Рішення № 11839767, 19.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р. Справа № 17/81

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМА", вул.Сабурова, 9, м.Житомир, 10004

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан", пр. Незалежності, 10/53, м.Долина, Івано-Франківська область, 77500

про розірвання договору та стягнення 56118 грн. 65 коп., в тому числі 54310 грн. 00 коп. основного боргу, 1304 грн. 76 коп. пені, 503 грн. 89 коп. річних.

Представники сторін::

від позивача: Орєхов Р.В. - адвокат, (довіреність б/н від 06.08.10)

від відповідача: не з'явились

встановив: заявлено позов про розірвання договору та стягнення 56118 грн. 65 коп., в тому числі 54310 грн. 00 коп. попередньої оплати, 1304 грн. 76 коп. пені, 503 грн. 89 коп. річних.

                    Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

          13.09.10 р. відповідачем адресовано суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 14.09.10 р., мотивоване відсутністю на час розгляду справи керівництва. Ухвалою суду від 14.09.10 р. розгляд справи відкладено на 05.10.10 р. Представники відповідача в судове засідання 05.10.10 р. не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені. В зв"язку з необхідністю витребування додаткових доказів, необхідних для вирішення справи по суті, судом 05.10.10 р. прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.10.10 р. В судове засідання 19.10.10 р. представники відповідача не з"явилися, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв. Ухвала суду від 05.10.10 р. повернута відділенням поштового зв"язку з відміткою "адресат вибув", хоча вказана ухвала була направлена відповідачу за місцем його реєстрації, згідно витягу про включення відповідача в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №046031.

          Відповідно до ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

                    Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

                    На день розгляду справи в судове засідання 19.10.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 05.10.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан" 23.01.10.р. був укладений договір №23-01/10.

Згідно п.1.1 договору а відповідач («підрядник») бере на себе зобов"язання по виконанню для замовника робіт, а саме спорудження низки об"єктів із деревини (альтанки, колиби, огорожа, меблі тощо), а позивач («замовник») зобов"язався оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору (п.5.3), позивач перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 54310 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №508 від 02.04.10 р. на суму 29310 грн. 02 коп.; №892 від 07.06.10 р. на суму 15000 грн. ; №972 від 15.06.10 р. на суму 10000 грн.

Згідно з п.6.4 договору підряду №23-01/10 від 23.01.10 р. відповідач зобов"язався виконати роботи впродовж 46 днів з моменту одержання попередньої оплати на свій розрахунковий рахунок. Однак, в порушення договірних умов, відповідач свої зобов'язання належним чином та у встановлений строк не виконав.

          На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

          Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

          Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

          Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України, зокрема з договорів та інших правочинів.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.                     Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку порушив умови договору, тим самим порушив вимоги ст. 615 ЦК України –зобов"язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов"язань в односторонньому порядку не допускається, а тому він повинен нести матеріальну відповідальність перед позивачем, передбачену чинним законодавством.

          Згідно зі статтею 837 ЦК України підрядник зобов'язаний на свій страх і ризик (після укладення договору) виконати визначену в договорі роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити її. Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Як свідчать матеріали справи результат роботи підрядника у встановлений договором строк відсутній.                     

          Позивачем 16.07.10 р. на адресу відповідача направлено рекомендованою кореспонденцією лист з вимогою повернути передплату в розмірі 54310 грн., в зв"язку з невиконанням договірних зобов"язань та відмовою від договору підряду в зв"язку із втратою інтересу до виконання підрядних робіт. Даний лист був отриманий відповідачем 24.07.10 р., про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 25).

          Частиною 1 ст. 188 ГК України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не пере6дбачено законом або договором.

          В силу ч.1,3 ст. 351 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК якщо, підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

          Таким чином, замовнику законом надано відмовитися в односторонньому порядку від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

          Отже з цих підстав договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочинну, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 05.08.10 р. також повідомив позивача про відмову від договору підряду.

          За таких обставин, враховуючи положення наведених норм, договір підряду №23-01/10 від 23.01.10 р. є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо його розірвання та про виникнення у відповідача з 25.07.10 р. зобов"язання щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів в якості передплати за договором, тобто грошового зобов"язання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          За розрахунком позивача три відсотки річних становлять 503 грн. 89 коп.

          Беручи до уваги той факт, що перебіг строку виконання зобов"язання відповідачем почався з 25.07.10 р., суд вважає нарахування позивачем 3% річних за квітень та червень 2010 р. безпідставним.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Три відсотки річних, що підлягають стягненню згідно розрахунку здійсненого судом, становлять 142 грн. 51 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення 3 % річних слід відмовити.

          Вимога позивача про стягнення пені в розмірі 1304 грн. 76 коп. задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

          У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Договором, укладеним між сторонами, не передбачено такого виду відповідальності, як пеня, також не передбачено підстав для її нарахування та розміру.

          З огляду на викладене, в задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.                               Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

          З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 54310 грн. основного боргу, 142 грн. 51 копійку - 3 % річних, в решті позовних вимог про стягнення 3 % річних та пені слід відмовити.

          Оскільки, господарським судом встановлено факт розірваним договору внаслідок односторонньої відмови позивача, на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України, вимога позивача про його розірвання задоволенню не підлягає.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202, 258, 351, 509, 526, 530, 547-548, 610, 625, 629, 849 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст.ст.82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМА" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан", пр. Незалежності, 10/53, м.Долина, Івано-Франківська область, 77500 (ідентифікаційний код 20540112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМА", вул.Сабурова, 9, м.Житомир, 10004 (ідентифікаційний код 13558318) - 54310 грн. (п"ятдесят чотири тисячі триста десять гривень) основного боргу, 142 грн. 51 коп. (сто сорок дві гривні п"ятдесят одну копійку) - 3% річних, 544 грн. 52 коп. (п"ятсот сорок чотири гривні п"ятдесят дві копійки) - витрат по сплаті державного мита, 229 грн. (двісті двадцять дев"ять гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМА" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            повне рішення складено 25.10.10 р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______Боднарчук М.Б. 25.10.10