грн. 77 коп., 3 % річних –7601 грн. 51 коп. за договором постачання № 19-1089/06-07-9.

У судовому засіданні 21.10.2010 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, та просить суд стягнути втрати від інфляції в сумі 19762 грн. 77 коп., 3 % річних в сумі 7579 грн. 73 коп., пеню в сумі 11609 грн. 18 коп., в решті без змін.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 21.10.2010 № б/н позовні вимоги визнав в сумі основного боргу –265000 грн. 00 коп. Вимоги щодо стягнення пені, втрат від інфляції, 3 % річних не визнає, без зазначення обґрунтування.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами по справі 06.07.2009 договору постачання № 19-1089/06-07-9 (далі –Договір), позивач 26.08.2009 за видатковою накладною № РН-0000060 поставив відповідачу світильники шахтні вибухобезпечні типу Луч-Р-03 в кількості 700000 штук на загальну суму 315000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2. Договору відповідач був зобов’язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня поставки.

Відповідач зобов’язання за договором порушив, та оплатив лише 30.10.2009 50000 грн. 00 коп.

Таким чином відповідач не виконав за договором постачання № 19-1089/06-07-9 грошове зобов’язання в сумі 265000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 265000 грн. 00 коп., пеню в сумі 11609 грн. 18 коп. нараховану відповідно до п. 6.3. договору за загальний період з 26.09.2009 по 28.02.2010, 3 % річних в сумі 7579 грн. 73 коп. та втрати від інфляції в сумі 19762 грн. 77 коп. нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач суму основного боргу 265000 грн. 00 коп. визнає. Проти стягнення пені, та нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України заперечує, не посилаючись на обставини невизнання зазначених вимог.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу на підставі накладної № РН-0000060 від 26.08.2009 (а.с.16) світильники шахтні вибухобезпечні типу Луч-Р-03 в кількості 700000 штук на суму 315000 грн. 00 коп., однак, відповідачем вказаний товар був частково сплачений на суму 50000,00 грн. У зв’язку з чим у відповідача виник борг в сумі 265000,00 грн.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов’язання в сумі 265000 грн. 00 коп. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу 265000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3 % річних в сумі 7579 грн. 73 коп. та втрати від інфляції в сумі 19762 грн. 77 коп. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 19762 грн. 77 коп. є обґрунтованими, підтверджені розрахунком, відповідають вимогам п. 6.3. Договору та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704, на користь Спільного українсько-російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російський електротехнічний торгівельний дім”, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22, ідентифікаційний код 20079742, борг в сумі 265000 грн. 00 коп., пеню в сумі 11609 грн. 18 коп., 3 % річних в сумі 7579 грн. 73 коп., втрати від інфляції в сумі 19762 грн. 77 коп., державне мито в сумі 3039,52 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,29 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 26.10.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова